Закончились уроки, кончилась школа - пришла расставаться пора: подборка стихов до Последнего звонка для 9 класса

Подборка лучших стихов к Последнему звонку

В этом году Последний звонок прозвучит в большинстве украинских школ раньше. Это долгожданное и веселое событие для детей и родителей, ведь впереди лето, каникулы и отсутствие уроков. В этот праздничный день многие поздравления получат учителя, которые заботились о детях в течение года.

Хочу! подобрала лучшие стихи к празднику Последнего звонка. Это радостный и грустный праздник одновременно, ведь выпускники прощаются с детством и начинают собственный путь жизни.

Вірші до свята Останнього дзвоника

Весна у літо переходить плавно,
І світ навколо радісно цвіте,
Здається, в перший клас ви йшли недавно,
Та відпливло дитинство золоте.
Кудись туди, де проживає казка,
Де розмовляють квіти й трава,
Де зігріває сонечка ласка
І радість та любов – така жива.

***

Ну, от і все… Закінчились уроки
І перед нами зараз сто доріг.
Ми зробимо останні наші кроки
І свій шкільний покинемо поріг.
Уже назавжди. Ми повиростали,
А тут дитинства нашого пора.
Цієї миті ми усі чекали,
Та в школі все для нас було, мов гра.
Тут сміх і радість, щирі друзі, мрії,
Пісні веселі, перші почуття.
І сподівання чисті, і надії,
І світлі роки нашого життя…
А далі в кожного уже своя стежина,
Свій вибір, доля і свої путі.
Та в серці школа лишиться єдина,
Її ми не забудемо в житті.
Бо тут ми світ цікавий пізнавали,
Дружити вчились, жити між людьми…
Тут дужі клени листячком шептали.
Росли в теплі, в добрі й любові ми.
Прийшла пора з гніздечка відлітати,
Прийміть уклін доземний, вчителі.
Ми хочемо сьогодні вам сказати,
Що ви — найкращі люди на Землі!

(Надія Красоткіна)

***

Шкільне дитинство дзвоником злетіло.
Доросле починається життя.
Щойно всім свідоцтва нам вручили —
Путівку в невідоме майбуття.
Бувало, біля дошки ми німіли,
Забувши теорему чи вірші.
Спасибі, що ви лагідно сварили,
Шановні, дорогі учителі.
Та кожним роком впевненішим кроком
Ми переходили із вами з класу в клас.
За ваші ласку і за нас тривогу
Ми полюбили щиро й ніжно вас.
За те, що ви були за батька й матір,
Учили жити чесно на землі,
Що нам не поспішали двійки ставить,
Спасибі, дорогі учителі.
Вже позаду залишилися уроки.
Екзамени нам більше не складати
Минуло 11 шкільних років,
І нам сьогодні хочеться сказати,
Що будемо ми чесно в світі жити,
Творити, мислити, як ви учили нас,
Свій край безмежно й віддано любити,
Як робить це щодня будь-хто із вас.

***

Що заплановано було — усе зробили!
Хоч і затрачено енергії багато.
Та основне — дітей учили і любили
Й щодень у школі — це робота й свято!
То ж дякуємо щиро за роботу,
За свято, що в душі жило щоденно.
І за порядність, мудрість і турботу,
Яка ішла від вас до всіх натхненно.
Що ж, рік прожито й знову плани, плани…
Нові завдання десь на видноколі.

Свято радісне прийшло
Школярі зі сльозами,
Промайнуло 9 літ
Життя разом з вами.
Скільки було… не злічити
Різного за ці роки:
І читання, і пісні,
І шкільні уроки…
Друзів тут собі знайшли
І знання здобули,
Пам'ятайте вчителів,
Які з вами були!
Світ попереду відкритий
Вибирай дорогу!
І звичайно не забудь
Рідну школу!

***

Одягну сорочку-вишиванку...
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили...
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!

(Надія Красоткіна)

***

Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли…
А повернутись не сила й не час…

***

Учителю! Вклонюсь доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проросли оті маленькі зерна,
Що ти посіяв в серденьку моїм!
Учителю! Ти — наче нездоланність,
Крізь все проносиш іскру доброти,
Щоб засвітити в серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси.
Учителю! Невже ти не втомився
У юні душі класти щось нове?
Для цього ти на світі народився,
В навчанні є покликання твоє.
Учителю!
І слів не підібрати
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За все, що ти так щиро віддавав.
Учителю!
Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх кажу «Спасибі!»
За твою працю вчительську, святу.

***

Лунає малиново в школі дзвоник
Для учнів це фінал сумний і старт…
Лишитись і в дитинстві не дозволить,
Й дорога їх чекає непроста.
Частіше серце б’ється в юних грудях:
Стривожив вальс шкільний випускників,
Бо дзвоника такого вже не буде
Ніколи. Й через тисячу віків.
Весна дарує квіти їм червоні
І жовті, і бузково-голубі…
Сльозу й дитинство ненароком зронить
Та й полетить на крилах голубів…
І затуманять сльози мамам очі,
Й слова чомусь у горлі застряють,
Адже попереду тривожні дні і ночі…
Їх діти враз доросліші стають…
(Ганна Верес (Демиденко))

***

Дзвінок останній продзвенить
Й прощатися з дитинством треба,
Чого ж ти, серденько, щемиш?
Попереду  -  життя і небо!

До нього ж прагнув ти щодня:
Я не дитя, я вже дорослий,
Вже не бридке я каченя,
Вже вище татового зросту...

Було то вчора, як туман:
Шкільне життя, дитячий гамір,
Були то правда чи обман,
Дзвінок – сигнал, на пробу камінь.

Попереду останній крок,
Зусилля розуму і волі,
Попереду один ривок –
Й ти сам на сам:
Лиш ти і воля.

Попереду життя моря,
Бурхливі ріки й океани,
Там тата й мами вже нема,
А вчитель лиш у згадці стане.

І ти, як юне пташеня,
Стоїш на зламі, краю скелі,
Стоїш на кінчику гнізда,
Де звик горнутися до нені...

Дзвінок останній продзвенить:
Пора розправити вже крила,
Востаннє школу облетіть...
Мелодія сумна і мила ...

(Леонід Дебелий)

Пришел щемящий момент попрощаться со школой и поблагодарить учителей за их добросовестный труд. Принесите радость красивыми словами благодарности, букетом цветов или приятными подарками от всего сердца.