Настоящий мед для души: красивые стихи о окрыляющей весне

Подборка необыкновенно красивой весенней поэзии, которая способна коснуться струн души

Весна – это всегда о расцвете, начале новых эмоций, чувств и мгновений. Весной даже дышится по-особому, полной грудью. О весне сложено множество стихов, которые хочется учить наизусть и постоянно повторять.

Украинские писатели всегда умели передать красоту весенней природы через поэзию. Мы собрали самые лучшие стихи, которыми можно наслаждаться в первый день весны.

"Весняні квіти", Олена Пчілка

Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна —
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!

Леонід Глібов

— Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать дівчатка й хлопчики.

— Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок,—
У хаті буть не хочеться.

Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лоскочеться.

Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких

На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Олена Пчілка

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок до купки —
Для мами-голубки!

Володимир Самійленко

Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви; 
Соловейко в садку 
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке 
І проміння палке 
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова 
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну, 
Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни 
У величній красі 
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.

Володимир Сосюра

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Василь Симоненко

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.

Ліна Костенко

Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами –
І заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі –
Півонії, рожеві, як фламінго,
Стоять в городі на одній нозі.

Марія Познанська

Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!

Людмила Кибалка, “Скресає крига”

Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями...
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.

П. Кізько, “Пурхнула ластівка”

Пурхнула ластівка вгору он там,
Ген над бузком синюватим,
Хочеться в весну цю пурхнути й нам, 
Пташкою вільно кружляти.

Ми б полетіли на землю свою,
В рідні краї тополині.
Там, де рясніють фіалки в гаю, 
Жаром палає калина.

Ми б уклонилися білим хаткам, 
Гралися б в сонячнім цвіті.
Хочеться, хочеться пурхнути й нам, 
Пташкою вільно летіти.

Петро Король, “НАВЕСНІ”

Навесні в гайок піду,
Першу квіточку знайду,
Біля квіточки помрію,
Разом з нею порадію,
І вона всміхнеться
До мойого серця."Весняні квіти", Олена Пчілка

Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна —
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!

Леонід Глібов

— Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать дівчатка й хлопчики.

— Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок,—
У хаті буть не хочеться.

Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лоскочеться.

Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких

На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Олена Пчілка

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок до купки —
Для мами-голубки!

Володимир Самійленко

Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви; 
Соловейко в садку 
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке 
І проміння палке 
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова 
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну, 
Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни 
У величній красі 
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.

Володимир Сосюра

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Василь Симоненко

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.

Ліна Костенко

Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами –
І заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі –
Півонії, рожеві, як фламінго,
Стоять в городі на одній нозі.

Марія Познанська

Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!

Людмила Кибалка, “Скресає крига”

Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями...
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.

П. Кізько, “Пурхнула ластівка”

Пурхнула ластівка вгору он там,
Ген над бузком синюватим,
Хочеться в весну цю пурхнути й нам, 
Пташкою вільно кружляти.

Ми б полетіли на землю свою,
В рідні краї тополині.
Там, де рясніють фіалки в гаю, 
Жаром палає калина.

Ми б уклонилися білим хаткам, 
Гралися б в сонячнім цвіті.
Хочеться, хочеться пурхнути й нам, 
Пташкою вільно летіти.

Петро Король, “НАВЕСНІ”

Навесні в гайок піду,
Першу квіточку знайду,
Біля квіточки помрію,
Разом з нею порадію,
І вона всміхнеться
До мойого серця.

Весну невозможно не любить. У каждого человека может быть множество причин для этого чувства, а мы предлагаем свои 20 лучших вариантов.