Щороку, кожної четвертої суботи листопада, в українському календарі з'являється день, коли генетична пам'ять народу кровоточить ранами предків, які передчасно відійшли засвіти через Голодомор 1932-1933 років. У 2023 році День пам'яті жертв голодоморів припав на 25 листопада.
Тож, з нагоди вшанування українців, душі яких залишилися у вічності через диктаторський та диявольський режим, пропонуємо вашій увазі стрічку, яку в цей день варто подивитися кожному громадянину країни. Фільм "Гіркі Жнива" (канадського виробництва 2017 року) розповідає про події 90-річної давнини, що залишили незагоєний рубець на українській нації.
Відразу хочеться окреслити, що можливо, вам ніколи не буде так гірко на душі, як тоді, коли ви будете дивитися фільм "Гіркі Жнива". Мабуть, вам доводитиметься ставити його на паузу, адже емоції проситимуться на волю, й на повіках виступатимуть сльози. Вони будуть різними: сльози співчуття вбитим героям кінокартини, сльози радості за воістину справжнє кохання головних героїв, що пережило всі муки, які, напевне, неможливо пережити, ну і, звісно, гіркий душевний плач гордості за велич українського єства, його єдність проти підступного, безжального, озброєного до зубів, але слабкого духом ворога.
Ця кінострічка справді має вище згадані морально тяжкі сюжети, адже вона оповідає про жахливі події 1932-1933 років, про знищення, українців, яке прозвали голодомором. Хто пам’ятає ті часи, то каже просто голод. Фільм показує справжній геноцид, такий, яким він був насправді, а не так як говорила радянська влада, що ніякого голодоморіння не було. Абсолютно кожна людина має подивитися цей витвір кіномистецтва, а надто та, яка вважає себе українцем. Одначе, варто відзначити, що для божевільних фанатів радянщини та непатріотів України перегляд буде нестерпним. Це те саме, що під час густого снігопаду, й коли на подвір’ї -30, смакувати морозивом.
Безперечно, "Гіркі Жнива" є лакмусовим папірцем на рівень патріотизму українця. Якщо є сльози та емоції - є і патріотизм. Саме тому, ми маємо дивитися це, передусім для своєї національної ідентичності. Через таку кінороботу можна справді достукатися до людської душі, навіть якщо вона міцно спить.
Та все ж ця картина не для людей зі слабкими нервами. Доволі непросто, навіть знаючи, що це кіно, дивитися на чекістів, що револьверами задмухують життя українського народу, ніби білу весняну кульбабку та ще тяжче усвідомлювати, що це лишень екранізація того, що було насправді. Гіркі жнива 33-го стали гіркою правдою сьогодення.
Безумовно, сталінський голодомор забирав не тільки життя, а й людські долі. Молоді закохані люди відходили на той світ не накохавшись, не пізнавши всього смаку життя. Режисери показують нам трагічну долю головних героїв: Юрка та Наталки. Життєпис їхнього кохання припав на голодомор, який вони пережили завдяки своїм почуттям та лебединій вірності. Ця сюжетна лінія красномовно демонструє глядачу, які муки може пережити справжня любов, й мораль тут така, що ті обставини , через, які нині розходяться сучасні закохані пари - просто дрібниці, які й нігтя не вартують історії Юрка і Наталки.
При перегляді уважний глядач помітить, що стрічка розпочинається й закінчується однією й тією ж самою цитатою Юрка Качанюка, яка окреслює все, що було в його житті. Звучить вона так:
Перш ніж вирости і збагнути, що дракони також реальні, а світом блукає справжнє зло- я закохався.
Гіркі жнива 33-го забрали із собою багато людських доль. Кожне життя- то є колосок безкінечного житнього поля, з якого вже ніколи не зібрати врожаю.
Нагадаємо, раніше ми писали про історію скорботної дати День пам'яті жертв голодоморів. Про ці традиції має знати кожен українець.