Шукаєте кіно на вечір? Тут у нас повно чудових варіантів!
Тіль Швайгер народився у сім'ї педагогів – і спочатку юнак теж вирішив зробити академічну кар'єру, вступивши до університету, на факультет германістики. Тіль швидко розчарувався у своєму виборі - і всерйоз зібрався пов'язати своє життя з медициною. Невідомо, чим би це скінчилося, якби одна з подружок красеня Тіля (дівчина вчилася в театральній студії) не вмовила його вступати до театральної школи у Кельні. Решта – історія.
Сьогодні ділимося з вами найкрутішими роботами цього знаменитого і, без сумніву, надзвичайно талановитого красеня. ТОП-7 фільмів з Тілем Швайгером — далі у нашій свіжій добірці.
"Достукатись до небес" (1997)
Все-таки чудово, коли хороше кіно доступним, захоплюючим і навіть не позбавленим гумору способом нагадує глядачеві про страшні і водночас прості істини – наприклад, про марність і тлінність всього сущого. А ще про те, що найкращих результатів найчастіше людина досягає саме тоді, коли втрачати їй нічого.
Головні герої картини Томаса Яна - ще молоді хлопці Мартін (Швайгер) і Руді (Ян Йозеф Ліферс). Лікарі їм обом поставили смертельний діагноз і повідомили, що жити залишилося зовсім недовго – буквально лічені дні. І що? Вони лежать в одній палаті, і раптом зовсім несподівано знаходять пляшку текіли у тумбочці. Слово за слово, і з'ясовується, що Руді ніколи не був на морі - що ж, Мартін готовий все влаштувати. Швайгер у цьому фільмі є свіжим, нахабним і взагалі просто незрівнянним - справжній нігіліст, що нехай і дихає на ладан. Все ще одна з найкращих ролей Тіля.
"Босоніж" (2005)
Цей фільм знімав сам Швайгер, у ньому він виконав головну чоловічу роль – і якби стрічка зазнала невдачі, винний у цьому був би тільки сам Тіль. Але Швайгер виявився молодцем – і насамперед тому, що від початку вирішив, що знімає справжню казку для дорослих двадцять першого століття. "Босоніж" - фільм такого роду, через який звучать фрази на кшталт "таке буває тільки в кіно". І в цьому краса цієї стрічки – так, таке буває лише в кіно. На превеликий жаль.
А все починається з того, що принциповий невдаха (бувають і такі) на ім'я Нік (Швайгер) в черговий раз знаходить собі незавидну роботу, прибиральником у психіатричній лікарні. Як це часто буває з Ніком, його звільняють у перший же робочий день – але тоді ж він знаходить кохання всього свого життя, дівчину Лайлу (Йоханна Вокалек), яка пообіцяла ніколи його не кидати… Якщо через якісь фільми і виходить дихати глибше і бачити світ в іншому світлі, то через такі, як цей.
"Безвухі зайці", інша назва "Красунчик" (2007)
За ідеєю, герой Швайгера в цьому фільмі не повинен викликати у глядача ніяких теплих почуттів – принаймні таким був задум самого Тіля, який не тільки зрежисував картину, а й написав сценарій. Так, швидше за все, у Швайгера склалися не найкращі стосунки з представниками жовтої преси, і він спробував зробити журналіста Лудо Деккера у своєму виконанні якомога мерзеннішим, зухвалим і самозакоханим.
Але харизма Тіля зробила свою справу – і його персонаж насправді виявляється крутим хлопцем із добре підвішеним язиком та чудовим почуттям гумору.Так от, за сюжетом цього самого Лудо заарештовують після того, як він без без дозволу увірвався (точніше, звалився зі скляного даху) на вечерю на честь заручин Володимира Кличка – так-так, молодший брат київського мера грає у фільмі самого себе в епізодичній ролі. Героя Швайгера засуджують до 300 годин… роботи у дитячому садку. Ви скажете – ну що за нісенітниця? Маячня, та ще й яка, але дико весела.
"Фантомний біль" (2009)
З одного боку, герой Швайгера в цьому фільмі Маттіаса Емке як би і невдаха - але взагалі йому іноді можна і позаздрити. Аж поки ... Його героя звуть Марк, він обожнює велосипедну їзду, а ще він чудово вміє поводитися з жінками - поки ті не стають його дружинами. Він не надто регулярно виплачує аліменти - що зрозуміло, тому що Марка раз у раз звільняють з чергової роботи, особливо коли він норовить продати велосипед подешевше панянці, що йому сподобалася.
Що ще? Помалу ми дізнаємося, звідки в Маркові відчутна порожнеча всередині – все почалося тоді, коли в дитинстві його з матір'ю покинув батько. Ще ми дізнаємося, що у героя Швайгера, виявляється, є літературний талант - ну а потім з ним трапляється жахливий дорожній інцидент ... Виявляється, у Швайгера чудово виходить грати і справді "прекрасних невдах".
"Безславні виродки" (2009)
Звичайно, зніматися у Квентіна Тарантіно і бути при цьому “сірою мишею” абсолютно неможливо – у фільмах цього культового режисера всі герої за замовчуванням мають бути яскравими та незабутніми. Але те, що Тіль Швайгер у карколомних "Безславних виродках" виглядає не менш круто (а то й крутіше), ніж його партнер по фільму Бред Пітт - вже говорить багато про що.
Отже, “Виродки”, фільм Тарантіно, в якому він переписує історію та хід Другої світової на свій лад – крім нього, цей трюк ніхто не зміг би провернути настільки майстерно. І гер Швайгер виявився, напевно, найважливішим і найбільш корисним асистентом при виконанні цього кінофокусу.
Тіль грає парадоксального персонажа – фельдфебеля Хуго Штігліца, німецького солдата, готового душити нацистів голими руками. З якою незворушністю і тихою ненавистю він курить у камері, очікуючи на “показову страту”! А як він точить ніж за допомогою ременя - вже вступивши до загону "Безславних виродків", що звільнили його з каземату! Сучасна класика, не менше.
"Мед у голові" (2014)
За кілька років до цієї картини (Швайгер знову виступив як режисер і автор сценарію) вже вийшла на екрани зворушливе “Кохання” з Жаном-Луї Трентіньяном та Емманюль Ріва. Якщо пам'ятаєте, це історія про літню пару, в якій один із все ще закоханих один одного персонажів виявляється розбитим паралічем. Це був тендітний, але дуже важкий фільм – глядачеві було нелегко, але той фільм і справді був вартий любові.
Швайгер, мабуть, спостерігав за успіхом тієї стрічки Міхаеля Ханеке і зробив висновки. У його фільмі у літньої людини – вдівця, дідуся та батька, виявляється хвороба Альцгеймера. Але ми все одно маємо справу не з важкою драмою, а чи не з сімейним фільмом. Теплим, світлим і часом навіть безтурботним. Тіль грає сина того самого дідуся та батька його внучки – і в жодному іншому фільмі Швайгер не здавався таким втіленням надійності та здорового глузду.
"Міністерство неджентльменської війни" (2024)
Якщо свого часу Швайгер знявся у Тарантіно, то чому б йому тепер, через п'ятнадцять років, не попрацювати на знімальному майданчику у Гая Річі? Тобто, у того чудового британця, якого свого часу так часто порівнювали з Тарантіно? Що ж, колишній чоловік Мадонни ніколи ще так явно не наслідував Тарантіно - він буквально йде стопами тих же "Безславних виродків", але все ж таки зберігає власне обличчя і стиль.
По-перше, Річі не переписує історію на свій манер - а розповідає в стрічці про секретну операцію "Поштмейстер", що проводилася Англією під час Другої світової, та яка і справді мала місце. Тоді німецькі кораблі бралися на абордаж зухвало і нахабно – але нас цікавить навіть не це.
Що найважливіше, так це те, як Тіль Швайгер виглядає перед камерою у свої 60 років – а виглядає він чудово. Швайгер змужнів, у ньому ні залишилося ані грама солодкості – вона просто чомусь не утримується тепер у глибоких зморшках актора. Тож роль есесівця Генріха Лура – не просто ще одна удача, а й нова віха у кар'єрі Тіля.
Також дізнавайтеся про 7 культових ролей “Міцного горішка” Брюса Вілліса. Які ще фільми допомогли йому прославитися свого часу і який з них став останнім у кар’єрі живої легенди — розповідаємо тут.