Добірка надзвичайно красивої весняної поезії, яка здатна торкнутися струн душі
Весна - це час, коли природа робить глибокий вдих і прокидається від довгого сну. Весняна поезія надихає, це маленьке диво, зафіксоване в слові у якому відбивається спів птахів, перша брунька та бажання жити.
Поети всіх часів шукали і знаходили у весні метафору надії, любові та нескінченного оновлення, перетворюючи прості спостереження на глибокі філософські істини. Весняні вірші — це як перший ковток свіжого повітря після довгої зими. Вони очищають, зцілюють і наповнюють силою.
Ліна Костенко
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
Що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
Не встигне вийти річка з берегів, —
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.
***
Вікторія Чорній
Привіт, Весна! Влаштовуйся зручніше,
Ми всі тебе чекаємо давно!
З тобою на душі стає тепліше,
А що там за прогнозом – все одно…
Весною навстіж вікна відчиняєш,
І квіти ставиш в вазу на столі.
І тихо, несміливо так чекаєш,
Що жити стане краще на Землі!
Заходь, Весна, розсип пелюстки квітів,
І спів пташиний швидше увімкни!
Бо в кожному куточку, всюди в світі
Чекають з нетерпінням всі Весни!
***
"Весняні квіти", Олена Пчілка
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна —
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
***
Леонід Глібов
— Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать дівчатка й хлопчики.
— Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики.
Приліз дідок,
Зліз на горбок,—
У хаті буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лоскочеться.
Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких
На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.
***
Олена Пчілка
Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок до купки —
Для мами-голубки!
***
Володимир Самійленко
Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви;
Соловейко в садку
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке
І проміння палке
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну,
Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни
У величній красі
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.
***
Володимир Сосюра
Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.
Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...
Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...
Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!
***
Василь Симоненко
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
***
Ліна Костенко
Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами –
І заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі –
Півонії, рожеві, як фламінго,
Стоять в городі на одній нозі.
***
Марія Познанська
Сипнула зима наостанку
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки,
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,—
Сніжинки розтанули вмить.
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить:
Прийшла їй пора нас лишати —
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,—
Чекати у гості її!
***
Людмила Кибалка, “Скресає крига”
Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями...
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.
***
П. Кізько, “Пурхнула ластівка”
Пурхнула ластівка вгору он там,
Ген над бузком синюватим,
Хочеться в весну цю пурхнути й нам,
Пташкою вільно кружляти.
Ми б полетіли на землю свою,
В рідні краї тополині.
Там, де рясніють фіалки в гаю,
Жаром палає калина.
Ми б уклонилися білим хаткам,
Гралися б в сонячнім цвіті.
Хочеться, хочеться пурхнути й нам,
Пташкою вільно летіти.
***
Петро Король, “НАВЕСНІ”
Навесні в гайок піду,
Першу квіточку знайду,
Біля квіточки помрію,
Разом з нею порадію,
І вона всміхнеться
До мойого серця.
Весну неможливо не любити. У кожної людини може бути безліч причин для цього почуття, а ми пропонуємо свої 20 кращих варіантів.