Святкова дата змушує вдатися до рефлексії
21 березня — Всесвітній день поезії. І в контексті важливої дати ми підготували красиві вірші, які потраплять у саме серденько.
Нагадаємо, Всесвітній день поезії був запроваджений ЮНЕСКО у 1999 році для вшанування поетичного мистецтва, його здатності об’єднувати культури та надихати людей. Також це свято покликане підтримувати мовне різноманіття, збереження традицій усної творчості та розвиток літературної спадщини.
Зазвичай цього дня у всьому світі проходять поетичні читання, літературні зустрічі та мистецькі заходи, що сприяють популяризації поезії та заохочують нові покоління митців до творчості. А ми пропонуємо вашій увазі три вірші з неймовірною глибиною, які не тільки вразять, а й стануть гарним приводом задуматися про важливі речі.
***
«Бути людиною»
Сьогодні важливо ЛЮДИНОЮ бути,
Любов свою іншим нести.
До серця дитину чужу пригорнути,
У світ з добрим серцем іти.
І щиро комусь мудре слово сказати,
Та сонцем світити в імлі.
А ще допомогу людині надати,
Летіти у мрій на крилі.
Не заздрити зовсім ніколи нікому,
Не лестити, зла не нести…
Добро дарувати у світі гучному,
Не красти, а ще й не клясти.
Людиною бути — це треба багато
Здійснити добра на путі.
Байдужість у серці своїм зруйнувати,
Активному бути в житті.
Тож дуже важливо — ЛЮДИНОЮ бути,
Бо в світі жорстокості тьма.
Не можна про ближніх ніколи забути,
Цьому оправдання нема…
Про людяність треба завжди пам’ятати,
Лік справам хорошим вести,
Любити цей світ і людей поважати,
Та добрість у серці нести.
Н.Красоткіна
***
«Ти знаєш, що ти — людина?»
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
В.Симоненко
***
«Люди ми чи ні?»
О люди, люди… Люди ми чи ні?
Так соромно, так боляче до краю…
То ми єдині? Як же? Ми — чужі…
Та хижий звір боронить свою зграю…
А ми все ж люди… Люди ми чи ні?
Брати і сестри, з душами й серцями…
За сценою сховались лялькарі
Гадаючи, що в праві гратись нами…
Та ми все ж люди, правда ж, не ляльки?
І хай той камінь, що нам в руки вклали,
Наріжним стане… Щоб через роки
Ніхто не грався нашими синами…
Г. Британ
Також не пропустіть найкращу інтимну лірику від українських майстрів слова. Неймовірну поезію шукайте за посиланням.