"Мої пісні зберігатимуть пам'ять про подвиги і мужність": резидентка "Культурного десанту" Lana Rednich — про справжнє значення творчості

Інтерв'ю

Богдана Карц

Головна редакторка

Lana Rednich (Світлана Чередниченко)

"Виступи перед цивільними набагато простіші. Але щоб виступати перед військовими, потрібно заслужити їхню довіру" (с)

Lana Rednich (Світлана Чередниченко) — військовослужбовиця, молодша сержантка ЗСУ та резидентка «Культурного десанту». З початком повномасштабного вторгнення вона доєдналась до військового оркестру, а згодом й до КД, де стала підтримувати героїв своєю музикою. Про магічний інструмент глюкофон, справжнє значення музики та красу серед війни ми поговорили у великому інтерв’ю. 

📌 Розкажи про свій шлях до музики?

Lana Rednich - виступ

Зараз я виходжу перед військовими з космічним глюкофоном, який надає моєму образу витонченості та ніжності. Але мало хто знає, що моє знайомство з музикою почалося зовсім інакше – з баяна. Це був досить нетиповий для дівчинки інструмент, і я почала грати на ньому вже в 6 років. Чому баян? Можливо, це було втіленням мрій моїх батьків, бо для мене це залишається загадкою. Але найважливіше – мені це подобалось.

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ:

📌 Як ти зустріла повномасштабне вторгнення? 

За 2 місяці до початку повномасштабного вторгнення я стала артисткою в Оркестрі ЗСУ на цивільній посаді, і моє коло спілкування почало поповнюватись військовими. Тоді я чітко для себе визначила: нікуди з Києва не поїду. Я залишилась з тими, хто готовий був боронити нашу землю, і йти вперед. Було страшно, як і всім, але головне – я зустріла це вторгнення поруч із людьми, які вірили в Україну.

📌 Як ти опинилась у Харкові у складі «Культурного десанту»?

Світлана Чередниченко під час одного з виступів

«Культурний Десант» для мене — це не просто проєкт, це щось значно більше. Спочатку це буде випадкове відрядження – потрібно було, щоб одна з артисток оркестру поїхала на 10 днів до Харківського напрямку. Але ці 10 днів стали доленосними: я працювала з талановитими музикантами, познайомилась із режисером фільму «Довбуш», взяла участь у зйомках для UNITED24. Вже на третій день я зрозуміла, що хочу залишитися в КД.

Після повернення до Києва мені зателефонував Миколай Сєрга з пропозицією перевестись до їхньої частини та переїхати до Харкова. Я була щаслива – я їхала до свого місця сили, де ожила, і нарешті почала писати пісні, які вже можна почути на стрімінгових платформах. В цих піснях – нова я, з новою філософією життя.

📌 Розкажи про свою службу серед виключно чоловічої команди, чи викликає це складнощі?

Знаєте, працювати з чоловіками в команді – це як балансувати між силою і вразливістю. Коли я приєдналась до «Культурного Десанту», відчула себе молодшою сестрою, яку підтримують та навчають старші побратими. Ці талановиті люди не лише відкрили для мене Харків, але й дали відчути важливість моменту, в якому ми живемо. Вони ділилися своїм досвідом, і я росла, наповнювалась знаннями та розумінням.

Світлана Чередниченко - “Культурний десант”

📌 Як ти вважаєш, чи є краса серед війни?

Хто не бачив Донеччини та Харківщини, може уявляти їх лише з руйнівних фото в соцмережах, але природа тут дивовижна. Терикони, крейдові гори – це фантастичні пейзажі. А наші виступи в соснових лісах дарують відчуття спокою та гармонії. І знаєте, після виступів хлопці приносять букети з квітів, зібраних десь у лісі. Це неймовірно зворушує. І заходи сонця тут – просто магія. А наші військові, що приїжджають на БТРах – це як сцени з фільмів. Утомлені, трохи змучені, вони наближаються до нас у формі, інколи зі зброєю. Справжні бойовики, герої. Але з кожним днем я дедалі більше усвідомлюю, що навіть такі сильні та мужні люди потребують підтримки і відпочинку. І музика стає тим мостом, який дозволяє їм на мить відчути спокій і звільнити свої емоції. Моя мета – допомогти їм. Саме тому я вирішила вивчати психологію і залишатись у прифронтовій зоні. 

📌 Зараз ти працюєш у напрямку музичної терапії?

Кожне моє спостереження, кожна емоція перетворюється на мистецтво, яке допомагає торкнутися їхніх сердець. Під час постійного перебування за 10 км від фронту я краще розумію настрій військових, а знання з психології допомагають працювати з їхніми емоціями. Це моє місце, моя місія. Я поєдную музику і психологію, і бачу в цьому великий потенціал на майбутнє.

📌 Чи є різниця між виступами перед цивільними та військовими?

Світлана Чередниченко виступає перед військовими

Виступи перед цивільними набагато простіші. Але щоб виступати перед військовими, потрібно заслужити їхню довіру. У них зовсім інше відчуття часу. Якщо їм не сподобається виступ – вони просто підуть, адже мають важливіші справи. Тому моя задача – дати їм нові емоції через мистецтво, щоб вони не пошкодували, що прийшли. Пісні мають бути чесними, розмови – відвертими. І найголовніше, що я зрозуміла – я служу їм, Титанам нашої країни, і йду з ними пліч-о-пліч на захист України.

📌 Ти взяла участь у проєкті «Фронтова студія», розкажи про свою пісню, що надихнуло тебе на її створення?

Потрапивши до Культурного Десанту, я отримала унікальну можливість глибше спілкуватися з військовими, що надихнуло мене вкотре переосмислити і переписати пісню «Сила». Саме тут, на Харківщині, вона набула нових значень і змісту. Я уникала використовувати вже добре відомі гасла, як-от "Слава Україні!" чи "Все буде Україна", прагнучи знайти власні слова, які б мотивували й закликали рухатися вперед. Пісня народжувалася протягом двох років, щоб у потрібний момент стати справжньою.

📌 Чи є в тебе плани розвиватись надалі у музиці?

Я переконана, що музика має неймовірну силу зцілювати душі. Особливо це важливо для тих, хто щодня постає перед труднощами та випробуваннями на фронті. Моя мета — створювати музику, яка буде не лише звучати, а й проникати глибоко в серце, підтримувати і надихати військових, дарувати їм відчуття надії та сили. Я хочу, щоб через мої пісні вони відчували, що не самотні, що їхні емоції і переживання важливі й зрозумілі.

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ:

📌 Яким ти бачиш своє життя після закінчення повномасштабної війни?

Світлана Чередниченко заговорила про життя військових після великої Перемоги України

Після завершення війни моя робота особливо не зміниться, тому що розумію: навіть коли збройні конфлікти закінчуються, їхні наслідки залишаються з людьми на довгі роки. Багато військових будуть продовжувати переживати ті події, які вони бачили на власні очі, і це залишатиме відбиток на їхньому житті та душевному стані. Для мене важливо, щоб моя музика була поруч з ними, щоб вона допомагала їм у цей непростий час.

Я бачу своє завдання в тому, щоб писати пісні, які будуть вшановувати цих людей, висловлювати глибоку вдячність за їхню службу і самопожертву. Це не просто музика — це спосіб сказати "дякую" кожному, хто захищав і продовжує захищати нашу країну. Мої пісні стануть своєрідною вдячністю, яка буде зберігати пам'ять про їхні подвиги та мужність.

Це також спосіб для мене допомогти їм знайти спокій і зцілення через мистецтво. Я хочу, щоб мої композиції несли підтримку, щоб вони стали своєрідною терапією для тих, хто пройшов через війну. Військові заслуговують на те, щоб їхні історії були почуті і щоб їх запам’ятали, і я прагну зробити свій внесок у це через творчість. Я знаю, що мої пісні будуть не лише про те, що сталося, але й про те, як ці події впливають на життя військових і надалі. Тому моя робота продовжуватиметься, адже музика має силу не лише говорити про минуле, але й підтримувати в майбутньому, допомагаючи подолати біль і знайти нові сенси у житті після війни.