"Важливо, що про себе подумаю я": Настя Ткаченко відверто висловилася про залежність від думки інших та свій досвід терапії

Коли в дитинстві зʼявилися гаджети і соцмережі, у нашій сімʼї забороняли виставляти свої фотографії. Пояснювали це тим, що хтось може наврочити чи побачити зайве. Нормально "отримувала" вдома за те, що щось викладала. Що у мене 15-річної було в голові? Звісно, тусовки і всяке таке. А ганьбити батьків не можна, поважні люди в місті. Тому я нічого не викладала в Instagram і не розкривалася на публіці. Потім, коли почала грати в "Лігу сміху", також ставилися не дуже: повторювали, що я займаюся фігнею, що це не принесе нічого, окрім згаяного часу. У тата і багатьох родичів не було бачення того, що це може стати професією та заробітком. Ніхто не вірив. Тому думала не про вихід на сцену чи підготовку до виступу, а про те, як не зганьбити дядька, тітку, тата, всю родину і виглядати гідно. Оскільки ці думки постійно були в голові і давили на мене, я виходила на сцену скутою. Не могла нічого робити,

Якщо мені стане погано, то знатиму, що це моя зона відповідальності. І якщо через життя артистки я стану жебрачкою, прийду і проситимуся переночувати, то це повністю моя провина. Тоді вже хай відчитують мене. Але думаю, в мене такого не відбудеться. Якщо я закінчу карʼєру артистки, піду працювати в ресторан і почуватимусь добре. Напевно, це найкраще, що здобула з терапії. Завдяки цьому такий тягар звалився з плечей. Важливо лише те, що про себе подумаю я. І також, аби мої дії та слова не ображали, не впливали в поганому сенсі на близьких. Я вдячна за те, що мені говорять хороші речі, але мені глибоко байдуже на нехороші (усміхається),