Що подивитися з Раяном Гослінгом: 7 найкращих фільмів (+ТРЕЙЛЕРИ)
Згадуємо найяскравіші перевтілення голлівудського красеня-"Кена"
Раян Томас Гослінг народився в канадському місті Лондон, провінція Онтаріо, в сім'ї комівояжера і секретарки. Батьки розлучилися, коли хлопчикові було 13 років – і в цьому ж віці Раян потрапив на кастинг в регулярне телевізійне шоу “Клуб Мікі Мауса”. Гослінг успішно пройшов проби – і його такими ж юними колегами тоді виявилися Брітні Спірс, Крістіна Агілера і Джастін Тімберлейк. Уже в середині 90-х хлопець почав зніматися в кіно – хоча справжнього визнання довелося чекати аж до наступного десятиліття.
Сьогодні ми згадуємо найкращі ролі та фільми Раяна Гослінга. ТОП-7 варіантів, разом із описами й трейлерами українською, знайдете далі на ХОЧУ.ua!
“Сумна валентинка” (2010)
Це дійсно дуже сумне кіно – і, як часто буває в таких випадках, ще й дуже правдоподібне. У головних героях “Сумної валентинки”, Діні (Гослінг) і Сінді (Мішель Вільямс), багато закоханих або тим більше одружених пар впізнають себе – навіть якщо ці пари безмежно і недозволенно щасливі.
Колись Діну і Сінді було весело, бентежно і цікаво разом – тепер їхнє життя перетворилося на нудну, похмуру рутину. Те, що у пари підростає п'ятирічна дочка, аж ніяк не зближує молодих людей, їхні стосунки не переходять на новий рівень – навпаки, всі кольори зливаються в суцільне сіре, і радості навіть у найпростіших і буденних речах стає все менше.
Ми знайомимося з цією родиною того ранку, коли зникла собака, а Сінді приготувала ще один несмачний сніданок... У жодному іншому фільмі своєї кар'єри Гослінг не виглядав настільки буденно і пересічно, але роль у «Сумній валентинці» Дерека Сіенфренса все ще залишається однією з найкращих робіт актора.
“Це безглузде кохання” (2011)
Як можна в двадцять першому столітті грати професійного бабія і серцеїда таким чином, щоб тебе не підняла на сміх аудиторія – в першу чергу, її жіноча половина? Та й від принизливих жартів з боку чоловіків теж навряд чи вдасться відбутися – той же Джуд Лоу, який зіграв свого часу красеня Алфі у фільмі 2004 року, відгріб свого часу по повній від “нормальних хлопців”...
Так ось, Раян Гослінг знайшов вихід із ситуації – до свого героя він ставиться рівно з тією ж отруйною іронією, з якою до нього може (і буде) ставитися глядач. Героя звуть Джейкоб Палмер – і йому настільки нудно щовечора запрошувати до власного ліжка чергову даму, що він готовий, заради розваги, влаштовувати майстер-класи. Наприклад, для сорокарічного посміховиська, від якого щойно пішла дружина... Не велике, але обов'язкове до перегляду кіно.
“Драйв” (2011)
Так сталося, що саме після цього фільму – видовищного, стильного, але не розрахованого на те, щоб сподобатися всім і кожному – навколо особи Раяна Гослінга потроху почало виникати щось на зразок культу. Ким стане цей тридцятирічний актор? Новим Брюсом Віллісом? А може, ще крутішим – новим Стівом Маккуїном або Клінтом Іствудом?
За сюжетом цього трилера, герой Гослінга (у нього навіть немає імені) заробляє на життя автомеханіком – у денний час. Ще він може продемонструвати свої таланти каскадера на знімальному майданчику – якщо запросять. Але взагалі-то не надто балакучий, стриманий молодий чоловік, займається тим, що в темний час доби надає свої послуги першокласного водія злочинцям... Чи є тут місце для любовної історії? Як не дивно, так.
“Ла-Ла Ленд” (2016)
Все-таки мюзикл у кіно – дивовижна річ. Навіть якщо ви максимально скептично ставитеся до цього жанру, повірте, раз на десятиліття з'являється мюзикл, який безумовно заслуговує вашої уваги – і точно не залишить вас байдужими.
Саме таким черговим винятком із правил став свого часу “Ла-Ла Ленд” Деміена Шазелла. Герой Гослінга, на ім'я Себастьян Вайлдер, амбітний і справді талановитий піаніст, який знає собі ціну, приїздить до Лос-Анджелеса – щоб зробити кар'єру. Проблема в тому, що Себастьян вважає себе джазменом, а час джазу, як не крути, вже давно минув...
Герой Гослінга зустрічає Мію, героїню Емму Стоун, потім ми спостерігаємо за їхніми непростими і бурхливими стосунками. Але варто ще раз придивитися до піаніста Себастьяна Уайлдера. Ось він у своїй кімнатці грає один і той самий пасаж раз за разом, слідом за вініловою платівкою – і не втомлюється переставляти голку програвача. Ось він, виконуючи всіляку банальщину у ресторані, не витримує і починає імпровізувати в джазовому стилі... У такі моменти Гослінгу починаєш вірити, і фільм перестає бути тією нісенітницею, якою так часто ставали мюзикли.
“Круті чуваки” (2016)
А ось цей фільм – незаперечний доказ того, що Раян Гослінг вміє бути смішним. Та що там смішним – іноді просто жалюгідним у кадрі, що тільки підіймає його ставки вище в очах публіки.
Напарником Гослінга в цьому комедійному детективному бойовику став Рассел Кроу – і обидві зірки мають чудовий вигляд разом. Дія відбувається в кінці сімдесятих, Гослінг грає приватного детектива на ім'я Холланд Марч, того ще недотепу, а Кроу – людину на ім'я Джексон Хілі, яка вміє за допомогою кулаків вирішувати проблеми своїх клієнтів, як правило дамочок, до яких пристають хлопці.
Одного разу цим бравим хлопцям (зверніть увагу на вуса і бакенбарди Гослінга), попри деякі тертя на самому початку, доводиться зайнятися однією справою на двох...
“Той, хто біжить по лезу 2049” (2017)
Отже, через 35 років після виходу на екрани першого “Того, хто біжить по лезу”, культової стрічки і однієї з кращих робіт режисера Рідлі Скотта, світу нарешті був представлений сиквел. Режисерське крісло цього разу зайняв Денні Вільнев – і він не підвів армію шанувальників першого фільму.
Як випливає з назви, дія відбувається в недалекому майбутньому, 2049 році. Природні ресурси Землі практично вичерпані, тому репліканти – безплідні андроїди, генетично сконструйовані копії людини, що відрізняються великою витривалістю, освоюють нові планети. Реплікант Кей (Гослінг) вистежує своїх побратимів-реплікантів, які нелегально повернулися на Землю – така вже у нього робота...
Гослінг і Гаррісон Форд (виконавець головної ролі в першій картині) були першим вибором продюсерів сиквелу – герой Раяна прописувався в сценарії спеціально під актора. Гослінг був великим шанувальником першого “Того, хто біжить по лезу” з самого дитинства – з огляду на це, блискучу режисерську роботу Вільнева, а також присутність улюбленого всіма Гаррісона Форда, картина не могла не стати успішною. Ось тільки шкода, що спільних сцен у Форда і Гослінга було не так вже й багато.
“Барбі” (2023)
Ви не помічали, що з того часу, як минув весь хайп навколо “Барбі” Грети Гервіг, одного з найкасовіших фільмів двадцять першого століття, сам фільм здається тільки кращим з кожним роком?
Адже так воно і є. Тільки тепер, через кілька років після прем'єри, багато хто нарешті звернув увагу на те, що одним із сценаристів “Барбі” є чудовий Ноа Баумбах (режисер, який зняв геніальний фільм про розлучення, “Шлюбну історію”) – і його фірмова виправдана уїдливість стає все більш очевидною. А ще – нарешті! – багато хто гідно оцінив Раяна Гослінга, який виконав роль Кена – нагадаємо, спочатку всі овації діставалися переважно виконавиці головної ролі, Марго Роббі, нехай і цілком заслужено.
Отже, одного разу вранці в рожевому Барбіленді щось пішло не так. Молоко у стереотипної Барбі (Роббі) скисло, тост підгорів, голова у красуні тріщить після чергової вечірки – а з душу бризкають струмені холодної води. Більше того – Барбі тепер не може ходити навшпиньки! Потрібно брати з собою вірного Кена (точніше, Пляжного Кена, героя Гослінга) – і вирушати за межі Барбіленду, вирішувати дорослі проблеми. Іноді і Гослінг, і Роббі поводяться абсолютно чаплінівським чином – що теж не надто впадало в око у 2023-му. Чудова акторська гра обох зірок.
Раніше ми також писали про “бойові легенди кіно”, родом з нашого дитинства. Де зараз Джекі Чан, Арнольд Шварценеггер, Брюс Віліс та яким ми назавжди запам'ятаємо Чака Норріса — дивіться разом із Hochu.ua 🤍
