Кризи, гердани, згарди: що означають стародавні українські прикраси, про які варто знати (ФОТО)
Кожна прикраса має свої особливості
Українські жінки здавна вміли прикрашати себе зі смаком — не лише для краси, а й для захисту, вираження статусу чи родинної приналежності. Кожна прикраса у традиційному вбранні мала своє значення, історію й навіть характер.
І хоча сьогодні вони стали радше елементом стилізації, ніж оберегом, варто знати, як правильно називаються ці унікальні витвори народного мистецтва. Розповідаємо історію стародавніх українських прикрас разом із Радіо MAXIMUM!
Що означають та як називаються стародавні українські прикраси?
Коралі — символ достатку й краси. Коралі — одна з найвідоміших українських прикрас. Їх виготовляли з червоних коралових намистин, нанизаних на кілька ниток. Чим більше разків — тим заможнішою вважалася власниця. Справжні коралі мали насичений колір і характерну вагу, а відтінки — від яскраво-червоного до теракотового — підкреслювали молодість і життєву силу.
Гердан — бісерна стрічка з історією. Спочатку гердани носили чоловіки як знак честі та мужності, а вже згодом вони стали жіночими прикрасами. Це дві довгі бісерні стрічки, що з’єднуються у формі V на грудях. Гердан завжди мав орнамент із глибоким змістом — від символів сонця до оберегових геометричних фігур.
Згарди — намисто-оберіг. Згарди виготовляли з металевих хрестиків, дисків та намистин. Їх носили переважно на Гуцульщині, вірячи, що ці прикраси мають силу захищати від злих духів. В орнаментах часто повторювались символи сонця та вічності. Згарди могли складатися з кількох шарів — справжній витвір гуцульського сакрального мистецтва.
Плетенки — легкість у візерунках. Це бісерні прикраси, які щільно облягали шию. Їх ще називали силенки або цятки. Візерунки на плетенках не були випадковими — кожна кольорова комбінація мала певний сенс, передавала настрій або побажання.
Дукати — блиск монет на грудях. Металеві дукати або личмани виглядали як намисто з монет. Їх носили спереду, по центру, а на кожній монеті часто були гравіювання — сцени з життя, біблійні сюжети або символи достатку. Це була не лише прикраса, а й демонстрація статусу.
Дармовіси — скляні «світлячки». Це дуті скляні буси, що з’явилися у XIX столітті. Вони нагадували різнобарвні кульки, які грайливо відбивали світло — звідси й назва «світлячки». Таке намисто часто обирали молоді дівчата — легке, веселе й блискуче.
Салби — багатство на грудях. Салби найчастіше носили на Буковині. Виглядали вони як тканинний нагрудник, щедро оздоблений монетами. Така прикраса одразу притягувала погляд і свідчила про достаток власниці.
Пацьорки — кольоровий настрій. Пацьорки — це яскраві, розписані вручну скляні намистини. Спочатку техніка їх створення була таємницею, а згодом стала справжнім мистецтвом. Кожна намистинка — як маленький витвір живопису.
Баламути — перламутрова ніжність. Баламути робили з білого перламутру, що символізував чистоту й невинність. Такі прикраси часто носили молоді дівчата, додаючи до них обереги, хрестики чи іконки. Вони мали ніжний блиск і делікатну енергетику.
Кризи — бісерне мереживо. Кризи — це широкий бісерний комір, який покривав шию та плечі. Його найчастіше носили лемки й бойки. У кризі поєднуються кольори, орнаменти й тонка ручна робота — справжній символ жіночності й народного смаку.
Шелести — мелодія руху. Прикраса у вигляді ланцюжків із маленьких дзвіночків, яку носили переважно на Гуцульщині. Коли жінка рухалася, шелести видавали легкий дзвін — ніби музика самого серця Карпат.
Раніше ми писали, чи можна все-таки поєднувати золото зі сріблом? Стилістка назвала основні правила ювелірного етикету!
