10 сучасних віршів про Україну, що торкаються серця

Їх усі написала сучасна українська письменниця Валентина Харченко 🌷

Поезія здавна відіграє роль голосу народу, завжди відображаючи його найглибші почуття та переживання. Особливо яскраво це проявляється у патріотичних віршах, де кожен рядок буквально пронизаний любов'ю до рідної землі, її історії та культури, яка з часом, на жаль, може відходити на задній план та забуватися.

Україна – земля багата на талановитих поетів, які у своїх творах ще століття тому оспівували її красу, силу та незламний дух. Сьогоднішня добірка Hochu.ua включає 10 найкращих сучасних патріотичних віршів про Україну, що торкаються серця та надихають своєю красою і силою 💙💛 Усі вони написані Валентиною Харченко.

Перемога!

Розквітає ранок у синьому небі,
Жовтим промінням пшениця бринить —
Вільний народ більше страху не знає —
Час перемоги настав уже мить

Стяг підняли незламні герої,
Духом сталеві, серцем живі.
Кожен, хто вірив, хто брався за зброю,
Славу вписав у віконця нові

Вулиці сповнені сміхом і світлом,
Пісня лунає, як дзвінка весна,
Мир повернувся, і сонце привітно
Знов цілує рідні міста.

Україна стоїть, Україна єдина!
Нас не зламати, не стерти з карт,
Рідна земля - це наша перлина!
А кожен фініш - це новий старт!

Прапор України 💙💛

Синій - наче далечінь безкрая,
Дух свободи, спів Дніпра,
Жовтий - лан пшениці стиглий,
Що дарує нам жнива!

Вітер гордо його носить,
Сонце в ньому виграє!
Він - для тих, хто серцем просить,
Світ, де правда настає.

Прапор наш - це клич до волі,
Символ віри і снаги.
Він про мрії, нашу долю,
Про майбутнє без війни!

Соборна Україна!

Єдина, сильна, вільна й незалежна,
Моя країна - сонячна й безмежна!
Дніпро шумить, Карпати в небо в'ються,
Лани широкі хвилею сміються!

Зі сходу й заходу серця єднаються,
Волинь та Донбас - в любові встрічаються!
Полтава, Львів, Чернігів, рідний Крим,
Ми разом всі, ми не подільні з ним!

Майданом клятву дали наші діти,
Що Україну не дамо зломити!
В цілісності наша могутня сила,
Соборність - це єдність, що нас захистила!

Українка

Ти – ніжність весняного цвіту,
Ти – сила і мужність в боях,
Ти – вірна душа заповіту,
Що з пращурів лине в віках.

В очах твоїх – небо безкрає,
У серці – іскриться вогонь.
Ти дім оберігом тримаєш,
І дух твій не взяти в полон.

Ти мати, кохана, дружина,
Ти воля, що вічно жива.
Пишаюсь, що я Українка
і з серця лунають слова.

Вовчанськ

Вовчанськ, а ти знаєш, як в грудях болить?
Вовчанськ, як же можна тебе не любить?
Вовчанськ, найкраще ти місто землі,
Вовчанськ, зруйнували тебе навесні.
Вовчанськ, я сумую за тобою кожний день.
Вовчанськ, не співати нам більше пісень
Вовчанськ, без будинків залишились люди,
Вовчанськ, лиш руїни ми бачимо всюди.
Вовчанськ, болить душа, і серце гірко плаче,
Вовчанськ, і лише уві сні додому повертаюсь я неначе...

Герої рідної землі!

За кожного солдата помолюсь,
Щоб повернувся він скоріш додому,
Щоб рідну матір та дружину обійняв,
І в той же час забув свою він втому.

Багато лиха на війні він пережив,
Життям своїм не раз ризикував,
Але товариша в бою не залишив,
Його він з-під уламків врятував.

Була контузія, і він в полон попав,
Що там було, лиш Господу відомо,
Він Україну серцем захищав,
І як герой він повернувся додому.

Я поклонюся низько-низько до землі
Усім героям рідної землі!

Я живий!

Не журіться мамо, не плачте тато,
що до дому повернутись не зміг.
Я у серці завжди буду з вами,
хоч між нами сотні тисяч доріг.

Я люблю свою Батьківщину,
де колискові співали пісні!
Де дідусь і бабуся рідненькі
вишиванку купили мені!

А як можна забути це небо,
де цілує пшеницю блакить?
Я не можу віддати цю землю,
яка в серці моєму бринить!

До останнього подиху я захищав
Україну рідну свою..
Але ворожий дрон мене наздогнав
і я опинився в раю..

Я живий!!! І це не просто слова.
І хоч серце не б'ється, мовчить.
Пам'ятайте, душа - вона вічно жива,
а життя пролітає.. як мить.

Вишиванка

Нитка до нитки — мов серце до серця,
Вишита пісня на білому льоні.
Кожна стежинка – це мамина ніжність,
Кожен узор – то традицій долоні.

Червоне — то кров, що палала в боях,
Чорне — за тими, хто світ цей покинув.
Сині то хвилі, що кличуть у шлях,
Зелене – це луг, що росте безупину.

Одягну й піду між людьми, у світи,
Вишиванка — це код мого роду.
В ній є і предки, і мрії, і ти,
І сила нашого незламного народу.

Вишиванка — оберіг

Вдягну сорочку – ніби крила,
В ній дух століть, в ній мудрість слова.
Узором мати нагадала,
Бо Україна в серці знову.

Червона нитка – то любов,
Чорна – пам’ять, що не згасне.
На полотні живе той зов,
Що крізь віки звучить прекрасно.

Вона не просто одяг – ні,
Вона молитва, сила роду.
Візьму її в своїм житті
Як символ волі і свободи.

Україна жива

Україна жива — вам її не здолати..
Україна це дід.. Україна це мати.
Ми піднімемось з пеплу.. відбудуєм руїни..
Наша доля розквітне.. їй ім'я Батьківщина

Хто з війною прийшов..тому в пекло дорога..
Наша віра свята.. І свята перемога..

📌 Довідково

Грубник Валентина Миколаївна — українська письменниця, родом з м. Вовчанськ. Свої вірші з 4 класу пише під дівочим прізвищем Харченко.

Вірші Валентини Харченко охоплюють кілька важливих тем:

• Любов до України – вона пише про рідний край, його природу, традиції, історію та боротьбу за незалежність.

• Патріотизм і національна свідомість – її твори часто підкреслюють важливість національної ідентичності, культури та традицій.

• Історична пам’ять – вона згадує про трагічні сторінки історії, як-от Чорнобильську катастрофу. Її вірш "Чорнобиль" передає біль та наслідки цієї трагедії.

• Родина і духовні цінності – багато її віршів присвячені матері, батьківщині, сімейним традиціям і моральним засадам.

• Природа і краса світу – авторка оспівує красу українських краєвидів, змальовує лани, ріки, гори, дерева, як у її ліричних творах.

• Дитячі вірші – серед її творчості є також вірші для дітей, наповнені теплом, добротою та повчальним змістом.

Також раніше ми ділились алфавітним віршем про українську мову, який варто знати кожному. Він дуже незвичайний та красивий ❤️