Насильство може бути поруч: як його розпізнати та допомогти постраждалим. Докладна інструкція

Що варто знати про домашнє насильство кожному з нас

Домашнє насильство — одне з найпоширеніших порушень прав людини у світі. Воно підриває здоров'я, гідність та безпеку, залишаючись часто прихованим через загальноприйняту культуру мовчання. Домашнє насильство може бути спрямоване як на дружину, чоловіка чи дітей, так і на інших родичів, осіб, які спільно проживають однією сім’єю. Втім, у жодному з випадків воно не є внутрішньосімейною справою. Це протиправні дії, яким немає виправдання.

В межах національної кампанії з протидії домашньому насильству «Розірви Коло» пропонуємо дізнатись про види насильства, як його розпізнати у стосунках та на що варто звертати увагу. Розібратись з цими питаннями Hochu.ua допомогла Альона Зубченко — керівниця програми з попередження та протидії гендерно зумовленому насильству в UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

Види насильства 

У суспільстві побутує думка, що є «справжнє» насильство, а саме фізичне та сексуальне, і є «несправжнє» — психологічне й економічне. Такий поділ неприпустимий. Не існує  «дуже поганого» чи «менш поганого» насильства,

Попри різноманітність форм та проявів, в українському законодавстві розрізняють чотири основні види насильства в родині: фізичне, психологічне, сексуальне та економічне.

1. Фізичне насильство. Це умисне нанесення одним членом сім'ї, партнером чи партнеркою тілесних ушкоджень. Це коли кривдник/-ця штовхає, душить, б'є, залишає синці, завдає болю будь-яким способом. До нього також належать ситуації, коли постраждалій/-ому не надають допомогу або залишають у небезпеці. 

2. Сексуальне насильство. Це будь-які дії сексуального характеру, які здійснюються щодо  іншої людини без її згоди. Воно може проявлятися через небажані дотики, зґвалтування або ж примус до будь-яких інших дій сексуального характеру. 

3. Психологічне насильство. Це вплив на людину з метою встановлення контролю за її поведінкою і утвердження своєї влади над нею. Воно проявляється у формі образ, приниження, придушення волі, емоційного тиску, шантажу або погроз. Однією з його головних ознак є циклічність.

4. Економічне насильство.  Проявляється в умисному позбавленні матеріальних цінностей одним членом сім'ї або партнером/-кою іншого. Найчастіше — грошей. Людина, яка зазнає економічного насильства, перебуває під пильним контролем з боку партнера/-ки, не може витрачати кошти на свої базові потреби. Її обмежують в користуванні особистими чи спільними документами, перешкоджають у доступі до освіти чи працевлаштування.

Якщо  фізичне та сексуальне насильство зазвичай легше виявити, то психологічне та економічне можуть роками сприйматись як щось звичне та прийнятне.

Тут важливо говорити, в яких конкретних випадках проявляється насильство. Приниження, обмеження, тиск... Цей вплив буває настільки системний і прихований, що людина вважає це вигадкою, думає, що їй здалося. Людина чує від кривдника/-ці: “Ти сам/-а придумав/-а, я такого не робив/-ла”. У постраждалої особи починає двоїтися реальність. Виникає сумнів: це нормальна чи ненормальна поведінка. Тобто, людина сумнівається у своїй адекватності. І що гірше, вона вважає, що соціальні служби, все оточення теж так думає, і що з неї лише глузуватимуть,

Куди звертатися по допомогу в разі зіткнення з насильством?

Всі види насильства, без винятку, є шкідливими і потребують втручання. Ба більше, вкрай рідко буває, коли людина потерпає тільки від одного виду. Дуже часто насильство починається з незначних проявів, що поступово, впродовж довгого часу, розростаються, допоки не виникнуть особливо тяжкі наслідки для постраждалих. Тому важливо не ігнорувати перші тривожні знаки і звернутись за допомогою вже на ранніх етапах проблем у стосунках. 

Зазвичай домашнє насильство не починається з фізичних чи сексуальних проявів. Воно починається саме з психологічного чи економічного тиску. Тож, якщо людина десь відчуває, що її стосунки не зовсім здорові, то ми рекомендуємо звернутися на гарячу лінію, поговорити з психологом, розповісти, що саме здається неправильним. На гарячій лінії можуть підказати: це той випадок, коли вже варто терміново звертатися по допомогу, чи це перші червоні прапорці, коли розмовою з партнером чи партнеркою можна відкоригувати проблемні моменти,

🔺 Гаряча лінія – це перше вікно звернення. В Україні діє кілька основних гарячих ліній. Одна з найпопулярніших — це національна гаряча лінія з запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації «Ла Страда-Україна». Її номер 116-123. Він є безкоштовним, анонімним і цілодобовим.

🔺 Також можна звернутись на  Урядову гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, яка працює за номером 15-47. Окрім консультації, тут можна зареєструвати звернення про або від осіб, які постраждали від насильства.

Всі сервіси, створені в Україні, не орієнтовані на допомогу у випадку  лише одного конкретного виду насильства. Повторюся, вкрай рідко буває, що людина потерпає тільки від одного виду. Часто переплітається фізичне й економічне, психологічне й економічне. Тому людина може в будь-якій ситуації звернутися до  спеціальних служб і отримати там консультації,

Також, якщо постраждалі не мають безпечного місця або бояться залишитись наодинці з кривдником/-цею, при зверненні до сервісів допомоги вони мають можливість отримати безпечний прихисток. Наприклад, їх можуть направити у кризову кімнату, де можна перебувати до 10 діб, або до притулку, де можна жити до 6 місяців.

У кризовій кімнаті постраждалі також можуть отримати першу стабілізаційну допомогу й розробити план безпеки, алгоритм дій на конкретний випадок. Тут фахівці/-чині визначають: «Чи потрібна цій людині робота?», «Чи потрібне їй перебування в притулку?» тощо. Якщо людині це не потрібно і вона перебуває у друзів, батьків чи в іншому місці, то звертається увага на інші послуги. Одна з них – допомога у працевлаштуванні.

Якщо по завершенні 10-денного періоду постраждала/-ий не знайшли собі нове житло, є змога отримати місце в притулку. Притулок – це не просто приміщення, де людина може жити, а ще один повноцінний сервіс підтримки. Тут допоможуть з документами, якщо постраждала особа втікала і залишила важливі речі вдома. У притулку також можна отримати допомогу з пошуком роботи, щоб постраждала сформувала певну подушку безпеки, могла винаймати житло тощо. Це все існує саме для того, щоб кожна людина могла припинити насильство та мала час і сили розпочати нове життя. 

За словами Альони Зубченко, економічна залежність є однією з причин, чому людина залишається з і повертається до кривдника/-ці. Як приклад вона наводить ситуацію, коли жінка останні 10 років була у відпустці по догляду за трьома дітьми. У таких умовах жінці буде дуже складно повернутися на ринок праці, адже необхідні навички будуть втрачені, а самооцінка пригнічена кривдником. Через заборону працювати і психологічний тиск, жінка втрачає віру в себе і в те, що вона може заробляти гроші й забезпечувати і себе, і дітей.

У таких випадках для постраждалих існує кілька шляхів. Перший – це повернення віри в себе і робота з психологом/-инею, після чого починається пошук роботи. Другий — пошук роботи і паралельне продовження роботи з фахівцем/-чинею. 

В Україні реалізується проєкт «ВОНА хаб», що покликаний розвивати професійний потенціал та фінансову спроможність жінок, що постраждали від насильства та які перебувають у групі ризику.  У «ВОНА хаб» також є кар'єрні радниці і психологині, які супроводжують жінок у перші періоди працевлаштування.

Як розпізнати, що людина поруч з вами потерпає від насильства?

Домашнє насильство може бути складним і різним, тому і прояви його теж можуть відрізнятися. Але існують певні ознаки, за якими можна припустити, що ваші близькі потерпають від насильства.

Варто звернути увагу, якщо:

• людина носить повністю закритий одяг влітку, не знімає окуляри навіть у приміщенні;

• виправдовує синці випадковими травмами; 

• постійно тримає зв'язок з партнером/-кою, звітує йому/їй про кожний свій крок;

• збирає для партнера/-ки чеки за будь-яку покупку, навіть дрібничку; 

• запитує дозвіл на всі свої дії в партнера/-ки або члена родини; 

• різко змінює поведінку, коли поруч з'являється партнер/-ка;

• має пригноблений вигляд, постійно напружена.

Альона Зубченко зазначає, що саме зміни в поведінці є важливим маркером того, що людина потерпає від насильства:

Наприклад, у випадку економічного насильства кривдник/-ця забороняє працювати. Людина може зненацька залишити роботу, сидіти вдома. При цьому видно, що вона жалкує про рішення. Дійсно, будь-хто з нас може змінювати своє життя, але все ж на такі різкі зміни варто звернути увагу. Також людина може потерпати від приниження. Стає невпевненою у собі та пасивною. Але ви знаєте, що буквально кілька місяців тому вона була зовсім інша. Висловлювала свою думку, мала друзів. В таких випадках може мати місце психологічне насильство.

Також Альона Зубченко звертає увагу на ще один червоний прапорець – заборону спілкуватися з друзями та родиною. Якщо ваша подруга чи друг не ходять на зустрічі та в гості, хоча раніше це полюбляли, не відповідають на дзвінки і загалом раптово зникають з життя – варто замислитись. Такі ситуації можуть траплятись на початку романтичних стосунків у парі. Але як правило, вже за деякий час люди повертаються до звичного життя і соціального кола. 

Звичайно, наявність всіх цих ознак не є стовідсотковим підтвердженням перебування у насильницьких стосунках, тому  варто спостерігати за людиною, порівнювати поведінку, яка була раніше і зараз. І якщо помічаєте, що щось дійсно не так, варто спробувати поспілкуватися напряму і тактовно з'ясувати ситуацію, щоб в разі чого поділитися контактами професійної допомоги. 

Більше про ознаки насильства, його прояви та доступні служби і сервіси допомоги можна дізнатись на сайті rozirvykolo.org.

Кампанія «Розірви коло» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у партнерстві з Міністерством соціальної політики України за фінансової підтримки уряду Великої Британії, наданої через Міністерство закордонних справ і міжнародного розвитку Великої Британії, в межах програми з протидії та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству.