Притча "Скільки ти коштуєш": історія про те, як повернути собі віру і самоповагу

Притча, яка пояснить, чому ви досі не впевнені у собі

Кожна людина має потребу відчувати власну цінність цінною і знати собі ціну. Ми часто дозволяємо зовнішнім обставинам, думкам інших людей або власним страхам знецінювати нас. Ця притча слугує яскраво показує, як часто ми дозволяємо зовнішнім обставинам, думкам інших людей або власним страхам робити нас нещасними.

Щоб повернути собі віру і взаємоповагу потрібна мудрість. Справжня вартість людини визначається її внутрішньою, незмінною сутністю, тому потрібно шукати підтвердження своєї цінності не в схваленні інших, а у власному неповторному потенціалі та унікальності. Саме про це мудра притча, яку розповідає Дитячий психолог у facebook.

Одного разу до Майстра прийшов юнак і сказав:

• Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе настільки жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо стверджують, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, допоможи мені!

Майстер лише на мить глянув на юнака і квапливо відповів:

• Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, – і, трохи подумавши, додав: – Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі.

• З … з задоволенням, Майстре, – пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його укотре відсувають на другий план.

• Добре, – сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелику каблучку з гарним каменем.

• Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цю каблучку, щоб віддати борг. Постарайся взяти за неї побільше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Йди і повертайся якомога швидше!

Юнак взяв каблучку і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати каблучку торговцям, які з великою цікавістю розглядали його товар. Та щойно чули про золоту монету, тут же втрачали до нього будь-який інтерес… Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб’язно пояснив йому, що золота монета – це занадто висока ціна за таку каблучку і що за неї можуть дати хіба що мідну монету, ну, в крайньому разі, срібну.

Почувши слова старого, юнак дуже засмутився, адже він пам’ятав наказ Майстра ні в якому разі не опускати ціну нижче золотої монети.

Обійшовши весь ринок і запропонувавши каблучку добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він зайшов до Майстра.

• Майстре, я не зміг виконати твого доручення, – з сумом сказав він. – У кращому випадку я міг би виручити за каблучку пару срібних монет, але ж ти велів не погоджуватися менш як на золоту! А стільки ця каблучка не коштує.

• Ти тільки що вимовив дуже важливі слова, синку! – відгукнувся Майстер. – Перш ніж намагатися продати каблучку, непогано було б встановити її справжню цінність! Ну, а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-но до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за каблучку. Але, що б він тобі не відповів, не продавай її, а повертайся до мене.

Юнак знову виліз на коня і відправився до ювеліра.

Ювелір довго розглядав каблучку через лупу, потім зважив її на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака:

• Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше 58-ми золотих монет. Але, якщо він дасть мені час, я куплю каблучку за 70, враховуючи терміновість угоди.

• 70 монет?! – юнак радісно засміявся, подякував ювеліру і щодуху помчав назад.

• Сідай сюди, – сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь хлопця.

 – І знай, сину, що ти і є ця сама каблучка. Дорогоцінна і неповторна! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. То навіщо ж ти ходиш по ринку, очікуючи, що це зробить перший зустрічний?

Правильні слова можуть надихнути на великі зміни. Головне вірити у них і повторювати собі кожного дня.