Аль Пачіно: досьє на головного мафіозі Голлівуду, якого боялися режисери та обожнювали жінки

Розповідаємо, як актор, що виріс у найбіднішому районі Нью-Йорка, підкорив світовий кінематограф

Професія: актор, режисер та сценарист
Дата народження: 25 квітня 1940 року
Вік: 85 років
Знак зодіаку: Телець
Зріст: 170 см
Місце народження: Нью-Йорк, США
Сімейний стан: неодружений
Найкращі роботи: "Хрещений батько", "Запах жінки", "Адвокат диявола", "Обличчя зі шрамом" та інші
Нагороди: "Оскар", дві премії "Еммі", дві премії "Тоні" та інші численні нагороди

Аль Пачіно — ім’я, що стало синонімом великого кіно. Цього актора не просто знає увесь світ. Його творчістю захоплюються та надихаються. Воно й не дивно, бо ролі, які Альфредо втілював на екрані, давно стали культовими — чарівний злочинець, гангстер, диявол у людському тілі… Його шлях до слави починався зі скромної театральної сцени, де актор провів майже десятиріччя, перш ніж завоювати Голлівуд. Як живе Аль Пачіно зараз, що відомо про його особисте життя та які фільми з його участю точно варті вашої уваги? Про це все розповідаємо далі в досьє актора на Хочу!

Біографія

Альфредо Джеймс Пачіно (справжнє ім'я Аль Пачіно) — американський актор італійського походження, який народився 25 квітня 1940 року в Нью-Йорку. У юності пережив важкі часи — проблеми з навчанням, раннє захоплення алкоголем та наркотиками. Але саме тоді в ньому зародилася любов до акторства. 

Свою кар’єру Пачіно почав у театрі, а згодом почав зніматися в кіно. З кожним роком фільмографія Аль Пачіно наповнюється гучними фільмами, які знають та обожнюють в різних куточках світу. Та попри шалену популярність, актор завжди уникав надмірної публічності.

Зараз Аль Пачіно продовжує займатися улюбленою справою — акторством. Навіть у 85 років він залишається популярним артистом, який не припиняє дивувати глядачів новими ролями.

Дитинство та юність

Народився Альфредо Джеймс Пачіно на Манхеттені, у Східному Гарлемі, в родині італійських емігрантів — Рози та Сальваторе Пачіно. Подружжя розпалося, коли хлопчику було лише два роки. Аль залишився з матір’ю, яка після розлучення переїхала з ним до своїх батьків у Південний Бронкс — район, що тоді вважався одним із найбільш кримінальних у Нью-Йорку.

Дитинство Пачіно не було безтурботним. До 7 років його самого майже не випускали з дому — заради безпеки. Єдиною розвагою хлопчати був місцевий кінотеатр, куди водила його час від часу мама. Так в серці Альфредо й зародилась жага до кіно та акторства.

Але як тільки він отримав свободу, почалися труднощі: дисципліна шкутильгала, навчання не давалося, а вибуховий характер створював одні лише проблеми. У 9 років Альфредо вже пробував курити, а в 13 — познайомився з алкоголем і марихуаною. Його майбутнє могло скотитися у прірву, але смерть двох друзів, які загинули від передозування, вберегла майбутню зірку кіно від такої ж участі.

У підлітковому віці Пачіно мріяв стати бейсболістом. Але все змінилося після перегляду вистави "Чайка", яка вразила юнака до глибини душі. Він переконав матір дати згоду на переведення до Школи виконавських мистецтв. Проте навчання не було його сильним боком, тож у 17 років Альфредо виключили зі школи через провал іспитів. Це спричинило серйозну сварку з матір’ю, через яку хлопець покинув рідний дім. 

Щоб звести кінці з кінцями Аль Пачіно в молодості працював прибиральником, офіціантом, листоношею та кур’єром. Та все ж згодом доля посміхнулась йому і молодий красень потрапив в незалежний театр пристрасних аматорів HB Studio, де почав опанувати акторське ремесло.

Театр

У 1960 році Аль Пачіно занурився у світ нью-йоркського театрального андеграунду. Разом із товаришем він імпровізував сценки просто на вулицях і в парках міста. Після виступів вони пускали капелюха по колу, сподіваючись на щедрість перехожих. 

Незабаром юний актор потрапив до студії Герберта Бергхофа, де познайомився з харизматичним викладачем акторської майстерності — Чарлі Лайтоном. Той не просто відкрив Пачіно двері у світ професійного театру, а й став його наставником і вірним другом на довгі роки.

Та саме в цей період життя Альфредо Пачіно пережив важкі втрати: у 1962 році померла його мати Роуз — їй було лише 43 роки. А за рік не стало і дідуся, який після розлучення батьків був для хлопця головною чоловічою фігурою в житті. Горе зміцнило рішучість Альфредо домогтися успіху. Після численних спроб йому вдалося вступити до престижної Акторської студії в Нью-Йорку у 1966 році.

Поступово театральна кар'єра Аль Пачіно почала набирати обертів. У 1967 році він отримав свої перші оплачувані ролі в комерційному театрі Charles Playhouse, де його тижнева зарплатня складала 125 доларів. 

Саме тоді молодий актор вирішив змінити ім’я — скоротивши довге "Альфредо" до короткого і влучного "Аль". Того ж року він вийшов на бродвейську сцену у виставі "Чи носить тигр краватку?". Його гра вразила як критиків, так і публіку — за цю роль він отримав престижну театральну нагороду "Тоні".

Найкращі ролі Аль Пачіно

Аль Пачіно, як і багато інших зірок кіно, починав свій шлях із малопомітних епізодів, де його ім’я часом навіть не згадувалося в титрах. Переломним моментом стала трагікомедія "Я, Наталі". Проте справжнє визнання прийшло до Пачіно після участі в "Хрещеному батькові" — епохальній гангстерській сазі Френсіса Форда Копполи. 

Робота над фільмом була справжнім викликом для всієї знімальної команди. Сьогодні важко уявити цей фільм без Пачіно, хоча на його роль спочатку розглядати десятки інших зіркових кандидатів. Однак Коппола інтуїтивно обрав Аль Пачіно. Студія була налаштована скептично, допоки не побачила сцену, де герой актора вбиває мафіозі у ресторані. Цей епізод став вирішальним. Драматизм, напруга і глибина персонажа переконали всіх — було зрозуміло, що Майкл має обличчя Аль Пачіно.

Фільм став легендою, а Аль Пачіно одразу отримав свою першу номінацію на "Оскар". Коли у 1974 році на екрани вийшов "Хрещений батько 2", актор знову опинився серед номінантів. Його кар’єра почала стрімко злітати. Того ж року успіх Аль Пачіно принесла роль у фільмі "Собачий полудень", де він блискуче втілив образ неврівноваженого грабіжника банку. За цей фільм актор отримав престижні нагороди — BAFTA та приз кінофестивалю в Сан-Себастьяні.

У 1980-х роках про Аль Пачіно знову говорили всі. Він отримав роль Тоні Монтана в кримінальній драмі "Обличчя зі шрамом". Хоча спочатку фільм розкритикували за надмірну жорстокість, з часом він набув культового статусу. Його включили до 10 найкращих фільмів Американського інституту кіно у категорії гангстерських драм, а Пачіно отримав чергову номінацію на "Золотий глобус".

У 1993 році Пачіно нарешті здобув омріяний "Оскар" за роль у фільмі "Запах жінки". Його герой — сліпий підполковник Френк Слейд — став іконою кінематографа. Щоб правдиво втілити роль, актор вивчав поведінку людей із вадами зору, спілкувався з ними, спостерігав за їхнім побутом. Особливо глядачам запам’яталася сцена танго з героїнею Габріель Анвар під легендарну композицію "Por una cabeza".

Один із найбільш харизматичних образів Аль Пачіно — роль диявола у "Адвокаті диявола". У цьому фільмі його напарником став молодий Кіану Рівз. Хоча спочатку Пачіно не погодився зніматися, продюсери кардинально переробили сценарій, щоб адаптувати його під бачення зірки. Цю стрічку публіка обожнює й досі. До речі, подейкують, що режисери частенько боялися працювати з Аль Пачіно через його вибуховий характер та італійський норов.

У 2019 році Аль Пачіно знову повернувся у центр уваги, зігравши у двох гучних проєктах. Перший — "Одного разу… в Голлівуді", де він виконав роль кінопродюсера Марвіна Шварца. У стрічці, що розповідала альтернативну історію голлівудських подій 60-х, також знімались Бред Пітт і Леонардо Ді Капріо.

Інший гучний проєкт — "Ірландець" Мартіна Скорсезе. Пачіно втілив профспілкового лідера, якого, згідно з сюжетом, вбиває головний герой у виконанні Роберта Де Ніро. Цей фільм став технічно революційним завдяки використанню CGI-омолодження.

У 2021 році Аль Пачіно теж змусив усіх говорити про себе, з’явившись в драмі "Дім Ґуччі". У цьому фільмі він зіграв роль Альдо Ґуччі — дядька головного героя, якого зіграв Адам Драйвер. Та публіка й сама родина Ґуччі розкритикувала вибір Пачіно на цю роль. Внучка Альдо заявила, що її дід був високим і світлооким, тоді як зріст Аль Пачіно складає лише 170 см.

Особисте життя

Попри всесвітню славу, Аль Пачіно завжди прагнув залишити своє особисте життя в тіні. Багатьох цікавить, чи є в Аль Пачіно дружина. Та попри численні романи, він ніколи не був офіційно одружений.

Його перший відомий та тривалий роман був з театральною актрисою Джилл Клейберг. Вони познайомилися під час роботи над постановкою "Америка, ура!" і прожили разом 5 років.

У 1972 році на зніманнях "Хрещеного батька" Аль познайомився з Дайан Кітон. Їхній роман був яскравим, але недовгим — пара розійшлася через два роки. 

У 1989 році викладачка акторських курсів Яна Террант народила Пачіно доньку — Джулію Марію. Але навіть поява дитини не змінила його переконань — актор не одружився й згодом пішов від Яни, але дитину не кинув. Свою доньку актор обожнює й часто виходить з нею на червоні доріжки.

Найдовшим романом у житті Аль Пачіно стала історія з актрисою Беверлі Д’Анджело. З 1996 по 2003 рік пара жила разом. За цей час у них народилася двійня — син Антон Джеймс і донька Олівія Роуз. Але і ця історія закінчилася розставанням.

У 2011-му актор закрутив роман з аргентинською актрисою Люсією Солою. Вони були разом шість років, однак у 2017-му їхні шляхи розійшлися.

У 2022 році Аль знову здивував шанувальників: його новою супутницею стала 29-річна продюсерка Нур Альфалла. Молода жінка мала славу "зіркової мисливиці", адже раніше зустрічалася з відомими чоловіками та бізнесменами, серед яких Мік Джаггер. Попри 54-річну різницю у віці, пара проводила багато часу разом і, за словами знайомих, почувалася цілком комфортно.

У травні 2023-го світ сколихнула новина — 83-річний Аль Пачіно вчетверте стане батьком. У червні у пари народився син Роман. Та вже за кілька місяців стало відомо про розрив. ЗМІ повідомляли, що саме Нур ініціювала розставання, проте виступала за спільну юридичну опіку над дитиною при повній фізичній опіці з її боку. Вона також планувала звернутися до суду щодо аліментів.

У жовтні 2023 року сторони досягли згоди: Пачіно погодився щомісяця сплачувати 30 тисяч доларів на утримання сина, а також щорічно вносити 15 тисяч до освітнього фонду Романа. Основна опіка залишилася за матір’ю, але актор отримав право бачити дитину та брати участь у розв'язанні важливих питань.

Фільмографія

• 1969 — Я, Наталі

• 1971 — Паніка в Нідл Парк

• 1972 — Хрещений батько

• 1973 — Серпіко

• 1973 — Опудало

• 1974 — Хрещений батько

• 1975 — Собачий полудень

• 1979 — Правосуддя для всіх

• 1983 — Обличчя зі шрамом

• 1989 — Море кохання

• 1990 — Хрещений батько 3

• 1992 — Запах жінки

• 1993 — Шлях Карліто

• 1997 — Адвокат диявола

• 2002 — Безсоння

• 2003 — Рекрут

• 2003 — Джилі

• 2007 — 88 хвилин

• 2007 — Тринадцять друзів Оушена

• 2019 — Одного разу в Голлівуді

• 2019 — Ірландець

• 2020/2023 — Мисливці

• 2021 — Гуччі

• 2023 — Кілер іде геть

Нагороди та номінації Аль Пачіно

Як ми вже писали за свою кар'єру Аль Пачіно здобув чимало престижних нагород. Перераховувати їх усі можна дуже довго, тому згадаємо найважливіші:

• 1973 рік — "Золотий глобус" за найкращу чоловічу роль у драматичному фільмі. Це була перша велика нагорода актора.

• 1974 і 1975 роки — двічі поспіль відзначений премією BAFTA (Британська академія кіно і телебачення) як найкращий актор.

• 1992 рік — тріумфальний рік у кар’єрі. Аль Пачіно нарешті отримує омріяний "Оскар" за найкращу чоловічу роль, а також ще один "Золотий глобус" у тій самій номінації.

• 2003 рік — успіх на телебаченні. Аль Пачіно здобуває премію "Еммі", "Золотий глобус" та нагороду Гільдії телеакторів.

Аль Пачіно зараз

У квітні 2025 року Аль Пачіно відсвяткував свій 85-й день народження. Та солідний вік не змушує актора змінювати свій стиль життя та йти на пенсію. Легенда Голлівуду продовжує активно працювати, зніматися в кіно та насолоджуватися глядацькою увагою.

У 2025 році Пачіно з’явився в фільмі жахів "Ритуал". Та справжнім творчим тріумфом стало втілення на екрані однієї з найтрагічніших постатей світової драматургії — короля Ліра. В однойменній адаптації шекспірівської п’єси, зрежисованій Бернардом Роузом, з яким Пачіно вже працював над "Венеціанським купцем", актор реалізував давню мрію. За словами самого Аль, зіграти Ліра — це вершина акторського покликання, честь, що випадає одиницям.

Також фільмографія Аль Пачіно поповнилась ще однією гучною роллю головного антагоніста у драмі "Вбивство". Фільм розкриває одну з найзагадковіших сторінок американської історії — смерть президента Джона Кеннеді.