Від дитячих мрій до масштабних музичних проєктів: співачка KAROOKA — про співпрацю з Олегом Скрипкою, нові хіти та боротьбу зі стереотипами. ЕКСКЛЮЗИВ ХОЧУ

Артистка та авторка своїх пісень KAROOKA розповіла про співпрацю з Олегом Скрипкою, ТікТок хіт “Kill Orc” та нову прем’єру синглу “Тренд”

Українська артистка та авторка пісень KAROOKA дала ексклюзивне інтерв’ю для Хочу! В розмові з нашою редакцією зірка розкрила деталі свого творчого шляху, згадала про участь в шоу “Голос країни”, а також поділилась поглядами на музику, життєві цінності та трансформацію, яку принесла війна.

Співати KAROOKA мріяла ще з самого дитинства. А зараз її пісні стають вірусними в ТікТок. Більше про висхідну зірку українського шоубізнесу дізнавайтесь далі — в її відвертому інтерв’ю.

🔹 KAROOKA, ви співаєте з дитинства, хто вас зацікавив музикою? 

Так, я з дитинства чітко розуміла, ким хочу бути. Мама розповідала, що одного разу за розмовою з подругою не помітила, як я у трирічному віці вийшла з дому та пішла “виступати” до найближчого магазину з розчіскою у руці (ред. сміється).

У мене не було прикладу безпосередньо в сім’ї, тато з мамою особливо не причетні до музики. Але всі родичі мали музикальний слух, любили співати. Двоюрідний прадідусь — заслужений артист України, Петро Ковбасенко. 

У музичну школу мене віддали за моїм бажанням, а, якщо погано вчилась, основним покаранням від батьків було щось на кшталт “більше в музикалку ходити не будеш!” (ред. сміється) .

🔹 Також ви були учасницею шоу “Голос країни”, пройшли сліпі прослуховування та попали в етап батлів. Чим запам’ятався той час? Чи було це гарним досвідом? 

Це було дуже давно. Але так, враження залишились дуже яскраві. Ці спогади зі мною вже на все життя. Я потрапила у “Голос” з другої спроби, адже до “сліпих” треба було пройти ще два етапи “відсіювань”.  Уявіть, який концентрат талановитих людей там відібрано.

Я з невеликого міста, де мала вже тоді певний ціннісний статус, потрапила в цей шалений потік кращих голосів країни та злякалась. Потім зрозуміла, що голос, тембр кожної людини такий же неповторний, як і відбиток пальців, тому порівнювати себе — зробити собі тільки гірше. Я намагалась взяти глибиною тембру — у мене вийшло. Ми з командою відчували себе головними героями цього життя, що навколо нас крутиться Всесвіт. За нами спостерігали, в кожного з нас був свій зірковий час.

🔹 Відкрийте секрет, як працювати з Олегом Скрипкою? Чи продовжили ви співпрацю з артистом після участі в шоу? 

Олег дуже відкрито йшов з нами на контакт, спілкувався на рівних, не скупився на поради, ми тоді всі разом були на його концерті. У мене досі є його поштова скринька. Я відправляла Олегу демки на рецензію, мені цінно було його слово.

Ми навіть якось зідзвонювались після шоу. Пам’ятаю той момент, коли тобі 20 і тобі телефонує Олег Скрипка (ред. сміється). 

Ми говорили про музику, про авторський матеріал. Він схвально відгукувався. Але з часом звʼязок втратився. Я і досі надсилаю йому матеріал послухати, зацінити, покритикувати, але Олег вже дуже давно не відповідає.

🔹 Як ви створюєте музику? У вас є своя команда однодумців? Саунд продюсерів або аранжувальників? 

Мелодія, як і текст, створюються часом — раптово та неочікувано, так і заплановано та системно. Буває так, що сниться — це пам'ятаю ще з дитинства, мені сниться пісня, повністю готова, заспівана, але на ранок я вже нічого не пам’ятаю.

Дуже часто нові пісні приходять під час подорожей.  Я обожнюю дорогу, тоді мозку та тілу не потрібно ні про що турбуватись, є достатньо часу подумати, побути з собою. Дуже багато цінних і глибоких текстів прийшло саме дорогою.

Щодо оформлення мелодії та тексту в аранж — я знайшла свою людину, свого, можна сказати, провідника мого внутрішнього та невербального у  матеріально оформлений твір. Це мій і звукорежисер, і аранжувальник, і моя підтримка у творчості — Слава Шевченко. Коли пишу, я вже знаю, як то має звучати у фіналі: кожен звук, кожен інструмент, який має бути настрій. Я просто приходжу до Слави в студію та на рівні відчуттів, асоціацій пояснюю йому твір. Він дуже тонко відчуває все, що кажу, та матеріалізує. Це магія!

🔹 KAROOKA, ви презентували “Тренд” — сингл-протест жіночим стереотипним стандартам, які створило суспільство. Поділіться історією написання вашої пісні. Вона автобіографічна? 

Так! Як і всі мої пісні — автобіографічні. Творчість — це завжди про відображення внутрішнього стану митця. Чи то картина, чи то роман. Неможливо створити справжнє мистецтво не пропустивши його крізь себе. Своєю музикою я закриваю, як і власні гештальти, так і багатьох жінок, які мають схожі життєві історії. А таких, як виявилось, не мало. 

У мене достатньо консервативні батьки, радянського класичного виховання: “не висовуйся”, “скромність прикрашає”, “щастя любить тишу”, “ти маєш бути як всі, а не білою вороною”. З віком і досвідом, мені набридло втискати себе у соціальні рамки, всім подобатись, бути зручною для всіх, “хороша дівчинка” в мені вбивала мене справжню.  

Я дуже вдячна собі, що осягла це, та впевнена роблю правильні висновки, реальні кроки до себе справжньої. Вже бачу, що ця пісня стала маніфестом для багатьох жінок, які проживають цю трансформацію!

🔹 Який провідний меседж синглу? На вашу думку, який основний тригер цього треку? 

“Я ДОЗВОЛЯЮ собі жити” — це основне. Все починається з любові до себе! А сенс життя — і є любов. Тоді, всім оточуючим ти дозволятимеш бути тими, ким вони є. Без засудження та з прийняттям.

🔹 Як війна змінила ваше життя? Чи вплинуло це на творчість? 

Безумовно вплинуло, як і у всіх без виключення. Переоцінка цінностей та пріоритетів.

Як би жахливо не звучало, але війна змусила радіти життю більше, цінувати кожну мить, банальні речі — комфорт, тишу, світло, чисту воду. Я, як ніколи “до”, дякую за такі можливості.

Звісно, змінилась музика. Я сміливіша у своєму самовираженні. Так, музика стала дещо агресивнішою, але мене зараз не парить, що це може комусь не сподобатись, я, врешті решт, знаходжу “своїх”. Не боюсь критики, хейту, інколи мене це навіть підбадьорює. 

У репертуарі зʼявилися патріотичні пісні, зокрема “Дзен” та “Kill Orc”. Зізнаюсь чесно, до агресії неадекватних “сусідів”, тема патріотизму не була настільки гострою у моїй творчості.

🔹 Нещодавно у соцмережі ТікТок ваш трек “Kill Orc” завірусився, і цей сингл має креативно-іронічний текст, який миттєво запам’ятовується. Чим надихнулися? У якому стані створили цей сингл? 

Як зараз, пам’ятаю той момент. Я їхала у Черкаси, свого рідного міста,  “блаблакаром”. Це був перший рік війни, спекотне літо. Водієм був наш захисник — молодий хлопець. Пізніше до нас підсіла така ж молода дівчина, також із ЗСУ. Вони спілкувались, ділились, хто де служить, де були, що переживали… У цю мить я відчула надзвичайну злість, не справедливість: “Ну як так?!”. Ці молоді люди замість того, щоб спрямувати весь свій потенціал на саморозвиток, навчання, відпочинок на пляжі, зрештою, вже зустрічались лице з лицем зі смертю, вже прийняли факт, що їх життя може обірватись в будь-який момент. 

Стало боляче, вкотре захотілось вбити нелюдів, які змусили наших захисників, наших дітей, нас переживати цей жах. І саме тоді зародилось це: “Ой мамо, я вбила орка”.  Тут є частка провини типу “мамо, ти мене виховувала по-іншому, але я не шкодую про свій вчинок”. 

🔹 Чи є вже плани на наступні релізи? Можливо будуть творчі дуети?

Планів купа! Не завжди вдається втілити всі ідеї, адже поки що проєкт не приносить матеріального доходу. Однак, маємо два концерти на вересень в Одесі та Києві. У вересні вийде довгоочікувана рок-версія “Kill Orc”, у жовтні — новий реліз. 

Нещодавно вийшов реліз “ППО”, записаний у фіті з Максом Козаченко. Мені сподобалось підхопити його меседж і розвинути у повноцінний трек. Мрію про фіт з Андрієм Хливнюком, обожнюю його лірику. Буду рости до такого статусу, що б це стало можливим!

Також не пропустіть ексклюзивне інтерв'ю з переможницею "Караоке на майдані", яка тепер мріє про Євробачення. Gayara розповіла про зміну жанру музики, творчі секрети, які допомагають досягнути успіху та плани на майбутнє.