"Акторство — це спосіб життя": інтерв’ю з Яною Моріс про шлях, що формує актора

Акторка Яна Моріс зізнається: талант важливий, але вирішальним завжди залишається характер

У щирій розмові ексклюзивно для Хочу! Яна Моріс розповіла, як пройшла шлях від дитячих виступів до усвідомленого акторського життя в столиці, як долала сумніви, довіряла інтуїції та навчилася слухати себе. Це інтерв’ю буде корисне кожному, хто вагається у виборі своєї долі або творчого шляху.

Історія акторки з Одещини, яка здійснила мрію в столиці — вже в нашому матеріалі. Читайте далі, щоб дізнатися більше про Яну Моріс.

Як ви вперше відчули, що акторство може стати вашою професією, а не просто захопленням?

Це усвідомлення прийшло не одразу, а формувалося поступово. Ще в дитинстві, коли я вперше вийшла на сцену в садочку й заспівала, з’явилося відчуття, яке більше ніде не повторювалося. З кожним виступом у школі, на святах чи заходах я відчувала, що сцена і є моїм місцем.

Ближче до випускних класів я зрозуміла, що шукаю професію, яка дозволить мені бути різною, поєднувати безліч напрямів. І саме акторство стало тією відповіддю, яку я шукала всередині, адже рішення прийшло природно, напередодні закінчення школи.

Які внутрішні сигнали чи емоції підказали вам, що сцена — це ваше місце?

Сцена для мене є простором, де зникає зовнішній шум і залишається тільки голос серця. Там я відчуваю справжнє покликання.

Кожен виступ, кожна реакція глядача підсилювали моє бажання не просто грати, а ділитися емоціями, баченням, історіями. Це не про бажання бути в центрі уваги, це про внутрішню потребу. І як би це не виглядало, але без сцени я себе вже не уявляю.

Чи були сумніви на початку шляху, і як ви їх долали?

Звісно, були. Я питала себе: чи вистачить сил, терпіння, віри? Адже юна дівчина з маленької Кілії, що на Одещині, без зв’язків і ресурсів могла покладатися лише на підтримку родини.

Я йшла "наосліп", довіряючи інтуїції й своєму великому бажанню. І щоразу, коли виходила на сцену, усі сумніви зникали, адже відчуття польоту було сильнішим за страх.

Сумніви супроводжують усіх, хто йде своїм справжнім шляхом. Для мене вони стали радше перевіркою: "Чи дійсно я цього хочу?" І відповідь завжди була: "Так".

Які риси характеру допомагають зрозуміти, що акторство — справжнє покликання, а не тимчасовий інтерес?

Передусім — це сила волі й витривалість. Уміння не здаватися, навіть коли важко.

Я пройшла нелегкий шлях і вдячна йому, бо саме він сформував мене як людину. Якщо ти дисциплінований, щирий, відкритий і водночас готовий ділитися своєю творчістю, то це однозначно твій шлях.

Акторство — це не лише про талант, а й про характер. Це вміння проживати чужі долі, не втрачаючи себе. Це сміливість бути різним і водночас справжнім. І коли ці риси не виснажують, а живлять, ти розумієш: це не інтерес, а твоє покликання.

Наскільки важлива підтримка близьких у момент, коли людина вирішує пов’язати життя з акторством?

Для мене підтримка близьких була надзвичайно важливою: від перших кроків і до сьогодні. Вона давала відчуття опори, віри в себе, розуміння, що ти не сам. Я безмежно вдячна людям, які наповнювали мене вірою, робили шлях легшим і світлішим.

Та водночас знаю, що остаточне рішення завжди приймаєш сам. Чому? Тому що, щоб не сталося, ти завжди будеш передусім сама із собою. Але, звісно, підтримка близьких — це дар, проте вибір, крок вперед і результат завжди залежать від тебе, твоїх зусиль і удачі. 

Які університети або курси ви б порадили для майбутніх акторів?

Шлях у кожного свій. Хтось навчається у КНУКіМ, Карпенка-Карого або у приватних студіях чи за кордоном. Для тих, хто орієнтується на кінематограф, є Ukrainian Film School та інші сучасні майданчики.

Але я вважаю, що вибір навчального закладу є не самим важливим чинником в успіху. Звісно, університет або курси дають неоціненний практичний досвід, оточення і підтримку від менторів.

Але найголовніше — це постійне навчання, відкритість до нового й готовність щодня ставати кращим.

Які поради ви б дали тим, хто тільки думає про акторську професію і вагається, чи це їхнє?

Акторство — це спосіб життя. Тут робота не закінчується після зйомки чи вистави, а триває щодня.

Важливо стежити за собою: як зовнішньо, так і внутрішньо. Читати, дивитися, аналізувати, розвивати навички, формувати смак і внутрішню глибину.

Це шлях для наполегливих: чим більше віддаєшся, тим більше отримуєш у відповідь. Іноді не одразу, але завжди, я вважаю, заслужено.

А ще я раджу майбутнім акторам розвивати свої соцмережі. Сьогодні це потужний інструмент самопрезентації й шанс бути поміченим.

Але якщо сумнівів більше, ніж віри, то, можливо, це не твій шлях. Бо акторство потребує повної віддачі. І якщо всередині звучить "так", тоді сміливо йди вперед, і світ неодмінно відповість взаємністю.

Нагадаємо, що раніше відверте інтерв’ю дала Наталія Бабенко. Актриса розповіла про силу, успіх і нову роль слідчої у "Митці".