"Світ мистецтва зі світом катувань": команда фільму "Пісні землі, що повільно горить" провела акцію на підтримку полонених
Одна з учасниць цього щемливого перформансу розповіла, яка ідея була закладена в образи на Венеційському кінофестивалі
На 81-му Венеційському кінофестивалі відбулася світова премʼєра стрічки “Пісні землі, що повільно горить”. Команда документального фільму серйозно поставилася до можливості стати “голосом” українського народу та нагадати світовій спільноті про війну, від якої потерпає Україна. Основною темою їх перформансу стала згадка полонених, яких утримує росія.
На червоній доріжці 81-го Венеційського міжнародного кінофестивалю команда фільму провела цілу мистецьку акцію. Більш детально про неї розповіла одна з учасниць — засновниця фонду “Доступ” Марія Кравченко. У своєму треді в X (в минулому Twitter) вона поділилася подробицями, як створювалися образи для учасників хідника та які сенси було закладено в особливий одяг від українських дизайнерів.
81-ий Венеційський кінофестиваль відбувся на острові Лідо, Італія. Це відіграло важливу роль у перформансі українців. Адже світовій спільноті вирішили не просто нагадати про українських полонених, яких утримує росія, а наголосити на тому, що поки на острові проходить щорічний кінофестиваль, за тисячі кілометрів українців утримують в неволі, в нелюдських умовах для життя. Себто показати полярні світи — “світ життя та мистецтва зі світом катувань та смерті”.
Для виходу на червоний хідник було обрано одяг з колекцій українських брендів. І це, як зазначила Марія, теж відіграло важливу роль, адже не кожен дизайнер погодиться на те, аби його одяг “оновили”. І все ж до акції долучилися Tamar Keburia, Kachorovska, Andreas Moskin, Why Me та Knitel.
Мультидисциплінарна мисткиня та дизайнерка Аліса Любомська була тією, хто зробив одяг для хідника таким особливим. Адже вручну вона вишила відстань від острова Лідо до 8 вʼязниць та катівень (усього відомо про понад 170), де росіяни утримують українців.
Нагадаємо, раніше "Довга Доба" Алана Бадоєва зворушила міжнародну спільноту до сліз на Олімпійських Іграх-2024. Усі охочі мали можливість на власні очі побачити телефони, за допомогою яких були зафільмовані численні злочини окупантів на початку повномасштабного вторгнення.