Стихи о весне и любви — на украинском: пусть вдохновение не покидает вас
Вдохновляйтесь каждым днем весны, заряжайтесь силой и энергией с самыми красивыми украинскими стихами
Весна – пора романтики, любви и приятных сюрпризов. Желаем вам благодати, мирного неба и счастливых отношений. Для вас — подборка самых красивых стихов о любви и весне.
Пусть поэтические строки о весне и любви мотивируют вас, подарят хорошее настроение и веру. Пусть эта весна принесет Победу, мир и исполнение мечтаний.
Стихи о весне и любви:
А знаєш, про що я мрію?
Про вечір. Для нас лиш двох.
День тихо зів’яне, стліє
На полум’ї трьох свічок.
В кімнаті нас двоє й тиша,
І три язички вогню.
А тіні на стінах пишуть
Сумну акварель свою.
Торкнутись тебе? Боюся
Зім’яти серпанок чар.
В очах твоїх утоплюся,
Гамуючи серця шал.
Мовчи. Не полохай тишу.
Крізь тугу мені посміхнись.
Тобі прочитаю вірші,
Що склала давно колись.
Пірнувши у згадок річку,
Нового діждемось дня.
В кімнаті – лиш вогник свічки,
Поезія, ти і я.
Тереза Угрин
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
"Я твій" — десь чують дідугани.
А солов’ї!…
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
Павло Тичина
***
Дівчино, дівчино, де твої крильця?
Небо весняне в сяйві іскриться.
Чи не пора нам летіти, маленька,
В ярій пшениці шукати гнізденька?
Буде в колоссі воно, як у сонці,
Буде гойдаться в моїй колисоньці,
Я ж над тобою спинюся в блакиті,
Співи свої розпочну дзвонковиті.
Всі літаки, всі літаючі блюдця,
Всі вертольоти круг мене зберуться.
– Слухайте, – скажуть залізні і ниці, –
Жайвір співає для жайворониці!
Дмитро Павличко
***
І чудно, і дивно якось
Відчути, що поруч ти,
Що в серці тривога й м’якість,
На серці — думок бинти.
Ну чим я себе розважу?
Мені не пробачиш ти,
Що я в вечори оранжеві
Тебе не зумів знайти.
Несу я німих докорів
У грудях, напевне, з пуд.
В блискучому теплому зорі
Читаю твій ніжний суд.
Тепер крізь обов'язків ґрати,
Крізь холод порожніх днів
Збагнув, що не вмів шукати
І ждати тебе не вмів.
Ну чим я себе розважу?
Мені не пробачиш ти,
Що я в вечори оранжеві
Тебе не зумів знайти.
Не знаю — чи був я кволим,
Чи ти загубилась в юрбі?
Та знаю, що й я ніколи
Цього не прощу собі.
Василь Симоненко
Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч — це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми —
сонце вгорі і туман між деревами.
Діти його просвічують душами,
основи його — вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати —
думай про ці дерева в тумані.
Думай про них, коли тобі радісно,
думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо —
діляться бідами, діляться планами.
Якщо не хочеш про мене згадувати,
якщо не маєш сили та спокою,
думай про ліс, що стоїть загатою —
міцною, надійною та високою.
Думай про сталеве коріння,
думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
наповнить теплом ніч твою чорну.
Думай про мокру траву між дюнами,
думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
коли ти думаєш про дерева.
Я знаю, я все це собі переховую
серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого. Зовсім нічого.
Сергій Жадан
***
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
Що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
Не встигне вийти річка з берегів, —
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.
Ліна Костенко
***
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
Василь Симоненко
Коли ви, як зелені волейболісти,
Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,
Над містами і над країнами, —
Я думаю, що ви збожеволіли,
І мені стає радісно, що ви не люди.
Коли ви снідаєте землею і хмарами
Ось уже скоро двадцять століть,
Я думаю, що ви будете їсти,
Якщо раптом почнеться воднева війна?
І мені стає легше, тому що ви про це не думаєте.
Коли свою Вітчизну
Я називаю суцвіттям дерев —
Вона простяга мені свої руки
І шумування земного вітру,
Бо найгарніше у світі —
Дерева.
Микола Вінграновський
***
Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам — ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.
Анатолій Костецький
Раньше мы публиковали хорошие идеи рисунков акварелью. Вам интересны и легки для перерисовки картинки, которые зарядят энергией и подарят хорошее настроение.
