Надихайтеся кожним днем весни, заряджайтеся силою та енергією з найгарнішими українськими поезіями

Весна — пора романтики, любові та приємних сюрпризів. Бажаємо вам благодаті, мирного неба та щасливих стосунків. Для вас — добірка найгарніших поезій про кохання та весну.

Нехай поетичні рядки про весну та любов мотивують вас, подарують гарний настрій та віру. Нехай ця весна принесе Перемогу, мир та здійснення мрій.

Вірші про весну та кохання:

А знаєш, про що я мрію?

Про вечір. Для нас лиш двох.

День тихо зів’яне, стліє

На полум’ї трьох свічок.

В кімнаті нас двоє й тиша,

І три язички вогню.

А тіні на стінах пишуть

Сумну акварель свою.

Торкнутись тебе? Боюся

Зім’яти серпанок чар.

В очах твоїх утоплюся,

Гамуючи серця шал.

Мовчи. Не полохай тишу.

Крізь тугу мені посміхнись.

Тобі прочитаю вірші,

Що склала давно колись.

Пірнувши у згадок річку,

Нового діждемось дня.

В кімнаті – лиш вогник свічки,

Поезія, ти і я.

Тереза Угрин

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

"Я твій" — десь чують дідугани.

А солов’ї!…

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Павло Тичина

***

Дівчино, дівчино, де твої крильця?

Небо весняне в сяйві іскриться.

Чи не пора нам летіти, маленька,

В ярій пшениці шукати гнізденька?

Буде в колоссі воно, як у сонці,

Буде гойдаться в моїй колисоньці,

Я ж над тобою спинюся в блакиті,

Співи свої розпочну дзвонковиті.

Всі літаки, всі літаючі блюдця,

Всі вертольоти круг мене зберуться.

– Слухайте, – скажуть залізні і ниці, –

Жайвір співає для жайворониці!

Дмитро Павличко

***

І чудно, і дивно якось

Відчути, що поруч ти,

Що в серці тривога й м’якість,

На серці — думок бинти.

Ну чим я себе розважу?

Мені не пробачиш ти,

Що я в вечори оранжеві

Тебе не зумів знайти.

Несу я німих докорів

У грудях, напевне, з пуд.

В блискучому теплому зорі

Читаю твій ніжний суд.

Тепер крізь обов'язків ґрати,

Крізь холод порожніх днів

Збагнув, що не вмів шукати

І ждати тебе не вмів.

Ну чим я себе розважу?

Мені не пробачиш ти,

Що я в вечори оранжеві

Тебе не зумів знайти.

Не знаю — чи був я кволим,

Чи ти загубилась в юрбі?

Та знаю, що й я ніколи

Цього не прощу собі.

Василь Симоненко

Вночі я не встиг про це сказати.

Ніч — це серця з золотими нервами.

А на ранок виходиш зі своєї казарми —

сонце вгорі і туман між деревами.

Діти його просвічують душами,

основи його — вологі, останні.

Якщо не хочеш про мене думати —

думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,

думай, коли тобі хочеться плакати.

Дерева в тумані схожі на радіо —

діляться бідами, діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,

якщо не маєш сили та спокою,

думай про ліс, що стоїть загатою —

міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,

думай про надрізи й крону.

Нехай ця земля, смоляна і осіння,

наповнить теплом ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,

думай собі, ніби так і треба.

Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,

коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую

серед туману й огрому нічного.

Немає нічого випадкового.

Немає нічого. Зовсім нічого.

Сергій Жадан

***

І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.

І я не знаю, це весна чи ні?

Сваровськи би позаздрив дивним стразам,

Що мерехтять у мене на вікні.

Не встигне поле зазимків злякатись,

Не встигне вийти річка з берегів, —

Весна пливе під парусом акацій,

Зима пливе під парусом снігів.

Ліна Костенко

***

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,

І здалося мені, що стрічаю весну.

Ти явилась мені — і здалося, що світ

Помолодшав навколо на тисячу літ.

Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.

Але ти, як весна, стороною пройшла.

Василь Симоненко

Коли ви, як зелені волейболісти,

Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,

Над містами і над країнами, —

Я думаю, що ви збожеволіли,

І мені стає радісно, що ви не люди.

Коли ви снідаєте землею і хмарами

Ось уже скоро двадцять століть,

Я думаю, що ви будете їсти,

Якщо раптом почнеться воднева війна?

І мені стає легше, тому що ви про це не думаєте.

Коли свою Вітчизну

Я називаю суцвіттям дерев —

Вона простяга мені свої руки

І шумування земного вітру,

Бо найгарніше у світі —

Дерева.

Микола Вінграновський

***

Весна дарує кожному,

що треба і що хочеться.

Полям — сніги поталі,

лісам — траву і листя,

птахам, які вертають,

дарує рідні гнізда.

По жмені ластовиння

весна дарує дітям,

а мамам — ранки сині

та перші ніжні квіти.

Річкам дарує воду,

зернинам — теплу землю,

а сіячам — роботу,

почесну і веселу.

Анатолій Костецький

Раніше ми публікували гарні ідеї малюнків аквареллю. Для вас — цікаві та легкі для перемальовування картинки, які зарядять енергією та подарують гарний настрій.