Про "П'ятий елемент" і "Міцного горішка" знають усі... А як щодо інших його культових фільмів? 😏
Світ досі ще не зовсім звик до думки, що Брюс Вілліс, один з найвідоміших акторів на планеті, більше не знімається в кіно. Так, 2022-го було оголошено, що Вілліс йде з кіноіндустрії – у нього розвинулася афазія, яка тоді виражалася насамперед у проблемах із вимовою. А вже у 2023-му у актора діагностували ще й деменцію – це поховало надії на його повернення до софітів та камер.
Але нам є що згадати – і далеко не завжди це будуть бойовики, що прославили актора, який у дитинстві страждав на заїкання, а в молоді роки працював барменом, щоб звести кінці з кінцями. Найкращі фільми Брюса Вілліса — вже у свіжій добірці від Hochu.ua!
"Міцний горішок" (1988)
Не можна не згадати цей фільм, один із найкращих бойовиків в історії жанру, якщо вже мова заходить про Брюса Вілліса. Так, він уже був популярним як зірка комедійного серіалу “Детективна агенція “Місячне світло” – але телеакторам було далеко до слави кінозірок Голлівуду. Після виходу цього фільму 33-хрічний на той момент Брюс став саме кінозіркою, причому першого ешелону – а заразом і став уособлювати собою абсолютно новий тип героя бойовика.
Звичайно, у Джона Макклейна виходить розтрощити банду негідників і виглядає все це круто - тобто по-кіношному не дуже правдоподібно. Але при цьому Вілліс примудряється бути не стільки непереможним супергероєм (як Сталлоне або Шварценеггер у тих же вісімдесятих), як своїм у дошку хлопцем, та ще й з явним почуттям гумору – і з милою звичкою читати самому собі нотації.
Якщо хтось не пам'ятає – Макклейн, ньй-йоркський коп, прилітає на Різдво до Лос-Анджелеса, аби зустрітись зі своєю дружиною Холлі. Вони давно не живуть разом, оскільки Холлі успішно робить кар'єру в Каліфорнії, в японській фірмі, офіс якої розміщується на 30-му поверсі хмарочоса. Герой Вілліса прибуває в цю саму будівлю, у розпал корпоративної вечірки. Слідом за ним на вечірку приїжджають і зовсім інші гості, цього разу зовсім несподівані та непрохані – але Макклейн на той час вже перебуває у повному озброєнні, тобто він якраз встиг зняти шкарпетки та взуття, залишившись лише у штанах та культовій білій майці. Ще п'ятнадцять хвилин екранного часу - і ось воно, "У мене тепер є автомат, хо-хо-хо".
До речі, незважаючи на те, що Брюс мав дублера, багато трюків він виконував сам. Найнебезпечнішим виявився той, у якому Вілліс з пожежним шлангом стрибає з даху – а за ним у цей час відбувається вибух. Сила вибуху виявилася такою, що актора віднесло до краю повітряної подушки, на яку Вілліс приземлявся - що ледь не вартувало йому життя. А ще Брюс ледь не відмовився від ролі (як це зробили і згадані Сталлоне зі Шварценеггером, і цілий сонм інших зірок, від Клінта Іствуда до Харрісона Форда) просто тому, що був зайнятий на зйомках “Місячного світла”. Але його напарниця, актриса Сібіл Шеперд, завагітніла - і в актора з'явилося 11 вільних тижнів, які він використав з розумом.
"Кримінальне чтиво" (1994)
Після грандіозного успіху перших двох частин "Міцного горішка" кар'єра Вілліса дещо затихла вже на початку дев'яностих - коли фільми на кшталт "Гудзонського яструба" були зустрінуті публікою без особливого ентузіазму. Але 1993-го Брюс прийняв доленосне для себе рішення, погодившись знятися в низькобюджетному фільмі молодого обдарування Квентіна Тарантіно, який уже встиг звернути на себе увагу дебютним фільмом "Скажені пси".
Саме Тарантіно зробив Вілліса та його героя ще крутіше, ніж у “Міцних горішках”. Квентін вважав, що Вілліс виглядає як актор п'ятдесятих років – і саме це йому було потрібно. Тарантіно волів, щоб герой Вілліса, боксер на ім'я Бутч Куллідж, нагадував коротко стрижену зірку 50-х Альдо Рея - але Бутч при цьому не виглядав як ретро-персонаж.
Нагадаємо, за сюжетом, цьому самому Бутчу, який ще й пов'язаний із лос-анджелеськими бандитами, вже під сорок, для рингу він старуватий - і його бос, головний бандит Марселлас, умовляє його здатися у наступному бою, «лягти» у п'ятому раунді. А даремно. Вілліс неймовірно круто виглядає, коли просто мовчить під час цієї розмови з босом. Він круто виглядає після бою, коли затягується стріляною цигаркою в таксі, він неймовірно круто виглядає, коли вбиває самурайським мечем одного з ґвалтівників Марселласа… . Можливо, Бутч – найкраща роль Брюса Вілліса, у найкращому фільмі Квентіна Тарантіно.
"12 мавп" (1995)
Після роботи з Тарантіно у Брюса Вілліса явно прокинувся апетит до роботи з яскравими режисерами, які мають власну кіномову і не пересуваються по прямій лінії, прокресленій Голлівудом. Террі Гілліам, що вже встиг на той час зняти і класичну "Бразилію", і "Пригоди барона Мюнхгаузена", і "Короля-рибалку", явно був саме таким режисером - і, знявшись у Гілліама, Вілліс зробив найнеймовірніший стрибок у невідомість за всю свою кар'єру.
І справа навіть не в тому, що "12 мавп" - це дивна фантастика (втім, не настільки дивна, адже Гілліам цього разу не виступив у ролі автора сценарію). У "Мавпах" Брюс грає персонажа такого типу, з яким його шанувальники ще не стикалися. Його герой, Джеймс Коул, хоч і явно фізично міцний хлопець, але в той же час людина дуже ранима, чутлива, і просто заплутана. А як тут не бути заплутаним, якщо тебе, підземного бранця, з 2035-го року помилково посилають у 1990-й, потім ще раз помилково в окопи Першої Світової і, нарешті, за призначенням у 1996-й – щоб викрити “Армію 12 мавп”, яка незабаром за допомогою вірусу знищить більшу частину людства?
Більшість екранного часу обличчя Вілліса прикрашає не його фірмова крива усмішка - найчастіше це гримаса болю і жаху, вираз розгубленості або безнадії. Але коли Коул чує музику двадцятого століття, з його очей струмком починають текти сльози. Вілліс навіть погодився на те, щоб його зірковий гонорар урізали - щоб тільки зніматися у Гілліама. Шкода, що його акторські зусилля не були відзначені Академією – а ось колега по майданчику Бред Пітт отримав номінацію на “Оскар”, як актор другого плану.
"П'ятий елемент" (1997)
Що ж, "П'ятий елемент" Люка Бессона - теж фантастичний фільм, але це фантастика зовсім іншого гатунку. По-перше, це французьке кіно – нехай навіть головні ролі у стрічці і грають переважно голлівудські та британські кінозірки, та грають англійською мовою. По-друге, не дивлячись на те, що, як водиться у фантастичних фільмах, мова знову йде про порятунок всієї планети від жаху вселенських масштабів, що насувається, “П'ятий елемент” - неймовірно легке кіно, яке не приймає самого себе занадто вже всерйоз. І від цього воно ще чарівніше.
Дивно і парадоксально, але значну частину цієї чарівності і легкості поширював (крім Міли Йовович) на глядача саме екранний образ Вілліса, який цього разу пофарбував волосся, що ще було, в сонячний колір. Герой Вілліса – Корбен Даллас, розлучений таксист у Нью-Йорку двадцять третього століття, який чекає на свою ідеальну дівчину. І одного разу вона таки звалюється йому на голову, досконала істота, дівчина Лілу (Йовович) – із космосу. Весь час Корбен разом з Лілу не тільки рятує планету – він ще й буквально світиться від любові до героїні Йовович. Такого романтичного та сяючого Брюса ви більше не побачите ніде – і справа не лише у фарбі для волосся.
"Шосте відчуття" (1999)
Цей психологічний трилер – не найлегший фільм для перегляду, проте саме “Шосте почуття” став одним із найкасовіших фільмів подібного жанру в історії кіно, поступившись місцем у 1999-му лише черговим “Зоряним війнам”. У "Шостого почуття" був чудовий сценарій і чудова, несподівана кінцівка - але з упевненістю можна сказати, що головною запорукою успіху був саме Вілліс, нехай і левову частку захоплень кіношної спільноти на той час викликала гра в картині 11-річного Хейлі Джоела Осмента.
Брюс грає в картині дитячого психолога Малькольма Кроу, якого одного разу тихим сімейним вечором, коли той розслаблявся в компанії дружини та келиха вина, відвідав один із колишніх пацієнтів. Молодий чоловік, який підріс, але так і не одужав, вистрілив у Кроу – і вбив себе. Минає деякий час, і ось ми вже спостерігаємо за Кроу, який взявся допомогти новому хлопчику – Коул Сієр (Осмент) стверджує, що здатний бачити привидів.
Віллісу ще не доводилося брати участь у настільки важкій і міцній драмі – і все-таки вона була б зовсім похмурою та безпросвітною, якби Брюс був актором із менш позитивним внутрішнім настроєм. Завзятість і незламний оптимізм, який Вілліс протягнув сюди через багато своїх ролей ще з часів першого "Горішка", відчуваються і тут - і в "Шостому почутті" вони необхідні, як ніколи.
"Королівство повного місяця" (2012)
А ось і черговий, цього разу абсолютний незаперечний доказ того, що Вілліс може бути яким завгодно – а не тільки грати виключно типаж імені самого себе, “Брюса Вілліса” в ще одному екшн-фільмі. Більше того, у фільмі одного із найвитонченіших режисерів сучасності Уеса Андерсона (просто таки схибленого на візуальній досконалості та ретельній побудові кадру за своїми унікальними законами) Вілліс виглядає більш ніж органічно – ніби він все життя грав у подібних стрічках.
Дія "Королівства повного місяця" відбувається в середині шістдесятих на вигаданому острові біля Східного узбережжя Штатів. На острівці є табір бойскаутів, з якого втікає 12-річний хлопчик Сем – щоб зустрітися на лоні природи зі своїм коханням, такою самою 12-річною втікачкою, дівчинкою Сьюзі. Їх шукає командир бойскаутів та місцевий поліцейський, капітан Шарп (Вілліс). А ще герой Вілліса – самотній та сумний джентльмен, який живе у трейлері – підтримує романтичні та швидкоплинні стосунки з матір'ю Сьюзі, яка явно нудьгує у законному шлюбі.
Можливо, це найбільш нехарактерна для Брюса роль у його кар'єрі – він виглядає до болю зворушливо і навіть беззахисно в окулярах, краватці та штанах з білими лампасами. Та й сцена в трейлері, в якій він розмовляє з хлопчиком-втікачем про самотність і годує його вечерею – просто взірець пронизливості в кіно. Але Вілліс при цьому нічого особливого, здається, не робить - просто на носі у нього окуляри.
"Сирота Бруклін" (2019)
Ця картина стала останнім фільмом Вілліса, яка вийшла у повноцінний кінопрокат у всьому світі – перед тим, як актор завершив свою кар'єру. Після роботи над «Брукліном» і до 2022-го року Брюс знімався виключно у другосортних бойовиках, які навіть не показували у кінотеатрах, але цей фільм – зовсім інша справа.
"Сироту Брукліна" зняв усіма улюблений і шановний актор Едвард Нортон, він же зіграв у картині головну роль, і зіграв чудово - але головною окрасою фільму став саме Вілліс. Брюс був давнім шанувальником Нортона і неодноразово говорив йому, що якщо той надумає зняти ще один фільм (режисерський дебют Нортона, картина "Зберігаючи віру", вийшла 2000-го), то він з радістю візьме участь у проекті. Едвард давно мріяв екранізувати роман Джонатана Летема – відколи прочитав його ще 1999-го. І ось, наприкінці минулого десятиліття, Нортон нарешті відчув, що момент настав.
Сам Нортон грає в цьому чудовому зразку сучасного нуару дивного детектива Лайонела Ессрога, який працює в агентстві, яким заправляє Френк Мінна (Вілліс) – не тільки бос, а й друг, і навіть хтось на зразок батька для Лайонела, який виріс у притулку. А ще Лайонел страждає на нервовий розлад, синдром Туретта – і йому доведеться самому шукати вбивць свого боса… Так, герой Вілліса зовсім недовго тішить наш погляд на екрані – але за цей час актор встигає багато чого.
Рідко колись раніше Вілліс виглядав настільки переконливо і поважно - навіть якщо це просто роль детектива з пістолетом у кишені пальта. Він безстрашний, але ще й мудрий і дуже ґрунтовний – ще років 20 тому Брюс навряд чи міг би так зіграти. І так, дія фільму відбувається в Нью-Йорку середини п'ятдесятих - і Нортон, великий знавець і поціновувач класичного нуару, без проблем і натхненно створив потрібну атмосферу.
Раніше ми також ділилися добіркою фільмів для приємного вечора. Що подивитися, аби відволіктись від щоденних турбот і не сумувати, дізнавайтеся у нашому матеріалі!