Січень — січе, а лютий — лютує? Розкриваємо неочевидні причини, чому місяці у році називаються саме так, як ми звикли

Походження назв місяців в українській мові: цікава історія та значення усіх назв знайдете у нашому матеріалі

Назви місяців в українській мові мають свій унікальний характер і легко запам’ятовуються. З давніх-давен українці пов’язували їх із природними явищами та господарською діяльністю, що відповідали певній порі року. Подібні назви зустрічаються і в інших слов’янських мовах.

У цій статті ми разом з УНІАН пояснюємо походження назв місяців та виокремлюємо ті, чиє значення може бути досить неочевидним. Таємницями усім відомих назв ділимося далі 👇

Січень

Назва першого місяця року походить від слова «січа» — ділянки лісу, розчищеної від дерев, зазвичай для лісозаготівлі. У цей час наші предки займалися підсіканням дерев, готуючи землю до весняного викорчовування, що сприяло підвищенню врожайності. Подібні назви для січня властиві й іншим слов’янським мовам.

Існує також народна версія, що січень назвали так через морози та вітри, які «січуть» обличчя. Проте ця інтерпретація менш обґрунтована, ніж версія, пов’язана з лісозаготівлею.

Інші українські назви місяця: студень, просинець, прозимець,  вогневик.

Лютий

Назва найкоротшого місяця року походить від слова “лютий”, що означає «суворий», «сердитий» або «злий», відображаючи люті морози та хуртовини, типові для кінця зими. У давнину терміни «лютий» або «лютень» частіше застосовували до сучасного січня.

Інші українські назви місяця: сніговій, сніжень, бокогрій, казибрід, межень, палютий.

Березень

Походження назви березня має кілька версій. Найпоширеніша пов’язує її з березою, яка на початку весни починає цвісти та виділяти сік. Інша теорія стверджує, що назва походить від березозолу — промислу спалювання берези для отримання золи, використаної у виробництві скла.

У давнину березнем називали другий місяць весни, тобто сучасний квітень, тоді як перший весняний місяць йменували «марець» — від імені бога рослинності та родючості Марса. Ця назва трапляється в українській літературі до XVIII століття.

Інші українські назви місяця: сухий, соковик, марець, крапельник, весняний, зимобор.

Квітень

У давнину другий місяць весни українці називали «березень». Сучасна назва «квітень» набула поширення у XVIII–XIX століттях і пов’язана з появою перших весняних квітів та цвітінням дерев.

Інші українські назви місяця: цвітень, краснець, водолій, дзюрчальник, лукавець.

Травень

Назва п’ятого місяця року, «травень», очевидно, походить від слова «трава», що символізує буяння зелені наприкінці весни. Ця назва має давнє походження і спільна для багатьох слов’янських мов. У XVII–XVIII століттях місяць іноді називали «май» за латинським зразком, але у XX столітті традиційна слов’янська назва «травень» була відновлена.

Інші українські назви місяця: травник, пісенник, місяць-громовик, росеник.

Червень

Назва першого літнього місяця, «червень», походить від назви комахи «червець», з черевця якої в Україні добували червоний барвник кармін. Існує також версія, що пов’язує назву місяця з появою червоних квітів, але вона значно менш обґрунтована.

Інші українські назви місяця: червивий, гедзень.

Липень

Назва сьомого місяця, «липень», походить від цвітіння липи, яке припадає на цей період, а також збору липового меду. Для наших предків липа була надзвичайно важливою рослиною.

Інші українські назви місяця: липець, грозовик, медовий, жарник.

Серпень

Назва останнього літнього місяця пов’язана з періодом жнив і сінокосу, коли активно використовували серп — незамінний інструмент для збирання врожаю.

Інші українські назви місяця: городник, зоряничник, хлібосол, спасівець, жнивень, барильник, копень.

Вересень

Назва першого осіннього місяця походить від вересу — цінної медоносної рослини, що цвіте пізно. Інші припущення щодо походження назви вересня вважаються ученими малоймовірними.

Інші українські назви місяця: покрійний, сівень, травник, маїк.

Жовтень

Назва другого осіннього місяця, «жовтень», є унікальною для української мови й не трапляється в інших слов’янських мовах. Вона пов’язана з пожовтінням листя восени. За Борисом Грінченком, раніше «жовтнем» називали вересень, а десятий місяць року йменували «листопад».

Інші українські назви місяця: хмурень, зазимник, весільник, передзимник, грязень, древопилень.

Листопад

Назва останнього осіннього місяця, «листопад», походить від опадання листя і набула поширення з західних областей України, де осінь настає пізніше. У центральних і східних регіонах цей місяць раніше називали «грудень», а перший зимовий — «студень», адже там дерева до цього часу вже втрачали листя.

Інші українські назви місяця: падолист, перезимник, листогній, напівзимник, братчини.

Грудень

Назва першого зимового й останнього місяця року, «грудень», стала загальноприйнятою в Україні до XIX століття. Вона пов’язана з замерзлими грудками землі та завершенням посіву озимих культур. Раніше цей місяць називали «студень».

Інші українські назви місяця: лютовій, просинець, андріїв, студинець, стужайло, студень, вітрозим.

Раніше ми писали, хто насправді придумав фразу “Слава Україні”. Цікава історія появи гасла, яке стало символом незламної нації — вже на Хочу.ua!