Головне - не впізнати себе у цьому описі 🥲
Кожна людина — унікальна особистість з набором власних людських якостей та неповторним складом характеру. Однак у всіх нас є спільні риси, за якими психологи можуть дізнатися багато цікавого про наше дитинство, юність, дорослішання та життя у цілому.
Так, наприклад, існує декілька рис у характері людини, які відразу видають в ній дитину, яку у сім’ї не дуже любили. Що це за риси, розповідає zatyshok.
5 рис у характері людини, яка була нелюбою дитиною у сім'ї
-
Низька самооцінка. Людина, виростаючи, впевнена, що вона ніхто і нічого не важить у цьому світі. Вона вважає себе не просто пересічною особистістю, а справжньою нікчемою, гіршою за інших, не гідною ані справжнього кохання, ані хорошої роботи, ані гарного ставлення… Все це сіється в ній із дитинства, коли малеча регулярно недоотримує уваги, любові та схвалення від батьків та інших рідних людей.
-
Труднощі з довірою. Для того, щоб людина почала довіряти іншим, вона повинна рости у впевненості, що світ є досить безпечним місцем, де вона може почуватися захищеною насамперед завдяки батькам. Якщо вони цього відчуття дитині не дадуть, вона виросте дуже недовірливою і виправити це буде вкрай складно.
-
Перфекціонізм у всьому. Деякі люди вважають, що раз їх не люблять, то вони повинні стати кращими — і тоді їх точно всі любитимуть! Ось так перфекціоністи намагаються завжди і всюди бути першими: швидкими, кращими, яскравішими, най-най-най… От тільки насправді це частіше всього призводить до банального емоційного вигорання, коли стає вже геть усе одно перший ти пробіг той марафон, чи останній…
-
Страх бути відкинутим. Якщо дитина не відчувала себе центром Усесвіту в очах батьків, вона може вирости з підвищеною чутливістю до відмови. В такому разі будь-який контакт із людьми сприймається людиною як потенційне випробування та загроза. Такі діти, коли стають дорослими, часто стають тими, кого називають “безхребетними” — людьми, які понад усе на світі бояться конфронтацій та відкидання їх іншими людьми.
-
Емоційний захист. Логічна захисна реакція організму на постійний подразник у вигляді “відкидання” та “ігнорування” дитини батьками. Виростаючи, людина починає будувати невидимі стіни у комунікації з іншими людьми, через що з нею досить тяжко спілкуватися, а тим більше — будувати міцні стосунки.
Раніше ми розповідали, чому відсутність жіночих забаганок — це погано. Чим загрожує така поведінка та відмова собі у маленьких радощах, дізнавайтеся на Hochu.ua прямо зараз!