Ален Делон. 7 фільмів з легендою, які варто подивитися саме сьогодні

Кіно та серіали
Олександр Панченко

Олександр Панченко

Кінооглядач

Ален Делон - фільмографія: найкращі фільми актора-легенди
Ален Делон у фільмі "На яскравому сонці". Фото з Мережі

Цього актора часто називають найсексуальнішим чоловіком кінематографа усіх часів та народів 😍

Зараз, після того, як світ був приголомшений і засмучений смертю великого французького актора Алена Делона - саме час згадати ті класичні (і не дуже) фільми за участю Делона, які ще довго хвилюватимуть уяву і залишаться актуальними і в найближче майбутнє, і на довгі роки наперед.

Чи знав Делон, колишній морський піхотинець, що залишиться у віках? 🤔 Хай там як, ось наша добірка найкрутішого кіно з головним секс-символом кіно усіх часів та народів.

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ:
Related video

"Рокко та його брати" (1960)

Метр італійського кінематографа Лукіно Вісконті повірив у молодого Делона, повірив у те, що він – не просто черговий плейбой від кінематографа. Вісконті віддав Делону найважливішу, центральну роль у своєму шедеврі "Рокко та його брати" - і навіть якби актор більше не знявся в жодному фільмі, він залишився б легендою.

Адже саме це сталося у 50-х з Джеймсом Діном, молодим харизматичним американцем, який з'явився лише в кількох стрічках і згодом загинув в автокатастрофі – але кожен із цих фільмів був шедевром. Що ж, Делону пощастило більше, ніж бідолахи Діну – з яким його часто порівнювали після виходу цієї картини.

Але що важливіше – більше ви ніде не побачите такого чистого, світлого та наївного Делона. Це потім він міг бути крутим, граючи поганих хлопців – тут же Делон сама чеснота. Його герой Рокко – один із братів Паронді, і разом із братами та матір'ю одного разу взимку Рокко приїжджає до Мілану, залишивши сонячний сільський південь. Чого тільки не відбувалося між братами потім - одного разу Рокко буде мало не до смерті забитий старшим братом Сімоне. За що? А ви подивіться це кіно – у ньому є безліч відповідей, не лише це питання. Ці відповіді є важливими і в наш час.

"Леопард" (1963)

Після чудового “Рокко та його брати” Делон знявся у ще одному шедеврі Лукіно Вісконті – костюмованому історичному епосі “Леопард”. Дія відбувається в другій половині дев'ятнадцятого століття - дуже сум'ятному і непростому часі для земель, які ось-ось завдяки зусиллям полководця Джузеппе Гарібальді стануть об'єднаною Італією.

Делон грає молодого аристократа Танкреді Фальконері, племінника князя ді Саліна (Берт Ланкастер). На відміну від дядька у віці, герой Делона зовсім не консерватор - людина з гарячою кров'ю і живим розумом, він прагне змін, він не пропускає жодної битви, і при цьому встигає майстерно влаштовувати своє особисте життя. У “Рокко…” у персонажа Делона зовсім не було блиску – тепер же, крім цього, у його Танкреді з'явилася ще й така ж бадьора вальяжність, властива лише представникам блакитних кровей.

Звідки все це взялося у колишнього морського піхотинця Делона – досі незрозуміло. Заграючи з героїнею Клаудії Кардинале, у Делона виходило бути однаково чарівним і в наочній пов'язці, і навіть з дещо дивакуватими вусиками. Фільм, який досі вражає своєю довершеністю.

"Хижаки" (1964)

Видатний майстер французького кіно Рене Клеман любив знімати у своїх стрічках Делона в образі чарівної і шахраїстої молодої людини, справжнього гульвіси – і «Хижаки» не були винятком. Більше того, саме в цьому фільмі Делон зіграв здається свою найхарактернішу роль – все те, за що актора любили, обожнювали, недолюблювали та ненавиділи, є тут, у його герої на ім'я Марк. Хто такий Марк? Та просто хлопець, який добре вправляється з тенісними ракетками, колодами карт, а також з жінками різного віку. Одного разу Марк укладає в ліжко ту жінку, яку треба було обминати десятою дорогою – дружину злісного, ревнивого та нещадного гангстера. Марк біжить зі Штатів до Європи, але бандити наздоганяють його і там – герой Делона все одно виявляє чудеса живучості й у результаті знаходить собі притулок.

Він поселяється в будинку, в якому живуть дві сексуальні панночки, одна старша, інша молодша - і стає їх особистим шофером ... Так, еротизм деяких сцен зашкалює - і з чим більшим глузуванням Марк ставиться до своїх господинь (одну з них грає Джейн Фонду), тим вище зростають його ставки. У двадцять першому столітті фільм не втратив жодної краплі чарівності.

"Самурай" (1967)

Після виходу цього класичного фільму Жана-П'єра Мельвіля Делон остаточно та безповоротно став іконою стилю. Принаймні, в європейському кіно йому точно не було рівних - та й тодішнім заокеанським конкурентам, на кшталт Стіва Маккуїна, Пола Ньюмана або навіть Клінта Іствуда, теж було чому повчитися у французької зірки.

Делон грає професійного кілера, якого звуть Жеф Костелло – непроникного, позбавленого емоцій (здається, м'язи його обличчя та губи просто не здатні скластися в усмішку), педантичного та скрупульозного. Але одного разу Костелло все-таки припускається помилки – під час виконання чергового смертельного замовлення у нічному клубі, його зблизька встигає побачити дівчина… І так, важлива деталь – жодному чоловікові в історії кіно так не йшли плащ і капелюх, навіть великому Хамфрі Богарту. Завжди необхідна класика.

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ:

"Басейн" (1969)

Наприкінці шістдесятих років Делон був, ймовірно, найбільшим майстром у тому, що стосується зображення "темних конячок" на екрані - "крутих" загадкових особистостей з каламутним минулим і невизначеним сьогоденням. Від його героїв можна було очікувати будь-чого – і цього «чого завгодно» глядач чекав з великим нетерпінням.

Саме такою була людина, яку зображував Делон у цьому культовому фільмі Жака Дере – чи то любовній драмі без особливого кохання, чи детективі без особливого розслідування. Його герой – письменник Жан-Поль Леруа, який відпочиває на шикарній віллі з басейном на Лазурному березі – разом із коханою жінкою Маріанною (Ромі Шнайдер). Їхній лінивий сонячний спокій порушує старий приятель Жан-Поля на ім'я Гаррі (Моріс Роне) – він приїжджає на віллу разом із 18-річною дочкою Пенелопою (Джейн Біркін).

Що такого особливого робить Делон у цьому фільмі, щоб здаватися настільки крутим? Просто лежить біля басейну у темних окулярах? Так, просто лежить. Іноді ще ходить навколо басейну, обмотавши тулуб рушником – або хтиво побиває оголену героїню Шнайдер оливковою гілкою. Чи здатний його герой вбити людину голими руками? Ще й як. І так, Делон і Шнайдер довгий час були разом і розлучилися за кілька років до зйомок – напруга між ними, що зображають пару, просто готова вибухнути.

"Перша ніч спокою" (1972)

Делон був неперевершеним у шістдесятих - просто ідеальне втілення молодості, зухвалості і всіх тих складних компонентів, які становлять «чоловічу привабливість». Делон міг грати незворушних кілерів, міг грати грабіжників банків, міг грати аристократів - і завжди при цьому залишатися тим самим ідеалом, взірцем для наслідування. Але «Перша ніч спокою» режисера Валеріо Дзурліні – зовсім інша річ. Делону вже було під сорок - і, як багатьом його ровесникам, йому не хотілося вічно натикатися в кіно на суперменів, мачо та спокусників. І тим більше зображати їх на постійній основі.

Герой Делона в цій драмі, що бере за все живе – по суті, невдаха. Його звуть Домінічі, він стомлено блукає пірсом і вулицями італійського міста Ріміні в поношеному бежевому пальті, він часто забуває поголитися, постійно курить – і живе з жінкою, яку давно перестав кохати, і яка все ще хоче, щоб її не просто шкодували. А ще Домінічі – викладач літератури, і він знову нарешті влаштовується на роботу до університету, щоб мовити молоді про Данте та заробляти собі на шматок хліба. Зневірений герой Делона робить велику помилку - піддається чарам студентки. А може, це найкраще, що траплялося з ним у житті?

"Астерікс на Олімпійських іграх" (2008)

Звичайно, цю милу та строкату комедію режисерів Тома Лангманна та Фредеріка Форестьє не можна поставити в один ряд зі згаданими вище кіношедеврами, в яких знімався Делон. Так, “Астерікс…” є фільмом з іншої вагової категорії, але при цьому ще й дуже важливою стрічкою в кар'єрі великого француза.

Річ у тім, що якщо сісти й переглянути кілька делоновських фільмів поспіль, може скластися стійке враження, що в актора геть-чисто відсутнє не тільки почуття гумору, а й самоіронії. Як би не так! Щоб переконатися у зворотному, достатньо подивитися лише кілька хвилин феєричного "Астерікса на Олімпійських іграх".

72-річний на той момент актор грає у фільмі не когось, а самого римського імператора, Гая Юлія Цезаря – і перше, що ми бачимо в перших кадрах першої сцени з Делоном, це його знамениті блакитні очі широким планом, після чого з імператором у найкумеднішому виконанні майстра трапляється неабиякий напад самолюбування. І що ми чуємо з вуст Делона? “Час не владний! Він тільки мужніє! У волоссі – зовсім не сивина, а блиск! Він – леопард! Він – самурай! Він нічого і нікому не винен – ні Рокко, ні його братам! Премію “Сезар” за найкращого імператора Цезарю!”. Браво.

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ:

Раніше ми розповідали та показували модну спадщину Алена Делона. Його культові образи, від яких жінки по всьому світу шаленіли протягом десятиліть, знайдете у цій статті.