Легендарний Міккі Рурк — той, хто послав Голлівуд під три чорти: 7 фільмів, які варто з ним подивитися
Від рингу до великого екрана
Свого часу Міккі Рурк став одним із небагатьох акторів, які “послали” Голлівуд на піку слави – на початку 90-х. Тоді актор перестав зніматися і на якийсь час повернувся до своєї давньої пристрасті – боксу. Рурк боксував із 12 років – це стало його віддушиною після розлучення батьків. За роки, проведені на рингу в дев'яностих, Рурк неабияк пом'яв своє колись фотогенічне обличчя секс-символа – але не шкодував про своє рішення. По-справжньому голосно заявити про своє повернення у велике кіно актору вдалося лише у XXI столітті.
Сьогодні ми згадуємо найяскравіші ролі Рурка. Що цікавого з ним подивитися — розповідаємо і показуємо далі!
"Дев'ять з половиною тижнів" (1986)
Назва цього фільму давно стала загальновживаною – і навіть ті, хто ніколи в житті його не бачив, напевно в курсі, про що він хоча б приблизно. Саме ця стрічка зробила секс-символів з Міккі Рурка (який перебував у цьому почесному статусі до початку дев'яностих) та Кім Бейсінгер – і повірте, її варто переглянути зараз, свіжим поглядом – чи подивитися вперше.
Отже, спочатку ми спостерігаємо за робітницею художньої галереї в Нью-Йорку, симпатичною, але самотньою білявкою Елізабет (Бейсінгер). Вона випадково стикається в китайському бакалійному магазинчику з ефектним, з голочки одягненим молодим чоловіком Джоном (Рурк) - він займається інвестиціями на Уолл-стріт. Чоловік і жінка явно зацікавилися один одним, але поки вони ще не знайомі і не промовили ані слова - лише трохи насмішкувата посмішка з боку героя Рурка і погляд Елізабет у відповідь, злегка зляканий і розгублений. Але через кілька днів вони зустрічаються знову – у натовпі на міському ярмарку.За пару хвилин до зустрічі героїні Бейсінгер сподобалася шаль - але коштувала вона 300 доларів, і Елізабет не може собі її дозволити. Шаль купує для Елізабет Джон.
Вам може здатися, що легендарні еротичні сцени у фільмі безнадійно застаріли – але враження псують скоріш незліченні пародії, що з'являлися пізніше. Але що виглядає бездоганно до цих пір, так це кадри перших побачень Елізабет і Джона - судячи з усього, майстерного маніпулятора. До речі, жодна сцена з Рурком та Бейсінгером не репетирувалась заздалегідь – режисер Едріан Лайн хотів вловити природну інтригу, незручність і хвилювання. Словом, забудьте "50 відтінків сірого"!
"Серце Ангела" (1987)
Алан Паркер був одним з тих режисерів, які майстерно вміли створювати потрібну атмосферу і при цьому були дуже уважні до численних деталей - які лише посилювали враження від фільму та ще більше занурювали у те, що відбувалося на екрані. Ну а те, що відбувається у фільмі Паркера "Серце Ангела" не можна назвати інакше, ніж одним з наймістичніших, зловісніших, незрозумілих, але при цьому привабливих таїнств в історії кіно. Ну а за левову частку чарівності цієї картини відповідальним є саме 33-річний на момент зйомок Міккі Рурк – в одній із найкращих своїх ролей.
Отже, Нью-Йорк, середина 50-х років минулого століття. Одного разу героєві Рурка, приватному детективу Гаррі Енджелу підкидають нову роботу, дуже непогано оплачувану - дехто Луї Сайфер (Роберт Де Ніро), персонаж дуже загадковий, просить Гаррі розшукати свого "боржника", Джонні Фейворіта. Цей самий Джонні колись був естрадним співаком, потім воював на фронтах Другої світової, був поранений, поміщений у госпіталь у Штатах – і тут його сліди губляться. Герой Рурка вирушає на пошуки Фейворіта – або ж спускається у пекло…
Взагалі-то Паркер спочатку хотів, щоб роль Енджела зіграв той же Де Ніро - або Джек Ніколсон. Але Де Ніро приваблював саме Луї Сайфер (що не дивно), а Ніколсон виявився не надто зацікавленим у роботі. Рурк навпаки загорівся бажанням працювати - і дивував ентузіазмом весь період зйомок. Актор був максимально харизматичний буквально в кожній сцені - навіть якщо просто переступав калюжі, пив каву в забігайлівці або шарахався від курей, яких терпіти не міг його герой. У кіно було багато харизматичних детективів, але жоден з них не зрівняється з нещасним Гаррі Енджелом.
"П'янь" (1987)
Цей чудовий фільм Барбе Шредера було знято за сценарієм культового американського письменника Чарльза Буковскі – можливо, найвідчайдушнішого, найбезкомпроміснішого, але водночас явно талановитого алкоголіка в історії літератури двадцятого століття. І “П'янь” ще раз наочно показує масштаб акторського обдарування Міккі Рурка – настільки складно повірити, що це та сама гламурна молода людина, що нещодавно знялася у “Дев'яти з половиною тижнях”.
Сценарій Буковскі переважно автобіографічний – він розповідає про запійні роки життя письменника на самому дні Лос-Анджелеса. Тож Рурк у ролі Генрі Чинаскі грає, по суті, самого Буковскі в молодості – саме прізвищем Чинаскі письменник називав себе у багатьох оповіданнях, написаних від першої особи. Генрі мешкає в моторошних нічліжках біля барів, будь-які гроші одразу ж пропиває і час від часу б'ється з барменом на задньому дворі. Діставшись своєї кімнати, герой Рурка, як правило, вмикає радіо з класичною музикою, зашторює наглухо вікна і пише на клаптиках паперу недогризком олівця.
Одного разу в одному з барів він знайомиться з красивою, але явно теж глибоко небайдужою до алкоголю панянкою - Вандою (Фей Данауей). У двох пошарпаних життям самотностей починається те, що люди, що мало п'ють, називають гарним словом “роман”. Сам Буковскі хотів, щоб головна роль дісталася Шону Пенну.
"Рестлер" (2008)
Цей приголомшливий фільм Даррена Аронофскі – не лише справжнє тріумфальне повернення МіккіРурка на великий екран (і один із найкращих камбеків в історії кіно), а й шедевр жанру спортивної драми. Хоча, звичайно ж, оскільки режисером виступив Аронофскі, ми маємо справу з чимось більшим, ніж шаблонний фільм про людей, які пропадають на тренуваннях.
Що нам показують у більшості подібних фільмів? Те, як затятий спортсмен, спортсменка чи команда спортсменів, стиснувши зуби, рухаються у бік перемог та чемпіонських титулів. У випадку з цією стрічкою ми спостерігаємо за героєм Рурка, професійним рестлером Ренді Бараном, навіть не на заході слави – це сонце вже давно сіло. Ренді був молодий, затребуваний і відомий багато років тому, у вісімдесятих. Тепер йому не завжди є чим заплатити за те, щоб увійти у власний будинок, точніше, трейлер, і тоді він ночує в автомобілі. Але Ренді все ще виходить на ринг - і одного разу, після чергового бою, у нього трапляється серцевий напад.
Вийшовши з лікарні, герой Рурка спочатку веде поміркований спосіб життя - але потім береться за старе. Чому? Тому що все, що у Ренді Барана є в житті – це реслінг, а в таких речах як любов чи батьківство він зазнав абсолютної, нищівної поразки. Чи йому так здавалося?
До речі, деякі сцени у фільмі були чистою імпровізацією – зокрема у супермаркеті, куди герой Рурка влаштовується продавцем після лікарні. Актор, за задумом режисера, дійсно обслуговував справжніх покупців – ріжучи ковбасу і зважуючи салат.
"Залізна людина 2" (2010)
Після тріумфу "Рестлера" Голлівуд, або навіть "великий" Голлівуд, знову захотів мати справу з Міккі Рурком - а Рурк «милостиво»погодився співпрацювати. Ба більше, Рурк, якому на той час було вже під шістдесят, знявся у єдиному стовідсотковому блокбастері у своїй кар'єрі – у другій частині марвелівського фільму “Залізна людина”.
Зйомки "Залізної людини 2" почалися практично відразу ж після того, як стало ясно, що перший фільм став справжнім хітом - часу було мало, але бюджет стрічки цього разу був ще більшим, і у всієї команди не було права на помилку. Рурк розумів всю покладену нею відповідальність – і чудово впорався з поставленим йому акторським завданням. А вимагалося від нього зобразити головного ворога героя Роберта Дауні-молодшого, Тоні Старка, тієї самої Залізної людини. Нагадаємо, Старк створив технологію броні Залізної людини, яка перетворює його на супергероя – і ось персонаж Рурка, лиходій і мешканець Мордора (не толкієнівського, а того, що заважає нам жити 10 років) Іван Ванко, створює власну версію броні…
Рурк одночасно переконливий і досить кумедний. За сюжетом, батько Ванко, Антон, який колись працював разом із батьком Тоні Старка і зберігав старі креслення, помирає на руках у героя Рурка – як то водиться, у бруднючій квартирі з тріщиною на стіні, з кинутою біля ліжка гармошкою та початою пляшкою горілки на табуретці. Ванко-молодший бачить, як батько дає дуба, ковтає горілку з горла, несамовито верещить і починає мстити Старку-молодшому за те, що його сімейство все привласнило собі. Більше Рурк не знімався у блокбастерах такого розмаху.
"Берлін, я люблю тебе" (2019)
У кінофраншизи "Міста кохання" вистачає як гарячих шанувальників, так і ненависників. Якщо перший фільм, “Париж, я люблю тебе”, мав успіх у критики, то вже до часу другого проекту, збірки кіношних новел про Нью-Йорк, захоплення помітно вщухло – хоча, поклавши руку на серце, фільм був анітрохи не гірший. Проект про Берлін теж вдався – хоч би що там говорила цинічно налаштована публіка. Просто ці новели – прості, зрозумілі і просто злочинно чисті у своїх помислах, а таке кінематографу вибачається рідко.
Міккі Рурк грає в одній з новел те, на що міг би перетворитися його Джон з "Дев'яти з половиною тижнів" - якби всі ці роки вів спосіб життя Рурка. Але Джим, Дон Жуан пенсійного віку, з ніби надувним торсом і обличчям, схожим на відбивну, все ще намагається тримати порох сухим. Одного разу в готельному барі Джим починає залицятись до молоденької красуні, що годиться йому чи то в доньки, чи то в онучки... У сцені, що показує героя Рурка наступного ранку і в білосніжних трусах (в тон його зубам), на нього фізично боляче дивитися - стільки туги і відчаю вмістилося в ці лічені секунди.
"Палац" (2023)
Легендарний (або, якщо хочете, скандально відомий) Роман Полянський нечасто знімає комедії – але якщо вже береться за цей жанр, то відривається на повну, абсолютно нещадно зображуючи своїх персонажів і зухвало знущаючись з того, що вони втілюють. Ну а втілюють практично всі герої нового фільму Полянського “Палац” справжнісіньке зло – і лише 90-річний (так-так!) режисер у наш час міг зняти настільки знущальний фільм.
Цей самий “Палац” – це розкішний готель у Швейцарських Альпах, куди напередодні нового 2000-го року збираються товстосуми з усього світу, що остаточно збожеволіли від власного багатства та кількості нулів у сумах на поточному рахунку. Одного з таких гостей, які відзначали настання міленіуму, і зіграв найкумеднішим чином Міккі Рурк.
Його герой Білл Краш, який виглядає так, ніби ніколи не залишав солярій, збирається стати ще багатшим - скориставшись майбутньою "проблемою 2000 року", пов'язаною з програмним забезпеченням на планеті. Важко порахувати, скільки разів герой Рурка пропонував персоналу готелю засунути той чи інший предмет у відоме місце — як і складно уявити, з яким задоволенням актор робив свого містера Краша таким мерзенним.
Також рекомендуємо 7 фільмів на вечір, які допоможуть розслабитися. Якщо день видався непростим, просто увімкніть щось із нашого списку та насолоджуйтесь 🍿🎥😌
