7 фільмів про театр. Чим живуть і дихають на сцені: вбивства, кулі, гангстери та флірт

Найкраще кіно про справжній театр 😍

Міжнародний день театру щороку відзначається 27 березня. Найкрасивішими вітаннями до свята ми вже ділилися, тож тепер розкажемо про найкрутіше тематичне кіно.

Оскільки зараз, щоб потрапити на улюблений спектакль, квитки треба замовляти чи не за пів року (з квитками реально твориться щось крейзі – попит просто шалений), ми вирішили піти іншим шляхом. А саме: зробити добірку з фільмів, присвячених театральному мистецтву, сцені та її богам – акторам. І, звісно ж, - з насолодою переглянути ці стрічки – бо вони на всі сто відсотків варті нашого часу та уваги. 

“Як вони біжать”

У лондонському театрі йде спектакль за мотивами “Мишоловки” – відомого детективного твору Агати Крісті. І от – після ювілейного - сотого - спектаклю, у театрі відбувається вбивство. Не ігрове, а справжнє. Нахабно і жорстоко вбивають Лео Каперніка (Едріан Броуді), який збирався зробити по “Мишоловці” крутий, сповнений насилля та пострілів, фільм. При цьому, чи не у всіх акторів, залучених до спектаклю, був зуб на Лео – вельми неприємної особи - п’янички та бабія. 

Провести розслідування доручають флегматичному інспектору Стоппарду (Сем Роквелл), який через особисті проблеми (від нього пішла дружина) стабільно перебуває у стані похмілля, та молодому – енергійному, сповненому цуценячого ентузіазму, констеблю Сталкер (Сірша Ронан). 

Дуже приємна, кумедна, з шиком знята історія. З шанобливими реверансами детективному жанру та його Королеві – Агаті Крісті. З додаткових бонусів - стрімко набираючий популярності Гарріс Дікінсон (партнер Ніколь Кідман у “Хорошій поганій дівчині”) у ролі актора, що грає красунчика-детектива у “Мишоловці”.

“Бердмен”

Колись Ріггану Томпсону (Макл Кітон) пророкували велику кар’єру. Ще б пак – він вдало зіграв супергероя Бермена. Але чи то зірки повернулися не тим боком, чи просто через те, що Томпсон занадто захопився наркотиками, але його фільми, всі як один, провалювалися у прокаті. Тож у Голлівуді його записали у так звані “збиті льотчики” – до клубу невдах, з якими не варто мати жодних справ. Тобто на Ріггані поставили жирний хрест. Але Томпсон виявився міцним горішком. Пройшовши реабілітацію та скопивши трохи грошенят, він вирішив ще раз спробувати підкорити публіку – цього разу на Бродвеї. Але все просувається зі скрипом: квитки погано продаються, а актори – відчайдушно вередують. А тут ще й Бердмен… який постійно приходить до Томпсона поспілкуватися. І як тут остаточно не втратити “кукуху”?

Фільм отримав 4 “Оскари” та з десяток інших поважних кінонагород. Варто відзначити потужну гру Кітона, який, по суті, зіграв самого себе. Адже за плечима актора така зоряна роль як Бетмен у фільмах Тіма Бартона.

“Кулі над Бродвеєм”

Молодий драматург Шейн (Джон К’юсак) відчайдушно намагається знайти мецената, який погодиться вкластися грошима у його нову п’єсу. І йому це таки вдається! Але є нюанс (навіть двійко нюансів). По-перше, спонсором Шейна виявився мафіозо та гангстер Нік Валенті (Джо Віттереллі). А по друге, - головну роль у спектаклі повинна виконати коханка Валенті – гарненька, але неймовірно тупенька, і до того ж позбавлена будь-якого акторського дару Олівія Ніл. Тож відтепер життя Шейна контролюють суворі хлопці з кастетами та пістолетами у кишенях.

Достатньо сказати, що “Кулі над Бродвеєм” поставив Вуді Ален, щоб одразу стало зрозуміло - буде смішно. А щодо К’юсака, то тут він зіграв чи не найкращу роль у своїй чималенькій фільмографії. 

“Божевільні підмостки”

Вважаєте, що це у вас складна робота? Тоді ви ні чорта тоді не тямите у цьому житті. Бо найскладніша професія – то театральний режисер. І Ллойд (Майкл Кейн), який має усього два тижні, щоб поставити нову п’єсу, погоджується зі мною на всі сто. А все чому? Тому що актори – це великі діти, яких хочеться повбивати. Бо ці “діти” остаточно з глузду з’їхали. Один вічно спить на ходу, другий – не може жодної спідниці пропустити, третя – не здатна і двох слів зв’язати, проте має класну дупу (саме тому її наполегливо, у наказовому тоні, і порадили взяти на роль – відмова не приймалася – і плювати, що режисеру через неї хочеться у зашморг полізти). 

Пречудова, сповнена вбивчої іронії і доброго гумору історія. Плюс пречудовий (як завжди!) Майкл Кейн. Блискуче показані залаштунки професії.  

“Цезар повинен померти”

Уявіть собі таку сцену: на сцені завершується драма Шекспіра “Юлій Цезар”. Актори грають так, ніби роблять це в останнє. Потужно, переконливо, вбивче точно. І от – фінальний вихід, поклони та аплодисменти. Після чого усі актори знімають свої тоги та обладунки, змивають грим і йдуть… до власних камер. Бо спектакль йде у в’язниці, а актори – то в’язні, що відбувають довічні терміни. За вбивства. 

Це документальне кіно (у кадрі – справжні арештанти) і на 62-му Берлінському міжнародному кінофестивалі “Цезар” було заслужено нагороджено головною нагородою – “Золотим ведмедем”. Кіно про те, як справжнє мистецтво здатне змінювати людей. Навіть вбивць. 

“Оскар”

В основі цієї блискучої комедії – однойменна п’єса драматурга Клода Маньє. За сюжетом, гангстер Анжело Проволоне (Сильвестр Сталлоне) вирішує зав’язати з кримінальним минулим і розпочати нове, чесне життя. Проте саме у цей момент на нього навалюється прірва проблем: від власного бухгалтера, який кинув його на гроші, вередливої доньки, яка заявляє, що чекає на дитину, конкурентів по криміналу, що ставлять палки у колеса, та поліцейських, які не вірять у його добрі наміри і намагаються запроторити бідолашного Анжело за ґрати.

Неозброєним оком видно, як втомившись від бойовиків, кайфує від цієї ролі Слай. Він буквально купається у ній. І це справжня насолода бачити як його герой відчайдушно намагається втамувати гнів, і порішати усе цивілізовано – без пострілів та трупів. А як кумедно він обирає краватки, вчить нові слова (розширює словниковий запас), перевиховує своїх гангстерів-дуболомів та страждає від істерик доньки і дружини (чарівна Орнела Муті). Шампаніста та легка комедія!

“Продюсери”

Театральний продюсер Макс придумав ідеальну схему-аферу: брати кредит під залізобетонно провальний проєкт, і привласнювати більшу частину з виділених грошей (бо у разі провалу все спишеться у збитки, а цільові витрати нікого не будуть цікавити). Саме тому він життєрадісно запустився із мюзиклом “Весна для Гітлера”, який написав колишній нацист Франц Лібкінт. У мюзикл Макс напхав танцюючих євреїв, есесівців зі свастикою, ЛСД, декольтовану сексі-блондинку та суворих жінок з вусиками а-ля Адольф. От тільки трапилася неприємність – критики і глядачі неочікувано прийшли від його роботи у щирий захват!

Є дві версії фільму – 1968 року та його римейк 2005-го. Перший – у хорошому сенсі більш хуліганистий (вважається справжньою класикою комедійного жанру), проте у другому грає чудова Ума Турман. Тож обирайте самі, яку версію варто подивитися.

Фільм “Продюсери” 1968 — трейлер

Фільм “Продюсери” 2005 — трейлер

Раніше ми також розповідали про найочікуваніші фільми року. ТОП-15 знайдете тут.