Сотні тисяч гривень за вірного помічника та друга: скільки коштує собака-поводир в Україні і чому його не замінить жоден гаджет (ВІДЕО)

Розповідаємо, з чого складається ціна, як вчать спеціальних собак і які породи обирають для цієї важливої місії

Щороку 15 жовтня у світі відзначають День білої тростини. Це зовсім не свято, а знакова дата, яка повинна привертати увагу суспільства до потреб, прав та досягнень людей із порушеннями зору. Біла тростина служить не тільки важливим інструментом для безпечного пересування незрячих, але й є символом їхньої самостійності, гідності та рівноправності у суспільстві. Мабуть, ви також чули, що частина незрячих людей має собаку-поводира. Ось про цих чотирилапих фахівців ми сьогодні й поговоримо! 🦮

У 13-му епізоді “Подкаст наосліп: 12 кроків до безбар’єрності” ведуча Ксенія Швець знайомить слухачів із тим, як живуть люди з собаками-поводирями. У гостях в неї — кінолог Костянтин Скальський, який розповідає, як проходить відбір, тренування і сертифікація собак, скільки коштує собака-поводир, і як змінює повсякденне життя незрячої людини.

Хто такі собаки-поводирі й навіщо вони?

Коли думаєш про собаку-поводиря, то багатьом здається, що це дуже просто. Береш собаку, і вона веде тебе всюди. Але насправді все не зовсім так,

Собаки-поводирі — це спеціально навчені тварини, які допомагають людям із порушенням зору орієнтуватися в просторі. Собаки проходять довгий відбір і спеціальне навчання. Такі пухнастики можуть проводити людину в магазин, аптеку, на роботу, у спортзал, і куди завгодно, однак — лише після вивчення цього маршруту.

У цих собак навіть є “режими”. Коли береш шлею — спеціальну, жорстку ручку, за яку тримається людина, собака переходить у режим поводиря. Вона перестає бігати кудись, гратися, а стає помічником. Коли ж береш звичайний повідець, собака знову стає чотирилапим другом, тобто грайливою й дружньою.

Ще одна важлива річ — тренування. Часто на шлеї можна побачити табличку “Не чіпати, я працюю”. Це не просто так. Собаки-поводирі проходять навчання у транспорті, серед людей, у натовпі. Лабрадор чи ретривер — всім хочеться його погладити, але відволікати його під час тренування не можна.

Які породи стають собаками-поводирями і як їх обирають

Не всі собаки можуть стати поводирями. Як і у людей, тут важлива природа й характер. Хтось швидко навчається, а хтось — ні,

Найчастіше обирають лабрадорів, ретріверів, пуделів і вівчарок. Лабрадори, найбільш поширена порода для собак-поводирів, — короткошерсті, дружелюбні, веселі. Ретривери — довгошерсті, потребують більше догляду. Пуделі можуть використовуватись для людей з алергією, бо їхня шерсть не викликає реакцій, але скоріше як виключення. Вівчарки традиційно використовувалися як службові собаки.

Собаки мають бути неагресивними, спокійними, слухняними, з природним бажанням навчатися.

Щоб перевірити готовність, собаку тестують на різні подразники: несподівані звуки, рухи, предмети. Потрібно подивитися, як тварина реагує, чи швидко відновлюється після стресу, чи може ігнорувати відволікаючі фактори. На кожному етапі дорослішання собаки проводяться свої тести — від рефлексів у цуценяти до складних завдань під час тренувань.

Фінальний тест показує, чи готова собака вести людину. Її перевіряють у реальних умовах: у транспорті, на вулиці, серед перешкод.

Собаки-поводирі можуть навіть виконувати команди: відвести до лавочки, зупинки, тобто конкретних об’єктів, які були закладені в маршруті під час тренувань. Відтак, вони стають не просто супутниками, а справжніми помічниками у повсякденному житті.

Система собак-поводирів в Україні: що є, а чого бракує

В Україні система собак-поводирів тільки зароджується. Є кінологи, є люди, які цим займаються, і, чесно кажучи, їм можна ставити пам’ятники. За умови відсутності державної підтримки вони тренують собак, і тварини справді працюють гідно, — каже Костянтин.

Зараз у нас дуже мало сертифікованих собак-поводирів. Нині в Україні немає державної системи та офіційного державного сертифіката, тобто приватні організації тренують собак і можуть видати власні сертифікати або довідки.

Костянтин розповідає: без сертифіката собака-поводир не завжди може офіційно заходити в магазини чи пересуватись літаками. У багатьох випадках люди розуміють і реагують нормально, але все ще залишається людський фактор. 

Скільки коштує собака-поводир в Україні

В Україні підготовка собаки-поводиря обходиться приблизно в 300 000 грн. Світові ціни ще вищі: в Польщі — це близько 50–60 тис. злотих, у Німеччині — 30 000 євро, у Британії — 40–60 тисяч фунтів.

З чого складається ця сума:

• Відбір і тестування цуценят — не всі підходять для тренувань, тому проводять спеціальні тести.

• Соціалізація та попереднє дресування — до 12 місяців собака живе у волонтерській сім’ї під наглядом кінолога, вчиться базовим командам, адаптується до людей і транспорту.

• Спеціальне дресування — 6–9 місяців під керівництвом кінолога. Паралельно користувач проходить адаптивну програму, щоб навчитися доглядати за собакою та взаємодіяти з нею.

• Відпрацювання маршрутів — собака і користувач тренуються на конкретних маршрутах у місті.

• Нагляд та корекція — після передачі собаки проводяться додаткові тренування, якщо потрібно.

В Україні наразі фінансування відсутнє: держава не покриває підготовку, тому собака коштує дорого. У світі бувають різні моделі: у Британії це робить держава, у США — благодійні організації, з податковими пільгами для донорів. Деякі люди купують собак самостійно як спосіб допомогти системі та підтримати тренування інших тварин, — розповідає Костянтин.

Чи можуть технології замінити собаку-поводиря?

Жоден робот чи гаджет не замінить живу істоту, — каже Костянтин. Собака — це не просто інструмент, це друг і партнер, який відчуває, розуміє, реагує на ваш стан.

Собака-поводир не лише допомагає орієнтуватися в місті чи долати перешкоди. Вона може підтримати емоційно. Коли навколо темно, страшно чи важко, достатньо одного її погляду або теплої присутності, і настрій змінюється. Жоден гаджет такого не зробить.

Крім цього, собака-поводир виконує важливу роль, про яку часто забувають. Він буквально витягує людину з дому. Якщо гаджети зазвичай навпаки затягують у чотири стіни, то з собакою все інакше — з нею треба гуляти. Це означає щоденний рух, нові маршрути, зустрічі з людьми. З’являється своєрідне ком’юніті, адже на прогулянках завжди виникають розмови, знайомства, увага від оточення. 

Раніше ми розповідали, як бачить світ домашні улюбленці. Цікаві факти про зір у котів та собак знайдете у нашому матеріалі на Hochu.ua!