5 рис у характері, які доводять, що людина була нелюбою дитиною у сім'ї

Головне - не впізнати себе у цьому описі 🥲

Кожна людина — унікальна особистість з набором власних людських якостей та неповторним складом характеру. Однак у всіх нас є спільні риси, за якими психологи можуть дізнатися багато цікавого про наше дитинство, юність, дорослішання та життя у цілому.

Так, наприклад, існує декілька рис у характері людини, які відразу видають в ній дитину, яку у сім’ї не дуже любили. Що це за риси, розповідає zatyshok.

5 рис у характері людини, яка була нелюбою дитиною у сім'ї

1. Низька самооцінка. Людина, виростаючи, впевнена, що вона ніхто і нічого не важить у цьому світі. Вона вважає себе не просто пересічною особистістю, а справжньою нікчемою, гіршою за інших, не гідною ані справжнього кохання, ані хорошої роботи, ані гарного ставлення… Все це сіється в ній із дитинства, коли малеча регулярно недоотримує уваги, любові та схвалення від батьків та інших рідних людей.

2. Труднощі з довірою. Для того, щоб людина почала довіряти іншим, вона повинна рости у впевненості, що світ є досить безпечним місцем, де вона може почуватися захищеною насамперед завдяки батькам. Якщо вони цього відчуття дитині не дадуть, вона виросте дуже недовірливою і виправити це буде вкрай складно.

3. Перфекціонізм у всьому. Деякі люди вважають, що раз їх не люблять, то вони повинні стати кращими — і тоді їх точно всі любитимуть! Ось так перфекціоністи намагаються завжди і всюди бути першими: швидкими, кращими, яскравішими, най-най-най… От тільки насправді це частіше всього призводить до банального емоційного вигорання, коли стає вже геть усе одно перший ти пробіг той марафон, чи останній…

4. Страх бути відкинутим. Якщо дитина не відчувала себе центром Усесвіту в очах батьків, вона може вирости з підвищеною чутливістю до відмови. В такому разі будь-який контакт із людьми сприймається людиною як потенційне випробування та загроза. Такі діти, коли стають дорослими, часто стають тими, кого називають “безхребетними” — людьми, які понад усе на світі бояться конфронтацій та відкидання їх іншими людьми.

5. Емоційний захист. Логічна захисна реакція організму на постійний подразник у вигляді “відкидання” та “ігнорування” дитини батьками. Виростаючи, людина починає будувати невидимі стіни у комунікації з іншими людьми, через що з нею досить тяжко спілкуватися, а тим більше — будувати міцні стосунки.

Раніше ми розповідали, чому відсутність жіночих забаганок — це погано. Чим загрожує така поведінка та відмова собі у маленьких радощах, дізнавайтеся на Hochu.ua прямо зараз!