Українська Амазонія, марсіанські пейзажі та секретні острови: тревел-блогери розсекретили дивовижні місця в Україні, про які мало хто знає

Спеціально до Дня туризму вони назвали свої головні відкриття року

Щороку 27 вересня відзначається Всесвітній день туризму. Це свято усіх тих, хто не уявляє свого життя без нових маршрутів, відкриттів і яскравих вражень.

Напередодні цієї дати ведучі телеканалу К1 та відомі українські тревел-блогери розповіли, які місця вразили їх найбільше за останній рік. Виявляється, світ завжди має чим здивувати навіть досвідчених мандрівників. Причому дивовижні локації можна знайти не лише за тисячі кілометрів, але й зовсім поруч, в Україні 💙💛

Валерія Мікульська, авторка та ведуча проєкту «Тур Де Ukraine»

Мені дуже складно назвати одне найзахопливіше туристичне, ландшафтне, історичне чи то гастрономічне відкриття. Адже, попри те, що мандрую Україною понад 10 років, рідна країна досі має для мене і нашої глядацької родини безліч місць, які здатні дивувати та навіть шокувати.

Особливо цікаво мені відходити від розкручених маршрутів і відкривати Україну, яку ми ще не встигли побачити. Серед таких відкриттів – Прип’ять-Стохід на Волині, яку називають українською Амазонією. Це неймовірно красива територія з численними річковими рукавами, де й досі можна всебічно відчути справжню дику природу часів соляного і шовкового шляхів.

Не менш вражають Подільські Товтри та Дністровський каньйон – це великий бар’єрний риф, утворений ще в часи формування планети й океану Тетіс, котрий вкривав територію сучасної України.

Житомирщина – один із найбільш недооцінених регіонів. Це край древлян, автентичної культури Полісся й дуже різноманітних пейзажів: від ландшафтів, схожих на поверхню Марса, до давніх кам’яних родовищ пірофіліту, білосніжних берегів, містичних гранітів. Ми не дарма назвали фільм про цей край «Планета древлян». Ця назва дуже точно передає його характер. Саме такі місця я найбільше люблю відкривати й показувати – незвідані, несподівані, повні ідентичності й такого розмаїтого колориту нашої України.

Маша Себова, ведуча тревел-проєкту «Світ_огляд з Машею Себовою»

Якщо говорити про головні туристичні відкриття за останній рік, то через свій особливий стан я цього року мало подорожувала. Але в мене є одна любов – я дуже люблю приїжджати в популярні локації не в сезон, коли там немає натовпів туристів, і насолоджуватися їхньою красою та атмосферою.

Найбільшим враженням цього року для мене стала поїздка на острів Капрі в Італії. Влітку це надзвичайно популярне й дороге місце, куди приїжджає величезна кількість туристів. А мені пощастило побувати там на початку квітня, коли людей було дуже мало, а ціни – у кілька разів нижчі, ніж у високий сезон. У цьому, власне, і є одна з головних переваг подорожей не в сезон – популярні місця стають значно доступнішими.

Капрі неймовірно вразив мене своєю природою: скелястий острів у Середземному морі, лимони, хвойні дерева, пішохідні маршрути, сади, можливість покататися на човні навколо острова. Я побувала там уже вагітною, і це була моя соло-подорож. Найяскравіше враження – можливість побачити Капрі практично без туристів. Уявіть: увечері виходиш із готелю, а на вулицях майже нікого немає. Ти можеш спокійно гуляти, дихати морським повітрям і досліджувати острів. Так, у цей період не можна купатися, але якщо головна мета подорожі – саме дослідження, а для мене це завжди на першому місці, то це ідеальний варіант. Саме тому Капрі став моїм найбільшим туристичним відкриттям цього року.

Андрій Мостовий, ведучий тревел-проєкту «Андрій подорожує»

У мене цього року було три особливі відкриття – в Ірландії, Румунії та Албанії. І наймасштабніше з них – це, мабуть, Wild Atlantic Way в Ірландії. Це маршрут, створений у 2015 році, який простягається на тисячі кілометрів уздовж океанського узбережжя, повз неймовірні скелі та водоспади. Емоції від цієї подорожі – просто неймовірні. Для мене це 12 із 10! Якби мав безлімітний бюджет, напевно, приїжджав би туди щомісяця.

Друге відкриття – гора Чукаш у румунській Трансильванії. Ми з дружиною вирушили туди в хайкінг, щоб красиво завершити нашу подорож Румунією. Цей гірський масив неймовірно мальовничий і чомусь нагадав мені атмосферу «Володаря перснів».

І третє місце – Теті, або Тет як його ще називають, на півночі Албанії, неподалік кордону з Чорногорією. Це маленьке селище, заховане серед Албанських Альп. Засніжені скелі, шум гірської річки, неймовірна природа, невеликі будиночки… А ще неподалік можна побачити водоспад і навіть знайти кемпінг, де можна скупатися в альпійській річці. Усі ці три місця для мене – безумовні 10 із 10. Але Wild Atlantic Way все ж отримує навіть 12 із 10.

Анна Фіник, ведуча проєкту «Лінія маршруту»

Моїм головним туристичним відкриттям за останній рік став Лансароте – острів на Канарських островах. По-перше, там зовсім небагато туристів. По-друге, там неймовірно смачна кухня. А ще його ландшафти не схожі на жодне інше місце в Європі. Хоч це й Іспанія, здається, ніби потрапляєш на іншу планету: острів буквально народився з вулканів. Найбільше мене вразила філософія художника й архітектора Сезара Манріке. Його головною ідеєю було не підкорювати природу, а жити з нею в гармонії. Тому на Лансароте не змінюють природний ландшафт, а навпаки – вписують архітектуру в нього. Наприклад, ресторани облаштовані просто всередині застиглої вулканічної лави, а будинок-музей самого Манріке також побудований у природних лавових печерах. Це справді неймовірно вражає. Ще одна річ, яка мене підкорила, – на острові законодавчо заборонені рекламні білборди. Бізнеси не можуть псувати краєвиди величезною рекламою, тому всюди відчувається, що головна цінність тут – природа.

Якщо говорити про інші відкриття, то це Таїланд. Насамперед через його унікальну природу та зовсім іншу культуру. Для мене було несподіванкою дізнатися, що саме там розташований один із найдавніших тропічних лісів у світі, який старший навіть за Амазонію. Масштаби цієї природи мене справді вразили.

Ще одним відкриттям стала Баварія. Раніше мені здавалося, що Німеччина досить стримана й навіть трохи сіра. Але Баварія повністю змінила це уявлення. Гори, озера, неймовірні краєвиди – її природа мене просто зачарувала. Я зовсім не очікувала побачити Німеччину такою. Кожна країна по-своєму цікава, кожна має свою атмосферу й культуру. Але саме ці місця стали для мене справжніми відкриттями.

Макс Узол, ведучий проєкту «КАМОН! з Узол і Манько»

Рівне – це, мабуть, моє головне відкриття за останні кілька місяців, а можливо й за рік. Рівне - надзвичайне. Воно взагалі не рівне, а горбисте, і дуже затишне. Тут є кафе й ресторани навіть київського рівня, неймовірна філармонія та органний зал, де проводять квести, екскурсії, фотосесії й навіть можна послухати «Гаррі Поттера» на органі за 11 млн доларів. А ще неподалік Рівного є ферма альпак. Це справжній антистрес: їх можна обіймати, гладити, вони заряджають тебе, а ти – їх. А ще там можна пострибати на батуті… з козами!

Ще одне неймовірне місце – Око Дракона. На вигляд це гірське озеро десь посеред Альп, а насправді – кислотне озеро на фосфогіпсових терасах біля Рівного. Місце небезпечне, там навіть відчувається запах кислоти. Ці «гори» створені людиною, і коли ти їх бачиш, взагалі не розумієш, на якій планеті знаходишся. А це лише за кілька десятків кілометрів від Рівного.

А ще нас вразив карстовий міст на Закарпатті, недалеко від кордону з Румунією. Усі знають красиві скелясті арки над океаном в Етреті у Франції, але мало хто знає, що в Україні є щось подібне. Щоб побачити цей карстовий міст, треба піднятися високо в гори – і там можна буквально побачити дно давнього моря. Звучить абсурдно, але мільйони років тому ця порода справді була морським дном. Тепер від нього залишився величезний природний міст, під яким можна пройти. Це настільки красиве місце, що заради нього точно варто хоча б раз побувати у Закарпатті.

А в Дніпрі нас здивувала ціла серія мініскульптур. Через них можна дізнатися історію міста та регіону, і це навіть цікавіше за уроки географії чи історії. Кожну скульптурку охороняє маленький котик. Виявляється, коти – невід’ємна частина Дніпра. Навіть у міській раді живе кіт Евка, а до нього був кіт Байден, який ходив на засідання і буквально був місцевим «депутатом». Є скульптурка з човном, яка розповідає про дніпровських лоцманів – професіоналів, які без GPS і сучасних карт проводили кораблі через небезпечні Дніпровські пороги. Після будівництва ГЕС і затоплення порогів ця професія зникла. Є й інші цікаві скульптурки – наприклад, з марафонцем. Виявилося, що Дніпро – дуже спортивне місто: тут багато людей займаються спортом і чимало відомих спортсменів та олімпійських чемпіонів родом саме звідси.

Оля Манько, ведуча проєкту «КАМОН! з Узол і Манько»

Для мене справжнім відкриттям стали Дніпро та Дніпровщина. Ми знімали дуже красиве місце, яке нагадує пустелю, – Вільногірський кар’єр, або, як його називають місцеві, Дніпровські Мальдіви. Нескінченний білий пісок і блакитна вода. І найцікавіше, що цей пісок – це відходи виробництва. Але вигляд у нього просто неймовірний: можна відчути себе посеред пустелі, де пісок буквально змітає з ніг.

Ще ми побували на екофермі в селі Зелений Гай, де родина рятує тварин із прифронтових територій. Там є навіть віслючок із протезом, який виготовила австралійська компанія, що робить протези для китів! Цей протез буквально об’їхав півсвіту, щоб потрапити в село Зелений Гай на Дніпровщині. А ще на Закарпатті ми знайшли село з неймовірною концентрацією близнят і двійнят. Воно навіть отримало відзнаку Книги рекордів України. Ми вирішили дізнатися, у чому секрет цього феномену. Місцеві розповідають про джерело з дуже чистою водою, насиченою певними мікроелементами. Люди приїжджають туди з баклажками, набирають воду додому, готують на ній навіть каву. І майже в кожного, кого ми зустрічали, у родині були або є близнята чи двійнята. Це справді дуже цікавий феномен.

Долучайтеся до подорожей, що надихають! Дивіться щодня о 21:00 найкращі тревел-шоу країни на телеканалі К1!

Раніше ми також показували найчарівніші куточки планети, про які мало хто знає. Що це за місця і чим вони особливі, дивіться на “ХОЧУ”.