Українська бандуристка з чарівним голосом: невідома Інна Іщенко, яка тепер носить інше прізвище. ЕКСКЛЮЗИВ ХОЧУ!
Що було раніше і що буде далі. Велике інтерв'ю
Суперфіналістка 6-го сезону улюбленого шоу мільйонів українців "Голос країни" Інна Іщенко (нині — Солоднюк) в ексклюзивному інтерв’ю Hochu.ua розповіла про своє дитинство та початок кар'єри, як, де, коли і за яких обставин “познайомилась” із бандурою, та чому називати цей інструмент непопулярним на сьогодні — велика помилка.
Усе найцікавіше — вже у нашому матеріалі! Не пропустіть цікаві деталі з життя SOLO.
📌 Інно, бандура, на жаль, досить непопулярний інструмент нині. То чому саме вона?
На мою думку, станом на 2025 рік це є непопулярним питанням, адже більшість українців зараз починають поглиблено вивчати українську культуру, історію наших предків, і вже всім відомо, що бандура — це єдиний автентичний інструмент, що представляє Україну та ідентифікує нас як українців.
Аби це питання мені поставили в 2012 році, можливо, я б і погодилась щодо непопулярності, але в наш час, у 2025 році, бандура як ніколи є невіддільною частиною української музичної культури.
На сьогодні вона є досить популярним інструментом не лише в Україні, а й набуває популярності за її межами, а це все — завдяки бандуристам. До прикладу, всім відома Маринка Круть, Вікторія Деркач, та безліч бандуристів, і я цьому безмежно рада і пишаюсь цим. Бо ще декілька років тому, будучи студенткою Полтавського училища імені М. В. Лисенка, зізнаюсь, в суспільстві мені було соромно грати на бандурі, адже оточуючі говорити що це “не модно” що це “село” і тому подібне.
Звісно, тиск суспільства вплинув на моє існування як бандуристки на той час, тож зараз все змінилось. Нарешті наш час настав)) Прикро що за таких обставин.
Моє знайомство з бандурою відбулось 13 років тому — у школі. Тоді до нас в клас прийшла викладачка музики і представила нам два інструменти: бандуру та баян. Звісно, мене зацікавила саме бандура.
Щоб мати змогу ходити на музичний гурток по грі на бандурі потрібен був дозвіл від батьків. У звʼязку з маминою завантаженістю, мені довелося чекати декілька місяців, аби почати займатись. І от саме це очікування посилило бажання грати на ній 😊
📌 Коли до вас прийшло усвідомлення того, що музика і ви поріднилися назавжди?
Хотілось би відповісти, що з молоком матері, але це не так 😅 Моя мамуля Оксана відповідала виключно за настрій, вона в мене дуже креативна. Тож місію споріднення мене з музикою взяла на себе моя бабуся Люба, разом із дідусем Миколою. З бабусею я частіше співала.
Сама я родом з села Грабарівка, Пирятинського району, Полтавської області. І все своє свідоме та несвідоме дитинство я зростала в музиці: на свята за родинним столом завжди співали українські пісні, на свята в клубі теж.
Моя бабуся обожнює сцену і завжди співала у ансамблях. Звісно ж, я за цим спостерігала і мене дуже вабило поєднання різних голосів, особливо інтервал терція, мені й зараз легко дається тримати партію, бо з дитинства на слуху.
І ще у новорічні свята наша родина з друзями запрягали коней, брали з собою дітей, і колядували та щедрували по всьому селу. Мабуть, мене дуже вабило те, з яким задоволенням це робила моя родина — мені теж хотілося бути дотичною.
📌 А як щодо псевдоніма? Чому SOLO?
Пісню “Як ти” я випустила під псевдонімом “SOLO”. Тут все просто: вийшла заміж у травні 2024 року, взяла прізвище чоловіка Солоднюк, скоротила його — вийшло Соло. Але більше (про коханого — ред.) не скажу, бо не маю бажання висвітлювати особисте, нехай хоч щось лишиться моїм 🙂
Знаю, це не є щось надособливе, але це “Соло” можна ідентифікувати як будь-який інструмент, який виконує в пісні свою функцію, як і мій голос. Хоча я дійшла до висновку, що можна було залишити моє ім’я — і цього було б достатньо. Головне — сенс та наповненість пісні, а не ім'я того, хто її виконав 😄
📌 Розкажіть про свою родину. Хто найбільше вплинув на ваш світогляд у дитинстві та як саме?
Важко виділити когось конкретного. Наприклад, моя мамуля навчила мене любові, турботи, підтримки, доброти; бабуся Люба прищепила мені любов до музики та її сприйняття; дідусь навчив дисципліни, відповідальності, лідерству та гімну України 💙💛; сестра Яночка прищепила своїм прикладом любов до читання книжок; молодші брати, коли я вже стала трішки дорослою, навчили безтурботності, легкості та радості.
Ще одне цікаве згадала: бабуся нас із сестрою навчила заробляти перші гроші 😅. Наприклад, вищипуєш 5 рядків бур'яну у картоплі — 5 грн, а це я вам скажу, ого-го які гроші на той час були! Булочка тоді коштувала 25 копійок 😜
📌 Наскільки амбітними є ваші плани у вітчизняному шоубізнесі? Що стане для вас успіхом на творчій ниві?
Мені не подобається сам термін “шоубізнес”. "Це можна назвати “Музична індустрія”, “Культурна індустрія”, “Світ мистецтва”… Тобто як завгодно, але не шоубіз…
Я з великим захопленням та гордістю спостерігаю за нашими музикантами, артистами, які творять шедевральну музику. Саша Чемеров, Кажанна, Бахрома, Джері Хейл, Філл, Роксолана, Кола і т.д.: в їхніх піснях є сенси, в їх піснях є життєвий досвід, власний світ, який відгукується у багатьох.
Мої плани: творити, самовиражатися, популяризувати українську музичну в супроводі з бандурою. Хоча я маю великий досвід у музиці, але в написанні та публікації власних пісень на загал я новачок. І я в процесі вчуся, роблю багато помилок, але вони мені дають досвід і формують мене як музиканта.
Для мене є успіхом, коли мені вдається під час виступів для наших захисників змінювати їхній стан, викликати емоцію, надихати, підтримувати. На сьогодні це є для мене успіхом — коли я бачу бодай одну посмішку на їх вустах. І це не просто лірика, порожні слова… Це мій світ, в якому саме так виглядає успіх!
Моя перша авторська пісня “Як ти” якраз, до речі, присвячена нашим захисникам.
📌 Ви брали участь у "Х-факторі" та "Голосі країни". Скажіть, що вам дали ці проєкти і як вам було у ролі людини, яка змагається за місце під сонцем?
Ці проєкти мені подарували чудових людей, які були моїми наставниками. Хочу згадати саме “Голос країни 6”, в якому моєю наставницею була Тіна Кароль. Я вважаю, що мені пощастило потрапити до неї в команду, адже це найбільш старанна, дисциплінована, вимоглива, добра та сувора людина, з якою мені доводилось працювати. Тіна своїм прикладом показала, як потрібно виборювати своє місце під сонцем 😌
Я пам’ятаю, що зі мною було дуже важко: я була закритою, малоемоційною людиною в той період, і мене навіть вважали зверхньою, бо я рідко проявляла свої емоції і рідко усміхалась. Але це була всього лише захисна реакція маленької наляканої дівчинки 😇 Тож, це колосальний досвід, за який я вдячна людям, які супроводжували мене на проєкті.
📌 Коли ви створюєте музику, то у якому настрої ви маєте перебувати? Це піднесення, радість чи, можливо, навпаки - сум?
Насправді по-різному. Інколи сум є двигуном до написання, інколи — радість.
От в який час доби та де відбувається написання — це вже цікавіше 😏 Я мрійниця за натурою, і люблю подорожі. Саме під час поїздок, особливо потягом, а особливо нашою Укрзалізницею, я люблю творити, накидувати рядки, наспівувати мелодію, все створюється окремо. Також маю натхнення для написання пізніми вечорами — саме в цей час маю більше внутрішньої енергії, ніж зранку 😁 Також надихаюся під час читання літератури — мій мозок краще працює з уявою. Також у списку перегляд хороших фільмів.
📌 Яку музику слухає Інна Іщенко, хто її надихає?
Інна Солоднюк (не хочу себе ідентифікувати з дівочим прізвищем) – меломанка, слухає різну музику.
Всі, ким надихаюсь — того і слухаю. Починаючи з українських виконавців, і до закордонних: Саша Чемеров, Скрябін, Тріо Мареничі, Філ, Роксолана, Кола, Джері Хейл, Кажанна, Imagine Dragons, Білі Айліш, СКАЙ, Анатолій Гнатюк, Тіна Кароль, Курган і Агрегат, Людовік Ейнауді і т.д.
📌 Розкажіть про свою співпрацю з Культурним десантом. Коли до вас прийшло усвідомлення того, що ви маєте бути серед своїх колег?
Хочу зазначити та нагадати, що “Культурний Десант” – це військово-громадська організація, яка об'єднує бійців оборони та артистів, займається забезпеченням морально-психологічного стану наших військових вздовж лінії фронту.
За словами наших захисників, вони цього потребують, і це частково допомагає їх перезавантажити та підтримати. На сьогодні це є найважливішою сценою нашої реальності.
Все почалося з повідомлення від Миколи Сєрги, дослівно: “Інна привіт, це Коля Сєрга, хочу тебе забрати до нас в культурний десант”. От саме з цього повідомлення моє життя набуло нових сенсів. До речі, я по цей день вдячна Миколі, адже він, не усвідомлюючи того, підтримав мене як музиканта.
Трішки деталей
Після запрошення поїхати на фронт, я спочатку відмовилась, аргументувавши це тим, що боюся смерті, адже як не крути, ризики все одно є. Тож Микола мені запропонував альтернативу — безпечніші місця. Це шпиталі та реабілітаційні центри. Я погодилась і дала собі обіцянку, що якщо я впораюсь морально, не розплачуся там на місці, не побоюсь, то я поїду на фронт. І так і сталося.
Першим знайомством з роботою культурного десанту стали “Привиди Києва” у Василькові, далі шпиталі, ребцентри. І після разом командою КД, включно з Миколою, ми поїхали на фронт.
Першим напрямком був Донецький — і там все змінилося, життя набуло інших цінностей, моя родина стала більшою, бо до цього я вимірювала все тими людьми, хто виховав мене, хто є мені рідним по крові. Зараз для мене є й люди рідні по духу — це наші захисники.
📌 Наскільки війна впливає на переосмислення вашої творчості?
Як би це парадоксально не звучало, але війна мені подарувала стількох прекрасних людей, з якими я йду пліч-о-пліч заради спільної мети. Саме під час війни в КД на Донецькому напрямку я познайомилась з військовим дідусем, котрий мені подарував 3 цукерки, і саме вони для мене стали символом надії, бо після знайомства я ще жодного разу не бачилася з ним, але одну зберегла на згадку, і в кожну поїздку беру її з собою в надії зустріти дідуся та показати, що я зберегла її 🥺
Саме після цього знайомства я написала пісню “Як ти”, саме в момент зустрічі, в очах військового дідуся, я побачила свого дідуся, котрий, як своїй внучці, готовий віддати останнє, готовий віддати все, і саме в той момент я зрозуміла, що для мене він є теж родиною, бо він має велику хоробрість захищати країну, ризикуючи найціннішим що в нас є — своїм життям.
📌 Що в першу чергу зробите, коли Україна переможе?
Охх, мабуть, заплачу, не знаю… Не знаю, чи відчую радість, але полегшення точно. Багато болі накопичується після усвідомлення кількості втрат, і від цього не легше. Але я все сублімую у творчість.
Попереду на нас чекає колосальна робота, ми мусимо бути вдячними і толерантними з нашими героями. Після перемоги не забувати дякувати, не боятись дякувати, віддавати їм шану, продовжувати вшановувати кожного дня о 9:00. Розвивати українську культуру, ставати сильнішими як нація, створювати проєкти, які будуть збагачувати та повертати наші традиції.
Наші люди дуже хороші, просто виснажені війною, а через це інколи бувають жорстокими. Але з такими людьми потрібно спілкуватись через любов, брати на себе відповідальність бути хорошою людиною та допомагати. Бо нічого не робити, ігнорувати, або відповідати на агресію агресією — це теж вибір. А ми мусимо вчитися робити правильний вибір на користь єднання.
Як називає відомий викладач хімії своїх учнів ”сонечка” — ми всі маємо бути сонечками 🤍
