Вкусите слово Кобзаря — 8 бессмертных произведений Тараса Шевченко, слова которых знает весь мир
Публикуем самые известные произведения украинского гения — Тараса Шевченко
Произведения известного украинского писателя Тараса Шевченко сейчас переводятся почти на все языки мира. Его поэзия – это не просто литература, это ДНК украинской нации, которая через столетие прорастает в каждом украинце. Поэт сумел превратить обычное слово в мощное оружие, способное воскрешать достоинство, дарить надежду и объединять миллионы сердец в самые трудные времена.
Мы собрали 8 произведений Тараса Григорьевича, чьи строчки стали крылатыми, пророческими и по-настоящему бессмертными. Это поэзия, которую не просто читают, а ощущают на ощупь, ведь в каждом слове наша история, наша боль и наша неизбежная победа.
8 безсмертних творів Тараса Шевченка
“Світає, край неба палає”
Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє;
Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють;
Сади рясні похилились;
Тополі на волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють в полі.
І все то те, вся країна,
Повити красою,
Зеленіє, вмивається
Ранньою росою,
Вмивається, красується,
Сонце зустрічає, −
І нема тому почину,
І краю немає.
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Реве та стогне Дніпр широкий (Уривок з поеми “Причинна”)
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
"Заповіт"
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… о тойди я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а поки що
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Тихим добрим словом.
“Думи мої думи…” (фрагмент)
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?…
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині…
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають –
Там широко, там весело
Од краю до краю…
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий – море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори, —
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило…
"Садок вишневий коло хати"
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
"Реве та стогне Дніпр широкий"
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав, −
Неначе човен в синім морю,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясень раз-у-раз скрипів.
Борітеся — поборете
Борітеся поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день Божий ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові,
Серце знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Борітеся поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога.
Ми віруєм Твоїй силі
І Духу живому.
Встане правда! встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки ще течуть ріки,
Кривавії ріки!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Борітеся поборете!
Хай Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Раньше мы писали о пророчествах Тараса Шевченко. Опубликованы стихи, слова которых сбылись, и продолжают сбываться.
