Освячені гілочки верби мають бути у кожному будинку
Вербну неділю відзначають за 7 днів до Великодня. У це велике свято люди йдуть до церкви з букетиками верби, щоб освятити її та зберігати цілий рік. Саме верба розквітає першою навесні та сповіщає про розквіт усього живого.
Необов'язково нищити вербу, щоб нарвати гілочок. Зазвичай, до кожної церкви спеціально перед святом привозять багато вербового гілля, щоб люди могли забрати додому освячену вербу. Ми розповімо, які прикмети пов’язані зі свяченою вербою у народі і чому вона має бути в кожному домі. Свяченій вербі приписують цілющі властивості, розповідає traditions.
Прикмети про свячену вербу
-
Після освячення священником діти намагаються з’їсти кілька “котиків” - щоб “горло не боліло”.
-
Одразу після повернення з церкви до хати не заходять, а намагаються посадити кілька гілок на городі чи в полі, а решту лишають у хаті на покутті, під образами.
-
Якщо зустрічають людину, яка не була у церкві, то легенько б’ють її по плечах промовляючи: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень, червоне яєчко недалечко”.
-
Молодь б’ється по дорозі додому промовляючи побажання: “Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля”.
-
Не можна топтати свячену вербу, маленькі гілочки, які лишаються - спалюють на вогнищі.
-
Коли іде великий град - на вулицю викидають трохи верби, щоб швидко зупинився.
-
Навесні перший раз, як виганяють худобу на пасовище - б’ють її свяченою вербою: “щоб до тварин не причепилася нечисть”.
-
Коли у хаті хвороба - свячену вербу проварюють з цілющими травами і напувають хвору людину чи тварину.
Олекса Воропай описав прикмети у збірці “Звичаї нашого народу”
Цілющі властивості верби
-
Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
-
Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
-
Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
-
Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
-
Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
-
Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
-
Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
-
З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
-
Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
-
Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
-
Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
-
Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
-
У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
-
У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
-
Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.
Раніше ми розповідали, як можна освятити вербу вдома. Та яку молитву при цьому потрібно читати з щирою вірою у серці.