"Багаті батьки чи спонсор-депутат": YOGEN відверто розповів, звідки бере гроші на свою творчість
Свого часу йому пропонували залишитися в Сеулі, але він обрав повернення додому й власний шлях до знаменитості та щастя
Український співак YOGEN вперше розповів про важкі умови роботи на заробітках в Південній Кореї. Він не приховує: усе, що має сьогодні, здобував сам — через роботу, втому, помилки й досвід, які змусили його дорослішати швидше.
Після емоційного кліпу на пісню “Бачата” YOGEN говорить про пристрасть, сміливість проживати почуття тут і зараз та енергію між людьми, яку неможливо зіграти. Артист уже готує ремікс на “Бачату”, працює над новими треками, пише власні пісні, ділиться демками в TikTok і поступово шукає нове звучання — зокрема й для міжнародної сцени.
В ексклюзивному інтерв’ю для Хочу.ua YOGEN розповів про життя після 30, перфекціонізм, який водночас допомагає і заважає, роботу поза сценою, бажання звучати за межами України, майбутні релізи, колаборації й те, чому його пісні можна назвати справжньою внутрішньою біографією.
Один з невідомих фактів про тебе: ти їздив на заробітки в Південну Корею. Коли та чому погодився поїхати?
Мені було 18 років. Я щойно завершив бакалаврат і влаштувався режисером у міський Палац культури в Південноукраїнську. Але дуже швидко зрозумів, що мені цього замало. Я завжди мріяв про щось більше, про масштаб, про великі сцени.
У якийсь момент я відчув, що моє рідне місто вже затісне для моїх амбіцій. Тоді почав шукати можливості працювати за фахом і особливо цікавився жанром мюзиклу. Знайшов кастинг у Південну Корею, пройшов усі етапи відбору, а в день народження мені зателефонували й повідомили, що я серед 13 учасників, яких обрали з усієї України.
Після цього я звільнився з Палацу культури, поїхав до Києва на репетиції. Ми два тижні готувалися, а потім вилетіли до Сеула. Так почалася одна з найяскравіших пригод у моєму житті.
Який це був рік і який тоді був гонорар?
Мені було 18 років, а народився я у 1995 році, тому це був 2014 рік. На той час наша ставка становила $1300 на місяць. Також додатково платили по $50 за кожен додатковий вихід на сцену. Для хлопця з невеликого міста це були дуже великі гроші.
Але була й інша сторона медалі. Не всі додаткові виступи нам зараховували, тому інколи доводилося буквально відстоювати свої зароблені кошти. Це був хороший життєвий урок, який навчив мене цінувати свою працю та вміти захищати власні інтереси.
Чи зараз отримуєш подібні запрошення?
Ні, зараз уже ні. Після завершення контракту мені пропонували залишитися, але я вирішив повернутися в Україну. Після повернення успішно пройшов кастинг у бойз-бенд, потім був “Х-Фактор”, а згодом почав будувати свою сольну кар’єру як YOGEN. Тому жодного разу не пошкодував про це рішення. У мене був свій шлях, і я радий, що обрав саме його.
Найдивніші чутки про тебе?
Напевно, найпоширеніша чутка — що в мене дуже багаті батьки, які все для мене зробили. Моя мама працює електромонтером, батько — інженер, вітчим також інженер на станції в Південноукраїнську. Ми завжди були звичайною родиною із середнім достатком. У нас не було можливості дозволити собі якісь надзвичайно дорогі речі чи легкий старт у житті. Але я дуже вдячний своїй родині, своїм рідним, які завжди мене підтримують та надихають рухатись далі.
Ще одна популярна легенда — що в мене є якийсь впливовий спонсор, “папік”, “мамік” або навіть депутат, який фінансує всю мою творчість.
Можливо, комусь так простіше пояснити чужий успіх, але правда значно прозаїчніша. Я сам заробляю на свою творчість. У мене завжди було кілька напрямків роботи, я дуже багато працюю і практично не відпочиваю. Усе, що ви бачите сьогодні — пісні, кліпи, концерти — це результат величезної кількості праці та інвестицій у себе.
Тобі вже виповнилось 30. Чи з’явились у тебе якісь нові усвідомлення або інсайти, про які зазвичай говорять у цьому віці?
Так, однозначно. З кожним роком з’являється більше усвідомлення себе, людей, життя загалом. І кожна моя пісня — це відображення мого стану в конкретний період. Для мене дуже важливо через музику ділитися справжніми емоціями, дарувати людям щось щире, добре, живе. Якщо чесно, на свій вік я себе не відчуваю. Навпаки — почуваюся старшим, тому що абсолютно все, що маю сьогодні, я здобував сам. Через роботу, помилки, втому, досвід. Це дуже загартовує й змушує дорослішати швидше.
Якби прибрати сцену, кліпи й публічність — чим би ти хотів займатися? Як би тоді проявлялась твоя творчість?
Можливо, це була б режисура або щось пов’язане зі створенням атмосфери та емоцій. Колись я навіть викладав, але зрозумів, що це не зовсім моя історія, тому що я дуже сильно віддаю свою енергію людям. Мені важливо не просто щось робити, а проживати це. Тому творчість у моєму житті була б у будь-якому разі — просто, можливо, в іншій формі.
Чи є у тебе бажання знову вийти на міжнародну сцену, враховуючи твій досвід виступів у Кореї?
Так, безумовно. Я дуже хочу, щоб мою музику слухали не лише в Україні, а й у всьому світі. Саме тому зараз багато працюю над собою, над звучанням, над новими сенсами, над англомовними треками. Я постійно намагаюся виходити із зони комфорту, шукати новий стиль, нове звучання, нові емоції. І мені здається, що це лише початок.
Зараз багато артистів об’єднуються у творчі ком’юніті та роблять колаборації. Чи цікаво тобі це?
Так, чому ні? Я відкритий до співпраці та колаборацій. Але для мене все завжди починається з музики. Я маю почути пісню й відчути: “Так, ось із цією людиною це звучатиме чесно та органічно”. Коли з’явиться саме той трек — думаю, тоді й станеться правильний фіт.
Є щось у твоїй рутині, що ти майже не показуєш публічно, але це дуже “про тебе”?
Насправді я намагаюся бути відкритим зі своєю аудиторією й багато чого показую. Але є дуже велика частина мого життя, пов’язана з роботою поза сценою. Я працюю в компанії, яка займається імпортом косметики та аксесуарів для волосся в Україну, тому в моєму житті дуже багато внутрішньої роботи: переговори, листи, інвойси, комунікація з партнерами. А ще мене дуже рятують медитації та масажі — це моменти, коли я можу хоча б трохи перезавантажитись
Ти почав сам писати пісні й ділитися ними в TikTok. Чи є трек, який ми скоро почуємо повноцінно?
Так, і я дуже чекаю моменту, коли зможу показати ці роботи людям. Насправді зараз мені подобаються абсолютно всі демки й пісні, які я пишу сам, тому що це дуже чесне відображення мене сьогоднішнього — моїх думок, емоцій, переживань, мого стилю. І я думаю, що зовсім скоро люди це почують.
Яка риса найбільше допомогла тобі вирости, але водночас іноді заважає?
Перфекціонізм і впертість.
Якщо я чогось хочу — я не бачу перешкод. Я просто йду вперед. Буває дуже важко, буває боляче, іноді хочеться все зупинити й здатися. Але мене дуже тримають люди, які слухають мою музику, і внутрішнє відчуття того, що я йду правильним шляхом.
Кліп на "Бачату” вийшов дуже емоційним. Це для тебе більше художня історія чи щось особисте?
Для мене це насамперед про почуття, пристрасть, любов і емоції, які потрібно дозволяти собі проживати тут і зараз. Це про те, щоб не боятися своїх відчуттів, дозволяти собі бути живим, емоційним, дозволяти собі зближуватись із людьми, коли ти відчуваєш потяг, пристрасть і бажання бути ближче. “Бачата” — це про енергію між людьми, яку неможливо зіграти, якщо ти сам її не відчуваєш.
Який із твоїх останніх релізів найбільше відображає тебе сьогодні?
Насправді кожен реліз дуже чесно відображає мене в певний період життя. Кожна пісня — це мій внутрішній стан у конкретний момент. Якщо уважно слухати мої треки, по них можна буквально читати мою внутрішню біографію.
Чи є у тебе зараз конкретна ідея або візуальний образ, який ти дуже хочеш реалізувати?
Чесно — я не люблю загадувати наперед, тому що дуже багато залежить від мого внутрішнього стану. Але можу сказати ексклюзивно: зовсім скоро вийде ремікс на «Бачату». Ми вже активно його готуємо й дуже чекаємо на реліз. А що буде далі — побачимо трохи згодом. Я вже працюю над кількома новими треками, але поки хочу залишити трохи інтриги.
Якби ти повністю перезапустив творчий код YOGEN — яким би він був сьогодні?
Якщо чесно — я б глобально нічого не змінював. Я завжди намагаюся бути максимально чесним із собою та зі своїм слухачем. Можливо, єдине, чого б я додав — це ще більше трушності й справжнього життя без ідеальної картинки. Бо багато хто сприймає мене як дуже “ідеального” хлопця, хоча в реальному житті я просто дуже великий перфекціоніст. І це одночасно моя сила й те, що іноді мені дуже заважає. Але коли ти робиш усе щиро й не зраджуєш собі — тоді нічого кардинально змінювати вже не хочеться.
Чи не набридло, що на кожному концерті просять заспівати “Я буду тим”?
Абсолютно ні. Я дуже вдячний цій пісні. Для артиста немає більшого щастя, ніж бачити, як твою музику співають разом із тобою сотні або навіть тисячі людей. І неважливо, це концертний зал чи міська площа — коли весь натовп співає слова твоєї пісні, по шкірі біжать мурахи. У такі моменти ти чітко розумієш, що знаходишся на своєму місці й усе робиш правильно. Тому кожного разу, коли звучить “Я буду тим”, я відчуваю не втому, а вдячність.
Нагадаємо, раніше ми писали, де зараз Софія Ротару. Колишній директор викрив співачку на брехні та заявив, що вона зовсім не там, де заявляють її близькі.