Постійно сидіти з онуками, звичайно, можна, але чи варто воно того?
Головне, чого має навчитися доросла людина, це жити для себе, а не заради онуків. Це не означає, що про дітей слід забути одразу після повноліття. Але слід розуміти, що присвячувати весь свій час онукам — нездорово та не здорово.
Чому бабусям та дідусям слід менше часу приділяти онукам: важливі причини
Свит змінився і сучасні бабусі вже не в'яжуть шкарпетки та не проводять все своє дозвілля на кухні. А все тому, що перші онуки в бабусь досить часто з'являються до 50 років, коли їх ще важко назвати "бабусями" — вони працюють або ж щойно вийшли на пенсію і хочуть пожити трошки для себе. І це — цілком нормально, пише Ukr.Media.
Так само нормально допомагати дітям та онукам, якщо бабусі та дідусі мають таке бажання. Але присвячувати решту свого життя турботі про молодших членів родини не варто. Ось чому.
Ви не почуєте слів подяки
Часто бабусі та дідусі не з власної волі, а через обставини, беруть на себе відповідальність за онуків. При чому, ці обставини можуть бути продиктовані суспільством, а не складнощами в житті дітей. Суспільство каже — бабусі та дідусі мають любити онуків. Ті, своєю чергою, наполегливо пропонують свою допомогу. Як результат — діти та онуки від такої гіперопіки тільки дратуються, а не відчувають вдячність.
Онуки — не ваша відповідальність
Ви несли відповідальність за своїх дітей, тепер прийшов їх час брати відповідальність за власних малюків, ваших онуків. Це нормально, що ви маєте власні справи і на сидіння з малечею у вас нема часу, сил, або просто нема бажання проводити з дітьми багато часу.
Пора зайнятися собою
У ваших дітей власне доросле життя. Це означає, що тепер точно настав час зайнятися собою, відпочити, спробувати те, чого ви так давно хотіли та видихнути. Якщо ви справді давно хотіли проводити час з онуками — супер. Якщо ж ні, то дозвольте собі робити те, що хочеться. У світі так багато цікавих занять, навичок, які варто опанувати, та емоцій, які варто пережити.
Ваші діти вже дорослі, вони можуть та мають подбати про себе самі. Навчіться відмовляти, коли допомога здається вам важкою справою.
Поважайте власні кордони
Навчіться тримати баланс між самопожертвою та повною відстороненістю від життя дітей та онуків. І не забувайте про особисті кордони — проговоріть з дітьми, в яких питаннях з онуками вони можуть розраховувати на вас, а з якими їм доведеться розбиратися самотужки.
Раніше ми розповідали про фрази, які бабусі кажуть онукам, яких не люблять. Як би ви не жили для себе та не тримали баланс — цих слів краще уникати.