Вже 26-го травня
Київ святкує свій день
. А ми святкуємо це свято разом з улюбленим містом і згадуємо 7 фільмів, в яких можна побачити рідні вулички та такі – до болю - знайомі місця: КПІ, бібліотеку імені Вернадського, Пішохідний міст та будинок Городецького. Дивимось – бо Київ гідний нашої любові та уваги!
“Київський торт”
Фото з Мережі
У дівчини (Діана Глостер), яка приїхала до Києва з провінції, вкрали гаманець. І їй якось треба провести майже цілий день у місті без грошей та ще й якось дістатися аеропорту (ввечері вона назавжди улітає в Америку). На її щастя, двоє місцевих хлопців, вражених її красою, беруть над нею лицарське шефство – разом вони гуляють Києвом, відвідають легендарних круків на Рейтарській, ласують перепічкою та роблять кумедні селфі на згадку на Пейзажці.
Цей фільм зняв Олексій Шапарєв. Талановитий український режисер, який здобув професійну освіту в Росії, розпочав кар’єру з анімаційного серіалу (“Ескімоска”) та врешті-решт, зняв перший вітчизняний серіал про події на Майдані та війну на сході – “Гвардія”. Як розповідав мені Олексій, у “Торті” він хотів показати Київ красивий: яскравий, чистий, населений неймовірно милими та приємними людьми.
Це історія немолодого гіда (пречудовий Юрій Євсюков), що випиває, читає поезію (колись він писав гарні вірші) та водить містом групи іноземців, ласих до екзотики. У кадрі: стара Воздвиженка – ще до того, як там знесли усю стару архітектуру та забудували її новобудовами, Хрещатик, Госпітальна вулиця та Пішохідний міст на Труханів - унікальний пострадянський Київ 90-х років.
Свого часу стрічка майже не мала прокатної історії, але спеціально до дня Києва “Довженко-Центр” вперше представить глядачам нову копію фільму, оцифровану з кіноплівки, яка зберігається у колекції Фільмофонду. Цікавий факт: над сценарієм стрічки працювало одразу 14 сценаристів – студенти режисерської майстерні Михайла Іллєнка з інституту ім. Івана Карпенка-Карого.
“Смерть Сталіна”
Фото з Мережі
Зрозуміло, що зараз ми усі з нетерпінням чекаємо на смерть іншого диктатора, проте поки чуда не сталося, тож варто передивитися цю феєричну британсько-французьку чорну комедію. Вона про те, як розбурхалося гадюче кремлівське кубло після того, як сконав вусатий кат. Як почався відчайдушний дерибан влади та полетіли голови – у самому буквальному сенсі цього слова.
Більшість російських сцен знімалися у Києві. На Подолі, Хрещатику (київська мерія у ролі сталінської катівні – це щось!), поруч із Києво-Печерською Лаврою (сцени арешту Берії) та на ВДНГ (прощання зі Сталіном).
“Спадок брехні”
Фото з Мережі
Це був би доволі прохідний бойовик зі Скотом Едкінсоном (“Джон Уік 4”, “Ультиматум Борна”), якби його не знімали у Києві (принаймні саме цим він автоматично стає для нас цікавим). Сюжет – справа десята – він доволі трешаковий: українська журналістка просить колишнього агента МІ-6 допомогти їй розкрити змову російських спеслужб, що завзято діють у столиці України. Проте фільм рятують пречудові локації.
Тут тобі і знаменита модерністська споруда автобусного парку № 7, яка має діаметр даху у 160 метрів! І головна бібліотека країни – Вернадська, на даху якої бравий агент переслідує поганців. І головний залізничний вокзал, і ефектний крематорій – не фільм, а просто якесь свято архітектури!
Ще одна робота Олексія Шапарєва в нашій добірці (режисер взагалі майже в кожну свою стрічку обов’язково вставляє якісь фірмові київські місця та пам’ятки). Цього разу – історична драма про українських студентів, які мужньо встали на шляху більшовиків, які йшли на Київ, щоб потопити місто у крові.
З мінусів – забагато пафосних політичних промов, які повинні брати за душу, але замість цього здебільшого дратують (бо в них не має життя). З плюсів – молоді, яскраві та щирі актори (Ламах, Піскунов, Донець), переконливі історичні костюми та відомі київські локації. Як то: Софійський собор та київська фортеця (також зйомки проходили у Межигір’ї – в колишній резиденції “легітимного” Януковича).
“Записки кирпатого Мефістофеля”
Фото з Мережі
Історія київського адвоката (Сергій Романюк), який ламає долю кожного, хто з ним стикається у побуті. Чоловіки, жінки і навіть діти стають його жертвами – вільними та невільними… Бо для нього не має нічого святого. Все навколо лише гра. Гра у життя.
Фільм Юрія Ляшенка – це екранізація однойменного роману Володимира Винниченка, чий твір небезпідставно вважається справжньою класикою української літератури. І було б дуже цікаво подивитися сучасну екранізацію роману. Бо старій багато чого не вистачило: глибини, психологізму, масштабу. Проте і вона має власні козирі – розкішного Мефістофеля-Романюка та милі серцю київські краєвиди: Андріївський узвіз, Володимирська гірка, Боричів Тік та Пуща-Водиця (точніше - її старовинні дерев’яні дачі, більшість з яких нещадно спалено).
“Чорнобиль”
Фото з Мережі
В хітовому серіалі “Чорнобиль”, звісно ж, багато чисто кіношної фантазії (чого тільки варта дивна сцена, в якій шахтарі працюють голяка та на знак протесту витирають руки о білосніжний костюм міністра). Проте в ньому безліч Києва – тільки й встигай виловлювати знайомі вулички та місця. Тут тобі і вулиця Богдана Хмельницького, і Троєщина (знімали на Радунській), і Костянтинівська (Поділ). З архітектурних перлин – модерністські корпуси КПІ, географічний корпус університету ім. Шевченка, бібліотека Вернадського, Інститут гідробіології (зіграв роль клініки, в яку звозили усіх опромінених – робітників станції та пожежників).
Моя особиста радість – поява у кадрі київських мозаїк. Йдеться про фірмове керамічне панно басейну КНУБа та потужну монументальну композицію “Ковалі сучасності” Галини Зубченко.
