Чи зобов'язаний сімейний лікар давати свій особистий номер пацієнту? Виявляється, по-іншому бути не може!
Є тільки одна правильна відповідь і вона багатьом не подобається
Із запровадженням в Україні медичної реформи у 2018 році багато чого змінилося. Переважно ідеться саме про плюси і для лікарів, і для пацієнтів. Однак не завжди.
Наприклад, деякі пацієнти на сьогодні свято переконані, що сімейний лікар, педіатр чи терапевт, із яким вони уклали декларацію, зобов’язаний бути на зв’язку цілодобово. А ще — обов’язково поділитися своїм особистим номером телефону, аби його точно можна було “дістати” будь-де і будь-коли. Чи справді медики тепер мають подібні зобов’язання, пояснюють в НСЗУ (Національна служба здоров’я України — ред.).
✅Сімейний лікар, терапевт або педіатр, надають первинну медичну допомогу під час особистого прийому пацієнта у закладах первинки. За певних умов, наприклад, якщо стан пацієнта потребує особливої пильності чи уваги, лікар може прийняти рішення надати таку допомогу дистанційно. Тобто за допомогою мобільного телефону. Але лікар самостійно вирішує, чи надавати особистий номер телефону пацієнтам, в які дні та години відповідати на повідомлення чи дзвінки.
❌Сімейні лікарі не зобов’язані надати свій особистий номер мобільного на вимогу пацієнтів із декларацією.
При цьому, який саме номер телефону надавати пацієнту — персональний чи контакт-центру або реєстратури медзакладу, лікар вирішує сам. Це винятково його право, оскільки медичні послуги, що надаються терапевтом, педіатром та сімейним лікарем, не належать до екстрених.
Пацієнтам потрібно пам’ятати, що у випадку виникнення невідкладних ситуацій, які загрожують життю, потрібно телефонувати за номером 103 або ж якомога швидше самостійно діставатися до найближчого приймального відділення лікарні. Подібні звернення за меддопомогою направлення сімейного лікаря не потребують.
Раніше ми розповідали, як легко оформити лікарняний онлайн. Про це варто знати кожному, хто офіційно працевлаштований і може розраховувати на грошову компенсацію з місця роботи.
