Не можна таке замовчувати: що треба обов'язково розповідати священнику під час сповіді
Головні правила церковного таїнства
Сповідь — це глибоке таїнство очищення душі, яке вимагає абсолютної чесності перед самим собою та Богом. Ми вже розповідали, як правильно вітатися у церкві, а зараз поговоримо про що саме говорити зі священником.
Часто люди на сповіді розповідають про стандартний перелік побутових провин, а найважче залишають за кадром. Насправді ж таїнство потрібне для того, щоб звільнити душу від тягаря, розповідає poradnica.
Чи потрібно під час сповіді розповідати про свій гріх, деталізувати, щось пояснювати священнику?
Ні, цього робити не потрібно, що причина всіх гріхів у сутності є одна — віддалення від Бога, порушення Його істинних законів і заповідей. Всі інші причини, які деталізує людина, пояснюючи ту чи іншу конкретну ситуацію, є наслідком тієї головної першопричини і не настільки важливі для Таїнства сповіді, для справжнього покаяння. Інакше, шукаючи причини, є спокуса виправдати свої гріхи тими чи іншими “несприятливими” умовами, збігом обставин, перекласти провину на іншого тощо,
Для Таїнства сповіді не потрібно розповідати причини гріхів, адже священник не судить вас, а лише засвідчує ваше покаяння перед Богом.
Найголовніше - ви маєте усвідомити свої гріхи і помилки, прислухавшись до власного сумління та Божих заповідей, і щиро про них пожалкувати, покаятись, захотіти стати кращим, змінитися.
Пам’ятайте, що покаяння і сповідь — це не тотожні поняття.
Покаяння — це внутрішній стан скорботи за гріхи, розкаяння людини за свої неправильні слова, думки, вчинки чи наміри. А сповідь — це зовнішній вияв нашого покаяння. Для отримання прощення та полегшення необхідне одне і друге,
У чому ж потрібно сповідатися?
Сповідатися потрібно у тому, в чому дорікає совість: чи то ваші звершені діла або заплановані справи, промовлені слова чи лише думки, наміри. Все, що серед цього суперечить заповідям Божим, слід відкидати й виправляти.
До сповіді ідуть тричі перехрестившись, поцілувавши хрест і Євангеліє, схиливши голову. Сповідь має бути повною, точною, без самовиправдання. Будьте докладними, але не в обставинах чи причинах, а в сповіданні своїх гріхів. Головне — не просто розповісти про свій гріх, а відчути щирий жаль про скоєне, усвідомити власну недосконалість, небажання бути надалі з гріхом і прагнення отримати від Бога підтримку, і тільки тоді — прощення.
Після завершення сповіді священник дає поради й настанови, кладе єпитрахиль на голову сповідника і читає молитву, творячи рукою над головою сповідника хресне знамення. Потім той, хто щойно сповідався, хреститься і знову цілує хрест з Євангелієм. Далі сповідник, якщо бере участь у Літургії, приступає до Святого Причастя.
До церкви потрібно іти з чистими думками і помислами. Розповідаємо, чи можна приходити на службу без хустки.
