"Дивлюсь на маму, а вона плаче": зірки серіалу "Зв’язок" – про найрідніших жінок (ЕКСКЛЮЗИВ ХОЧУ!)

Ми жили поруч із моєю школою, в одній хвилині ходьби. Мама йшла на роботу на 8:00, а о 8:15 я вже мав бути в школі на першому уроці. Але щойно моя мама виходила з дому, до мене одразу заходили друзі, і ми разом прогулювали перший урок, – сміється Олександр Рудинський. – Але все ж моїм вихованням займалася саме мама, і воно було суворим. Я дуже боявся отримати якесь зауваження у щоденнику. Памʼятаю, що для мене це було найстрашнішим з усього. Коли робили зауваження за поведінку, просив учителів, щоб тільки мамі не казали.

Знаю, що мама завжди підтримає мене в усьому. Коли хворієш – мама завжди поруч, коли ти про щось мрієш – мама намагається втілити твої мрії в реальність, – ділиться Дмитро Вівчарюк. – Ми якось грали в театрі музкомедії в Одесі, і я запросив маму на виставу. Зранку приїхали, цілий день насолоджувалися містом, ввечері – вистава, я її посадив на найкраще місце. У фіналі я співаю, весь зал стоячи аплодує, виходжу на сцену на поклон, дивлюся на маму, а вона плаче. Це були сльози радості, що виховала мене таким, який я є, а ще 3 моїх братів та 2 сестер.

Дуже давно, років з 10 тому, я почув від мами, що вона ніколи не була у Львові, і пообіцяв це виправити. Після початку повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що відкладати далі нікуди, і у вересні на день народження мами я виконав свою обіцянку.