"Прочитати може кожен, а от донести сенс — це інше": інтерв’ю з Юлією Слободянюк, яка закохує сучасну молодь у поезію

Декламаторка сучасної поезії пояснила, чому люди плачуть під її відео, які теми на сьогодні для неї найближчі, а також поділилася роздумами, чому сучасна молодь "підсіла" на вірші

Юлія Слободянюк — декламаторка сучасної поезії, блогерка та інфлюенсерка, яка через голос, емоцію та соціальні мережі популяризує поетичне мистецтво серед молоді. У розмові Юлія поділилася, як випадково прийшла до поезії, чому емоція для неї важливіша за форму та як соцмережі стали новим простором для щирих текстів, що допомагають людям проживати власні почуття. Усе найцікавіше — у нашому ексклюзивному матеріалі на Hochu.ua!

❔ Як зазвичай народжується вибір вірша для декламації? Це більше про настрій, емоцію чи конкретний момент у житті?

— Це все відбувається дуже рандомно і природно. Я можу просто випадково натрапити на вірш, прочитати його і мене одразу щось зачепить. Інколи це якась конкретна фраза, інколи — загальний настрій тексту. Буває, що я читаю й буквально відчуваю: «Ось це потрібно записати саме зараз». Найчастіше вибір іде через внутрішній стан та емоцію. Я також вже добре розумію свою аудиторію й відчуваю, які теми можуть відгукнутися у людей. Тому для мене це завжди про щирість і момент, а не про якийсь чіткий план.

❔ Коли ти працюєш із поезією, що для тебе стоїть на першому місці: сам текст, емоція чи спосіб подачі?

— Для мене на першому місці завжди емоція. Можна дуже красиво прочитати текст технічно, але якщо в ньому немає справжнього відчуття, люди це не проживуть. Я помічаю, що аудиторія найбільше реагує саме на чесні емоції. Особливо на трагічні тексти, у яких є біль, внутрішня боротьба, сильні переживання. Напевно, тому що зараз люди самі дуже емоційно втомлені й шукають щось, у чому можуть впізнати себе. І коли ти не просто читаєш вірш, а проживаєш його — це відчувається.

❔ Які теми в поезії тобі сьогодні найближчі?

— Найбільше мені близькі теми сильних жінок, сильних чоловіків, людських стосунків, любові, втрат, сім’ї, батьків. Мені подобаються тексти, у яких є внутрішня сила й водночас вразливість. Коли людина не боїться показати свої почуття. Рідше читаю поезію про війну, бо це дуже важка тема емоційно. Такі тексти потрібно проживати дуже глибоко, і не завжди є внутрішній ресурс пропускати це через себе.

❔ Чи бувало у тебе відчуття, що певний вірш сам «приходить» у потрібний момент?

— Так, дуже часто. Іноді навіть дивуєшся, як текст може настільки точно збігтися з твоїм станом або ситуацією в житті. Буває, що я знаходжу вірш саме тоді, коли сама щось проживаю, і розумію: зараз він потрібен не лише мені, а й людям, які мене дивляться. Мені здається, поезія взагалі дуже про моменти й внутрішні стани. Тому інколи складається враження, ніби вірш знаходить тебе сам.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Julia Slobodianyuk (@slobodianyuk_julia)

❔ Як за останні роки змінилося твоє особисте ставлення до поезії?

— Насправді я ніколи не думала, що поезія стане такою великою частиною мого життя. Це все сталося абсолютно випадково. Я не була людиною, яка знала всіх авторів, вивчала літературу чи читала збірки напам’ять. Але з часом я почала розуміти, наскільки сильно слово може впливати на людей. За останні чотири роки поезія стала для мене не просто хобі, а способом проживати життя, ділитися емоціями й говорити з людьми про важливе. І зараз я вже не уявляю свій день без цього.

❔ Який емоційний стан або посмак ти хочеш залишати у людей після своїх виступів?

— Для мене найцінніше, коли люди після виступу підходять і кажуть: «Ви з’явилися саме в той момент, коли були мені потрібні». Коли хтось переживає розставання, втрату, складний період і раптом знаходить у моїх словах підтримку чи розуміння — це дуже сильно. Саме такі моменти дають мені мотивацію продовжувати. Я не хочу залишати після себе просто красивий виступ. Хочеться, щоб люди виходили з відчуттям, що вони не самі у своїх переживаннях.

❔ Чому, на твою думку, сучасна молодь знову почала так відчувати і любити поезію?

— Тому що поезія дуже точно передає внутрішній стан людини. Іноді кілька римованих рядків можуть сказати про тебе більше, ніж довгі пояснення чи розмови. Зараз молодь стала більш відкритими до своїх емоцій, вони хочуть говорити про почуття, про біль, про любов, про самотність. І поезія стала для цього дуже близькою формою. Мені здається, саме тому зараз люди так часто репостять вірші, шукають тексти, пишуть власну поезію. Нещодавно була на поетичному вечорі й зрозуміла, наскільки багато молоді сьогодні пише вірші, і це дуже круто.

❔ Чи є вірш, до якого ти постійно повертаєшся? І чому саме він?

— Одного конкретного вірша немає. Але є багато текстів, до яких я повертаюся в різні періоди життя. І щоразу вони відкриваються по-новому. Це дуже цікаво, коли ти читаєш знайомий вірш через рік чи два — і вже зовсім інакше його відчуваєш. Напевно, саме тому поезія для мене жива. Вона росте разом із тобою.

❔ Як музика змінює або підсилює сприйняття поезії для тебе?

— Якщо музика підібрана правильно — вона може неймовірно підсилити емоцію. Іноді саме музика створює ту атмосферу, у якій слова починають звучати ще глибше. Я дуже люблю поєднання поезії з піаніно, саксофоном або віолончеллю. У цьому є якась особлива чуттєвість. Коли музика, текст і твій внутрішній стан збігаються — це буквально мурашки по тілу. І мені здається, люди це дуже відчувають.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений NATALI BOLGAR (@natalibolgar)

❔ Чи відчуваєш ти певну відповідальність через те, що популяризуєш поезію в соцмережах?

— Відповідальність у класичному розумінні — ні. Але я розумію, наскільки це важливо для людей. Мені дуже багато пишуть слова подяки, підтримки, діляться особистими історіями. І коли бачиш, що твої відео справді допомагають комусь прожити складний момент — це дуже цінно. Напевно, саме тоді й приходить усвідомлення, що те, що ти робиш, має сенс.

❔ Що ти сама проживаєш емоційно в момент декламації?

— Усе залежить від самого вірша. Є тексти, які дуже сильно відгукуються мені особисто, і тоді я проживаю їх разом зі слухачами. Інколи це сум, інколи — світло, надія чи навіть внутрішня сила. Я завжди намагаюся максимально зануритися в текст емоційно. Бо прочитати вірш може майже кожен, а от донести сенс і змусити людину відчути — це вже зовсім інше.

❔ Наскільки сьогодні блог і соціальні мережі можуть стати новим простором для популяризації поезії?

— На 100%. Соцмережі зараз відкривають величезні можливості для творчості. Сьогодні не обов’язково мати великі бюджети чи зв’язки, щоб знайти свою аудиторію. У мене все відбулося абсолютно нативно — без реклами. Люди просто почали впізнавати себе у віршах, у тих емоціях і станах, про які я говорила. І саме через це вони почали ділитися цим далі. Мені здається, соцмережі сьогодні стали новою сценою для поезії — більш живою, чесною й близькою до людей.