До мурашок: 7 фільмів про батьківську любов, які варто подивитися в День батька
Це свято у 2025 році відзначаємо 15 червня
В Україні Всесвітній день батька щорічно відмічається у третю неділю червня. Цьогоріч ця дата припала на 15 червня. Тож сьогодні маємо пречудовий привід перецілувати та обійняти своїх дітей (хто вже має) або передивитися купу класних фільмів на тему – щоб зрозуміти що на нас очікує у майбутньому (спойлер: любов та безліч проблем). Тим паче, що ми зробили класну кінобатьківську добірку. Дивимось!
“Людина, яка змінила все”
У цій стрічці Бред Пітт грає тренера, якому пощастило привести доволі слабеньку бейсбольну команду, яку він очолив, до важливої перемоги. Після чого йому запропонували перейти у вищу лігу – взяти під своє крило куди більш серйозних гравців. А вища ліга – це означає великі перспективи, чималі гроші та… неможливість бачити єдину доньку, з якою герой Пітта і так може проводити час вельми обмежено (бо він розлучився з дружиною плюс багато працює). То ж що йому обрати?
Сцена, в якій Бред у машині слухає запис, що йому залишила донька: “Я вірю в тебе, татко. Роби так як вважаєш за краще для себе” – дуже сентиментальна і водночас – пронизлива. До мурашок. А Пітт грає так потужно, що навіть забуваєш, що у реальному житті він не спілкується зі своїми дітьми (біологічними та всиновленими), яких колись виховував разом з Анжеліною Джолі.
“Дівчина з Джерсі”
Під час пологів вмирає жінка. Проте вона встигає подарувати життя дівчинці, яку назвала Джерсі. Молодий Оллі (Бен Аффлек), який щойно став одночасно і батьком і вдівцем, ненавидить дитину (звинувачуючи її у смерті коханої), проте йому треба якось жити далі. І вчитися виховувати ту, заради якої померла його дружина.
У рік свого виходу (це було у середині 2000-х) цей фільм провалився у прокаті. За що його тільки не сварили: за начебто слабку гру Бена Аффлека, за надмірну приторність та сентиментальність, за погану режисуру… Критики хвалили лише за одне: за найкращу роль Дженніфер Лопес в її кар’єрі. Це, звісно, була чорна іронія, адже Лопес зіграла саме ту жінку, що померла. І роль її у стрічці була доволі мізерна.
Насправді ж, фільму дісталося лише за те, що на той момент увесь світ ненавидів пару Бенніфер (від поєднання першої частини імені Бена та другої Дженніфер). Тоді майже усі вважали (це було ще до їхньої другої спроби побудувати родину), що ці відносини – лише рекламний трюк, пустий піар. Насправді, “Дівчина з Джерсі” - це душевне та миле кіно. Воно не претендує на якісь непомірні глибини, але у своєму жанрі це чесна історія. Трохи сумна, але непомірно ніжна та світла. І Аффлек грає тут набагато краще ніж у Перл-Харборі, де він дійсно абсолютно дерев’яний.
“Тато”
Макс Брендал (Боббі Канавалле) – стендап-комік, що виховує сина Езру разом із колишньою дружиною. Езра – аутист, і думки про те, що буде з ним у майбутньому крають Максу серце. Щоб розібратися у собі, Брендал разом з Езрою вирушає у подорож. Проте цей фільм має подвійне дно, адже це історія ще одного сина та батька: Макса та його тата Стена (Роберт Де Ніро), який вважає Брендала невдахою, що не має ні власного життя, ні нормальної роботи.
Складний фільм. Інколи його аж розриває від емоцій – враження ніби ти потрапив у середину 10-бального шторму. Але перш за все, це кіно про любов. Найміцнішу – батьківську. Окремо варто відмітити гру Канавалле – дуже переконлива. До речі, на зоймках цього фільму, актор познайомився з Роуз Бірн (вона якраз грала його колишню), одружився на ній, і пара народили двох синів. Отакий роман на знімальному майданчику.
“Життя прекрасне”
Умовно цю стрічку, події якої розгортаються у фашистській Італії 1939 року, можна поділити на дві частини. Перша – коли головний герой Гвідо (у неймовірному виконанні Роберта Беніньї) знайомиться зі шкільною вчителькою-єврейкою Дорою, яка одразу захопила його серце. То, як він намагається її підкорити (Дора заміжня) та закохати у себе – найсвітлішої історії ви ще не бачили…
Друга частина – темна і водночас, попри усю біль, життєствердна. Адже йдеться про концтабір, в який потрапляє Гвідо з сином (Дору тримають там само – на жіночій половині). Щоб не лякати сина, увесь жах навколо Гвідо перетворює на гру. Мовляв, хто набере 1000 очок, отримає крутезний приз. Але для цього потрібно виконувати ряд правил: не рюмсати, не просити їсти та не потрапляти на очі німецьким солдатам… Гвідо загине, але його син буде жити. Стрічка отримала 7 номінації на “Оскар”, три з яких обернулися на нагороду (дві з них отримав Беніньї – як найкращий режисер та актор).
“Біллі Еліот”
Уявіть собі Британію 80-х років, яку потрясають шахтарські заворушення. Навіть не так – уявіть собі глухе, забуте богом шахтарське містечко, де всі знають один одного. Чоловіки цього містечка – максимально прості і суворі. Вони ходять на бокс, випивають у барі – от і весь їхній культурний бекграунд. 11-річний хлопчик на ім’я Біллі теж займався боксом (як це робив його батько та робить старший брат). Проте йому остогидило пропускати удари у щелепу, і одного дня він кидає спорт, щоб зайнятися… балетом. Звісно, що коли його батько дізнається про це “неподобство”, то впаде у лють, адже усі “нормальні чоловіки” знають, що балет то для “дівок та педіків”. Проте, врешті-решт, зрозумівши, що у сина до танців неабиякий хист, він приймає рішення підтримати його.
Дуже смішна і водночас серйозна історія. Про підтримку та віру у свою мету. Надихаюче кіно, яке отримало майже два десятки кінонаград по всьому світу (навіть дві статуетки київського фесту “Молодість”).
“Тато з зірок”
Алі – звичайнісінький кур’єр з доставки їдла. Він мріє заробити купу грошей, бо інакше не зможе платити аліменти колишній. А ще він мріє, щоб його донька пишалася ним. Проте наразі пишатися особливо нема чим – фігова робота, відсутність кар’єрного розвитку, жодної поваги до себе. І от, під час виконання одного замовлення, він примудрився… потрапити на борт справжнього космічного корабля і разом з іншими професійними астронавтами покинути нашу матінку Землю. Усі в шоці, але найбільше в шоці сам Алі – бо в нього клаустрофобія та астма. Проте це його реальний шанс стати для доньки героєм… або посміховиськом.
Дуже симпатична комедія на тему, “а що буде, якщо відправити у космос кумедного дурника із добрим серцем?”. Зрозуміло, що це фантазія чистої води, проте зроблено її із фірмовим французьким шармом. Єдине, ніколи не відкривайте “мівіну” у невагомості. І не кажіть потім, що я вас не попереджав!
“Татусі без шкідливих звичок”
Ще одна французька комедія у нашій добірці. Цього разу від справжнього метра жанру – Крістіана Клав’є, який не тільки виконав у “Татусях…” головну роль, а ще й став режисером стрічки.
За сюжетом, дві жінки, що живуть разом, вирішили удочерити Майлі – маленьку тайську дівчину. Проте у Тайланді дітей дозволяють віддавати лише у класичні родини, тож одна з жінок вмовляє (за гроші) свого брата (його як раз і грає Клав’є) виступити у якості чоловіка її партнерки. От тільки цей брат – ще той гомофоб.
Одного з героїв - доктора, що слідкує за Майлі аби у неї все склалося добре, грає Жан Рено. Чи треба нагадувати, що Рено та Клав’є – старі друзі. Разом актори знімалися у багатьох комедійних стрічках (на приклад, у культових “Прибульцях”), тож запалювати вони вміють по повній! Взагалі, їхній дует колись замінив неймовірно популярну комедійну двійку П’єр Рішар - Жерар Депардьє. А це вже багато про що свідчить.
Раніше ми розповідали про найкращих зіркових татусів України. А ще — ділилися красивими привітаннями для найдорожчого чоловіка у житті.
