5 речей, які важливо знати про свою внутрішню дитину
Як полюбити себе і змінити життя? Секрет криється у вашій внутрішній дитині!
У кожного з нас всередині бурлять емоції. Часом вони суперечливі, часом гармонійні, а часом — і зовсім хаотичні. Проте, чи відомо вам, що іноді їх виникнення та неконтрольованість є результатом внутрішньої дитини? Тож не варто її пригнічувати.
Натомість психологи рекомендують налагодити з нею контакт та спробувати зрозуміти, задля розв'язання проблем, що через неправильне поводження час від часу дають про себе знати. Отож, рушаймо.
Що важливо знати про свою внутрішню дитину?
🧡 Внутрішня дитина прагне бути поміченою
Коли ми озираємось на певні тригери чи реагуємо знайомим, проте деструктивним шляхом — це момент, коли наша внутрішня дитина "кричить": вона бажає, щоб ми звернули на неї увагу. Як маленька дитина, що тягне за рукав, вона хоче, щоб ми побачили її й почули те, що вона не має змоги сказати прямо. єдине, що залишається — передати це через емоції. Коли внутрішня дитина не почута, вона проявляється через сильні реакції — образи на дрібниці, потребу в схваленні, страх бути покинутим, панічну тривогу чи гнів.
Насправді в ці моменти з нами говорить не дорослий, а саме ця вразлива, чутлива частина. І вона кричить: «Подивись на мене! Я досі тут!»
Помітити — означає не уникати, не соромити себе за слабкість, а зупинитися й запитати: «Що справді ти зараз відчуваєш і чого тобі бракує?»
🧡 Вона шукає визнання, а не засудження
Часто минулі емоційні рани залишаються відкритими, якщо ми не отримали визнання чи вибачення. Наша внутрішня дитина також потребує підтвердження того, що її почуття реальні й важливі. Це справжній початок зцілення — не від інших, а від нас самих, коли ми приймаємо свої дитячі частини та їхні переживання без осуду. Багато з нас звикли критикувати себе за найменші прояви емоцій — соромитися сліз, гніву, образ. У дитинстві нас могли знецінювати словами «не перебільшуй», «не плач», «чого ти розкисла?» — і це породило звичку відмовляти собі у почуттях.
Але внутрішня дитина не потребує нашої критики. Їй важливо знати: «Так, твої емоції — справжні. Так, ти мала право на страх, на біль, на плач».
Лише через визнання й прийняття ми можемо зцілити ті частини, які були відкинуті. Не чекайте, що хтось інший дасть вам це визнання — дайте його самі собі.
🧡 Вона жадає любові й уваги
Коли ми формально визнали свою внутрішню дитину, корисно дати їй любов і обійми — навіть уявні. Проста медитація: уявіть, що сидите поруч із собою в дитинстві, берете за руку, говорите фрази на кшталт: «Мені шкода», «Будь ласка, пробач мені», «Я тебе люблю», «Дякую». Це допомагає дитячому «я» відчути, що його люблять, і виховує в нас любов до себе.
🧡 Через внутрішню дитину приходить любов і м’якість
Діти символізують щирість і безпосередність — їхня невинна усмішка може змінити й настрій, і серце. Якщо ми практикуємо доброту і співчуття до своєї внутрішньої дитини, то з часом ці якості стають нашими власними реакціями замість сорому чи гніву. Приймати й чути свої емоції — це вклад у наше емоційне зцілення й життя, побудоване на любові.
🧡 Вона допомагає нам зрозуміти, звідки беруться наші шаблони поведінки
Багато дорослих реакцій — це не просто «звички», а відлуння дитячого досвіду. Якщо ви помічаєте, що уникаєте близькості, не довіряєте людям або завжди хочете бути «хорошою дівчинкою» — це може бути відповіддю внутрішньої дитини на колишню відсутність безпеки, прийняття або любові. Вивчаючи свої автоматичні реакції через призму внутрішньої дитини, ви отримуєте шанс переписати старі сценарії та більше не жити минулим.
Внутрішня дитина не завжди буває приємною. У неї бувають капризи, недоліки, вибухи чи істерики. Втім, як би ми не заперечували, саме вона вловлює перетин кордонів, тривогу чи загалом те, що нас бентежить. Тож не забувайте дбати про неї, адже хай там що, вона дбає про вас. Любіть її та проявляйте турботу!
Також радимо почитати, хто такі психологічно зрілі жінки та чим вони відрізняються на фоні всіх інших. Розповідаємо про три головні ознаки, що визначають їх силу.
