"Українські лейбли більш гнучкі": співак Sysuev про вихід з іноземної продюсерської компанії та новий етап в музичній кар’єрі. Ексклюзив ХОЧУ

Артист відверто розказав про музичний ринок та у чому міжнародні корпорації поступаються українським колегам

Sysuev — один із тих, хто закладав фундамент українського R&B та нео-соулу. Пройшовши через жорсткі контракти американських лейблів та отримавши визнання від світових спільнот та медіа, він прийняв рішення будувати бренд в Україні.

В ексклюзивному інтерв'ю артист розповідає, чому українські лейбли виявилися ефективнішими за міжнародні корпорації у просуванні  контенту. Усе найцікавіше — вже у нашому інтерв’ю! 🌷

❔З чого почалася ваша історія як songwriter?

Усе почалося ще в дитинстві, коли я намагався знайти правильні слова для емоцій, які не вміли говорити вголос. Спершу це були просто думки на папері, але згодом до них додався ритм, настрій — і вони почали перетворюватися на повноцінні історії.

Проте справжнім поштовхом до творчості стала Юля — моє перше кохання. Коли її батьки вирішили відправити на навчання до Угорщини, для мене це стало болісним ударом. Залишившись наодинці, я почав створювати музику. Це був ліричний реп — єдиний спосіб вгамувати біль, який розривав зсередини. Усі перші пісні були присвячені їй, і саме цей досвід змусив мене зайнятися творчістю серйозно.

Зараз для мене писати — це фізична потреба. Коли я мовчу, всередині накопичується важка напруга, схожа на передгрозовий стан: небо затягнуте, блискавки б’ють, але дощ ніяк не почнеться і всім бракує кисню. Я творю, щоб ця «гроза» нарешті пролилася дощем, адже тільки творчий результат дає мені змогу знову дихати на повні груди.

❔Що вас приваблює в Hip-Hop, R&B та Electronica? Чому вирішили обрати саме ці напрями в музиці?

Ці стилі створюють простір, у якому я можу бути різним. Hip-Hop дозволяє говорити прямо й без прикрас: розповідати історії, транслювати ритм міста, реальність і силу. R&B — це інша сторона медалі: чуттєвість, м’якість і вразливість, які зазвичай не виносиш у повсякденні розмови. Electronica ж дає свободу експерименту — вона про атмосферу, простір і текстури. Разом ці жанри дозволяють мені вибудувати власний музичний всесвіт, де є ритм та емоція.

Еталоном поєднання хіп-хопу та R&B для мене стала пісня «You Got Me» гурту The Roots та Еріки Баду. Мене вразив цей контраст: досить агресивна, чітка читка у куплетах і неймовірно витончений соул-вокал Еріки в приспіві. Вважаю, що симбіоз технічної читки та чуттєвого приспіву — це вершина урбан-музики та найідеальніший прояв хіп-хоп культури загалом.

❔Ви певний час працювали із закордонним лейблом. Що стало ключовою причиною рішення перейти на самостійне продюсування в Україні?

Ключовою причиною стало те, що приблизно з 2020 року я свідомо сконцентрувався на україномовній музиці — це мої внутрішні переконання. Закордонний лейбл був готовий продовжувати співпрацю, але я розумів, що через специфіку ринку вони не можуть настільки ефективно допомагати з просуванням моєї музики саме в Україні. У них немає таких тісних контактів з українськими медіа, радіостанціями, концертними майданчиками та організаторами виступів.

Тому для мене було логічним перейти на самостійну роботу в Україні й будувати розвиток проєкту тут. Працюючи на українському ринку, краще розумієш локальну аудиторію, контекст медіа, соцмереж і концертної індустрії. Це дозволяє ефективніше розвивати україномовний контент і формувати свій бренд як артиста саме для українського слухача.

❔Які головні відмінності ви відчули між роботою з іноземним лейблом і незалежною роботою на українському ринку? І чи є щось, що ви хотіли б перенести в український музичний ринок із закордонного?

Якщо порівнювати міжнародні та українські лейбли, є кілька важливих відмінностей. По-перше, у міжнародних лейблів, як правило, значно більші маркетингові бюджети, ширший міжнародний нетворкінг, доступ до глобальної аудиторії, міжнародної дистрибуції та редакторських плейлистів. Але, водночас, конкуренція там набагато жорсткіша. Навіть талановитий артист може стати лише маленьким проєктом усередині великого лейблу. Крім того, контракти міжнародних лейблів часто значно жорсткіші — у них складніше вносити правки або вести переговори щодо умов. Українські лейбли у цьому сенсі більш гнучкі: часто можна знайти певний баланс, який захистить інтереси і артиста, і лейблу.

Ще одна різниця — рівень творчого контролю. З мого досвіду, міжнародні лейбли після підписання контракту можуть давати артисту більше свободи у створенні музики. Українські ж лейбли інколи більше втручаються у творчий процес — це частково спадок старої моделі продюсування, яка сформувалася 10–20 років тому.

Щодо того, що український ринок міг би перейняти з міжнародного досвіду — це стратегічний підхід до розвитку артиста. Міжнародні лейбли будують довгострокову стратегію: працюють над брендом артиста, його звучанням, візуальним стилем, публічністю та позиціонуванням. У нас часто співпраця обмежується коротким циклом — трек, кліп, тур — без довгострокової стратегії.

❔Зараз основна ваша зайнятість — це GR-менеджмент. Як цей напрям і музика співіснують у вашому житті?

Ці два світи здаються далекими, але для мене вони — природні частини одного процесу. GR — це аналітика, стратегія, розуміння логіки та мотивів, вміння прораховувати кроки наперед. Музика — це інтуїція, чиста емоція та щирість, що проривається назовні. У професійній сфері ти мусиш бути раціональним, у творчій — максимально щирим. Цей дуалізм створює ідеальний баланс: музика не дає згоріти в інтенсивності GR, а системність GR допомагає структурувати хаос у творчості.

У моєму житті існує чіткий поділ ролей. Коли закінчується робочий день, я ніби натискаю внутрішню кнопку «перемикання». Це дещо схоже на серіал «Роз'єднання»: щойно я сідаю в авто, роль GR-фахівця залишається за дверима офісу. Я вмикаю демки, допрацьовую матеріал і налаштовуюся на створення нового. 

❔Чи допомагає музичний досвід у професійній діяльності?

Звичайно. Музика розвиває здатність чути те, що не сказано прямо: настрій, емоцію, підтекст. У переговорах це інколи вартує більше за будь-який документ. Сцена дає досвід публічної впевненості. Коли ти стоїш перед аудиторією, вчишся тримати увагу, працювати з енергією залу та керувати динамікою. Це надзвичайно корисно в GR, де часто потрібно пояснювати складні речі просто та переконливо.

❔Як ви знаходите час на творчість?

Вірю, що час на важливе не знаходиться, а створюється. Так само як і пріоритети. Інколи це пізні вечори після насиченого робочого дня, інколи — вихідні, коли можна повністю зануритися в інший простір. Але для мене творчість — це не втеча, а продовження того, ким я є. Якщо день видався важким, музика допомагає його прожити, а не просто перегорнути сторінку.

❔Коли вам найкраще пишеться?

Мій «золотий час» — це десята вечора. Тоді настає магічний момент, коли я починаю створювати щось із нуля або дошліфовувати те, що вже живе в думках. Але натхнення —  непередбачуване, воно не завжди чекає на слушну годину чи зручне крісло. Іноді ідеї наздоганяють тебе у найбільш дивних місцях.

Якось, ще до окупації Криму, я опинився у Новому Світі, у неймовірній печері, що виходила прямо до відкритого моря. Там, серед темряви, шуму хвиль  народилася ідея для пісні. Це було цікаве відчуття, навколо лише скелі й вода, а в голові вже звучить майбутній трек. Саме тоді я зрозумів, що музика приходить тоді, коли ти готовий її почути.

❔Чи надихають робочі кейси на музику?

Так, частіше, ніж здається. GR — це світ високих напруг:  дедлайни, відповідальність, виснажливі переговори. Це атмосфера, в якій постійно народжуються драматичні сюжети, що з часом трансформуються в тексти. Бувають моменти, коли після важкої наради або виснажливого дня з’являється гостра потреба щось записати — ніби мозок шукає інший спосіб трансформувати цю енергію.

❔Чи відчуваєте ви відповідальність як публічна особа?

Так, адже музика — це канал впливу. Навіть якщо тебе слухають не мільярди, ти все одно формуєш певне середовище думок та емоцій. Я ставлюся до цього відповідально, але без страху.  Чітко знаю, що хочу транслювати: чесність, глибину, силу та людяність.

❔Які теми ви порушуєте у своїх треках?

Мене цікавлять теми, що не мають однозначних відповідей: пошук свого місця, вразливість, людські контрасти та  бажання бути почутим. Я пишу про складні форми кохання, внутрішню боротьбу та шалений темп великого міста. Це чесні історії — мої власні або помічені в інших, — які можуть бути і світлими, і болючими водночас.

Проте існують теми, які зараз для мене залишаються занадто важкими. Поки що я не готовий фіксувати у музиці трагедії війни чи особисті втрати свого оточення — для цього потрібен час і певна внутрішня дистанція. У моїй творчості існують чіткі «червоні лінії», які я ніколи не перетну:  ніколи не стану романтизувати насилля, паразитувати на чужому болю чи шукати дешевого хайпу на брехні.

Навіть якщо пісня обіцяє стати суперхітом, я не заспіваю її, якщо вона суперечить моїм переконанням. Моя позиція залишається незмінною — бути максимально щирим у своїй творчості. Адже я вірю, що саме щирість  є шляхом до  справжнього зв’язку зі слухачем.

❔Найбільш особистий трек? 

Це той, у якому я залишив найбільше власної історії. Таким є трек «Холодно». Цікаво, що назва з’явилася випадково: наприкінці минулої осені я зайшов у супермаркет і, обираючи морозиво, відчув холод у руці. У ту мить я зрозумів: пісня має називатися саме так. Центральна метафора — «вітер зірве наші голоси» — додала того драматизму, якого мені не вистачало. Це був найважчий рядок, ми довго шукали саме це поєднання слів для «хуковості» приспіву. Трек зібрав дуже багато позитивних відгуків від слухачів. Надзвичайно приємно читати та чути від них: «Ти співаєш ніби про мене».

Sysuev (Сергій Сисуєв) — представник сучасної музичної сцени, став одним із фундаторів вітчизняного нео-соулу, R&B та хіп-хопу. В артиста був підписаний контракт із американським лейблом One Percent. Отримав визнання від таких світових медіа-гігантів, як Fox News, iHeartRadio та MTV.

Період 2020–2026 років став для виконавця етапом розвитку: від перемоги в проекті «Розкрутка» та знакових виступів на НСК «Олімпійський» до випуску концептуальних альбомів та серії успішних релізів.