Що такого особливого в Бредлі Купері? Річ у тім, що він володіє харизмою дивовижної властивості - в ній немає нічого диявольськи привабливого, але тим не менш, подивившись один із фільмів за його участю, вам захочеться подивитися всі інші. Крім того, син домогосподарки і біржового маклера, Купер останніми роками проявив себе ще й як блискучий режисер.
Отже, найкращі 7 фільмів за участю Бредлі від HOCHU.ua!
Невже це було так давно? Саме так, фільм, який став проривним для Бредлі Купера вийшов на екрани 14 років тому - і не можна сказати, що відтоді світ змінився на краще. Так, Бредлі став відомим усьому світові завдяки стрічці, яка в оригіналі має назву "Похмілля", і в якій він далеко не герой-коханець і не супермен. Але саме через зухвалий і сміховинний "Похмілля" Купера від самого початку почали поважати і сприймати за свого чоловіка, та й жіноче населення планети нарешті запам'ятало його ім'я.
Насамперед, з усієї трійці акторів (окрім Купера це ще Ед Гелмс і Зак Галіфіанакіс), Купер, звісно ж, найпредставницькіший - не вживатимемо у випадку з Бредлі образливе слівце "гарненький". Потім, він найрозсудливіший, словом, глава шайки. Нагадаємо, що за сюжетом ці браві хлопці вирушають у Лас-Вегас на парубочу вечірку перед весіллям свого нерозлучного друга. Там вони дико напиваються на даху готелю, ну а потім, наступного ранку, виявляють у себе жорстоке похмілля - але не знаходять нареченого. Зате в номері готелю присутній тигр і дитина, яка казна-звідки взялася... Бредлі зіграв свого Філа (взагалі-то вчителя за професією) з рівно тією часткою чарівності, яка була б доречною за таких обставин - і не прогадав. Звісно, це насамперед чоловіче кіно - але кого такі речі хвилюють у наш час?
"Області темряви" (2011)
Це чудово, коли у фантастичного фільму є людське обличчя. Поясню. У надто багатьох фантастичних картинах актори - лише доважки до вражаючих спецефектів. Вони вимовляють репліки (не надто багато), пересуваються по екрану, але не більше того. І зовсім не обов'язково йдеться про картини, що оповідають про космічні пригоди. В "Областях темряви" Ніла Бергера йдеться зовсім не про космос, хоча людський мозок - той ще Всесвіт.
Отже, письменник Едді Морра (Купер) переживає творчу кризу. Слабо сказано - він не в змозі написати жодного рядка, хоча постійно думає про книгу. Одного разу він зустрічається в барі з колишнім шурином, який працює на фармацевтичну компанію - той-то і пропонує йому якусь пігулочку. Ця сама пігулка дає змогу використовувати можливості мозку не на двадцять, а на всі сто відсотків. І що ж? Едді не тільки написав книгу за дві секунди, тепер він здатний на все. Ось тільки у кожної таблетки є побічні ефекти... Вражає, як у цьому фільмі Бредлі може переконливо виглядати як в образі невдахи, так і героя на вершині світу - зберігаючи при цьому те саме нормальне людське обличчя.
Ця картина Брайана Клангмена - один із перших доказів не те, щоб геніальності Купера, а скоріше його таланту і вміння привернути до себе глядача. При цьому мимовільні теплі почуття до Купера відчуватиме навіть найбільш прискіпливий і критично налаштований кіноман - незважаючи на всі огріхи і шорсткості самого фільму.
У принципі, в "Словах" є до чого причепитися. За сюжетом, Бредлі знову грає все того ж письменника-невдаху, цього разу Рорі, в якого довгі роки не вдається видати жодного роману - тим часом він заводить сім'ю і постійно позичає гроші в батька, який ніжно любить його. Зрештою, дружина, яка теж обожнює свого Рорі, дарує йому старий шкіряний портфель для його геніальних рукописів. І Рорі дійсно знаходить там старий рукопис, але не свій, а чужий, і публікує його, і стає знаменитим. Насправді все це історія в історії, але це не важливо. Важливим є те, що Купер ні крапельки не схожий у фільмі на людину, яка пише, тим паче він не правдоподібний у ролі класичного письменника-невдахи (до Міккі Рурка в картині "П'янь" у цьому сенсі Бредлі в цьому сенсі як до Місяця), але ж, між тим, така кричуща неавтентичність зовсім не дратує. Зовсім навпаки, хочеться, щоб усі письменники були саме такими, невдахи - тим паче, а світ був би таким же наївним місцем, як на цих кадрах.
"Мій хлопець - псих" (2012)
Цю картину Девіда О. Рассела в жодному разі не можна пропустити будь-якому поціновувачу хорошого кіно, і вже тим паче - шанувальнику Бредлі Купера. Так, тут він грає людину з біполярним розладом - але не тільки тому Куперу вдається водночас бути таким вразливим, таким впертим і таким скаженим у прямому сенсі перед камерою. Іноді майже виходить вірити, що це - не акторська гра, а "Мій хлопець - псих" - щось на кшталт реаліті-шоу.
Але про все по порядку. Героя Купера, Пета Солітано, відпускають із лікарні - перший час він має жити з батьками, приймати таблетки тощо. У лікарню він потрапив після того, як до напівсмерті побив коханця своєї дружини, коли застав їх у душі, всякі дивацтва траплялися з Петом і до цього, в принципі, банального випадку. Його обурює Ернест Гемінґвей (майже до істерики посеред ночі), Пет здійснює пробіжки зі сміттєвим пакетом на тулубі, панічно боїться пісню Стіві Вандера "MyCherieAmour"... Та одного разу він заводить стосунки з дівчиною на ім'я Тіффані (Дженніфер Лоуренс) - ще більш божевільною, як вважає він сам.
Картина свого часу отримала безліч номінацій на "Оскар", Лоуренс отримала заслужену статуетку. Але і Купер у фільмі чудовий, вони з Лоуренс були приголомшливим дуетом - досить згадати найяскравішу сцену на танцполі, де пара танцює під абсолютно різні пісні. Для цього епізоду Купер місяць займався у хореографа - і досяг вражаючих результатів.
Фільми з головною темою їжі можуть бути найрізноманітнішими - від наймилішої комедії "Крильце або ніжка" з Луї де Фюнесом до моторошної "Великої жратви" з Марчелло Мастроянні. Але якщо в назві є слово "шеф", то глядач, звісно ж, очікує на історію людини, аса високої кухні, що рясніє рецептами і сценами на кухні. Так, все це є в картині Джона Веллса, ось тільки в оригіналі вона називається "Burnt", тобто "Згорілий", і в ній Купер зіграв одну зі своїх найкращих драматичних (так-так!) ролей.
Отже, Адам Джонс (Купер) свого часу домігся неймовірного успіху на кулінарній ниві в Парижі, отримавши дві зірки Мішлен, але потім цей самий успіх закрутив йому голову. Почалися наркотики й алкоголь, і дуже скоро Джонс не тільки опинився на самому дні, згубив свій бізнес і репутацію, а ще й нажив собі ворогів. Герой Купера опиняється в Новому Орлеані, де дає собі зарок почистити мільйон устриць, а потім повернутися в Європу і заробити третю зірку Мішлен.
Так, спочатку режисер Веллс мав знімати легку комедію, але не тут то було. Це навіть не прямолінійна історія успіху або тріумфального повернення - герой Купера іноді буде лажати в найбільш невідповідний момент. І на всіх цих численних поворотах долі Бредлі матиме вельми достовірний вигляд. На кухні він теж матиме правдоподібний вигляд - адже консультував актора не хто-небудь, а сам Гордон Рамзі.
"Наркокур'єр" (2018)
У цій чудовій картині ветерана Клінта Іствуда грає не центральну роль - головну роль, старого наркокур'єра Ерла Стоуна зіграв сам Іствуд. Але Куперу дісталася в цьому фільмі нехай і другорядна, але насправді дуже важлива роль для його кар'єри. Це далеко не відразу впадає в очі, але пропустити це теж не можна.
"Наркокур'єр" - один із найбільш нетривіальних фільмів у кар'єрі актора і режисера Іствуда. Ну посудіть самі - за сюжетом, шановний в окрузі квітникар, дідусь Стоун, раптом починає займатися перевезенням важких наркотиків на своєму пікапі. З чого б це? Йому потрібні гроші, оскільки в епоху інтернет-замовлень його квітковий бізнес йде на дно, до того ж в онуки незабаром весілля... Стоун, випадково познайомившись із темними типами, погоджується перевозити якийсь вантаж - а який саме, він і гадки не має. Незабаром за Стоуном починає полювання агент Колін Бейтс (Купер) - не підозрюючи, що невловимому наркокур'єру під 90. Бредлі в цій ролі дуже тонко поєднав свою всім відому харизму з потрібною суворістю агента - і погано прихованим співчуттям до героя Іствуда. Тонка робота.
Купер не тільки поставив цю надуспішну картину (це режисерський дебют Бредлі), а й виступив у головній чоловічій ролі - кантрі-співака Джексона Мейна. Так ось, якщо ви думаєте, що це всілякі міфічні тепер рок-зірки були суцільно алкоголіками і наркоманами, то ви глибоко помиляєтеся. Будь-який співак кантрі в цьому сенсі споконвіку міг заткнути малахольного рокера за пояс. Саме такого персонажа втілив Купер, а головну жіночу роль клубної співачки Еллі відмінно зіграла Леді Гага - і між ними виникала не тільки справжня екранна хімія, а й часто проскакували буквально видимі іскри.
За сюжетом, Джексон знайомиться з Еллі, коли заходить до її закладу для того, щоб отримати ще одну дозу спиртного після власного вдалого концерту - він все ще справжня зірка, він на коні і шалено привабливий навіть у дещо "розібраному" вигляді. Звичайно ж, між Джексоном і Еллі зав'язуються стосунки і, звісно ж, вони вельми непрості. Все ускладнюється ще й тим, що Еллі теж стає зіркою, а ось кар'єра героя Купера, який п'є, стрімголов летить вниз. Цей фільм - уже третій римейк однойменної картини аж 1937-го року, і поки що найвдаліший у своїй достовірності та природності. І так, Джексон - чи не найкраща роль Бредлі. Під час підготовки до зйомок Купер познайомився з сином легендарного кантрі-співака Віллі Нельсона Лукасом, і той дуже допоміг йому вжитися в образ Джексона.
Раніше ми розповідали про
головні фільми листопада
2023 року. Цього місяця у кінотеатрах вийде чимало крутезних кінотрічок! Особливо потішаться, зокрема, фанати "Голодних ігор", хороших трилерів та байопіків.
