Меттью Мак-Конагей: від попсових романтичних комедій – до "Оскара". Що варто подивитися з цим красенем?

Меттью Мак-Конагей  мав усі шанси стати, якщо вже не прославленим актором, то як мінімум письменником-драматургом. Для цього йому достатньо було спостерігати за своїми батьками - між ними вирували такі пристрасті, що батько і мати Меттью двічі розлучалися і три рази знову одружувалися один на одному. Отже, знімаючись у молоді роки в романтичних комедіях, актор чудово усвідомлював, яким абсурдним кохання може бути в реальному житті. Але Мак-Конагей є ще й приголомшливим прикладом актора, який помітно дорослішав і ріс із кожною роллю – і зараз він є одним із небожителів сучасного кіно.

"Під кайфом та збентежені" (1993)

Це нескінченно дивно – відчувати ностальгію за часом, який ти не застав, а також за місцями, в яких ти не жив. Але саме таким чином почуватиметься більшість глядачів, які відкриють для себе цей чудовий фільм режисера Річарда Лінклейтера.

Досить похмура назва фільму не зовсім точно передає його зміст – просто так називається одна з пісень “Лед Зеппелін”, головного рок-гурту сімдесятих. Насправді ми маємо зворушливо юних майбутніх суперзірок Голлівуду – а саме, серед інших, Мак-Конагей, Бена Аффлека та Міллу Йовович, герої яких просто весело проводять свій останній шкільний день у травні 1976-го. У фільмі навіть немає чіткого сюжету з обов'язковим конфліктом, немає центрального героя – ми просто спостерігаємо то за однією, то за іншою компанією волохатих молодих людей у ​​джинсах. Хлопці фліртують з дівчатами, ті вдають, що це їм нецікаво – але очі від передчуття ночі, літа і дорослого життя, що починається, горять у всіх. Блондин-Мак-Конагей зі своїм чубчиком, рожевими штанами та ковбойськими чоботями – просто чарівний.

"Як позбутися хлопця за 10 днів" (2003)

У нульових Мак-Конагей став справжньою зіркою романтичних комедій – приємного, але вельми специфічного різновиду кінематографа, здатного поховати надії актора на велике майбутнє у більш серйозному кіно. І може сам Меттью тепер із невеликою теплотою згадує про ті часи, ми, глядачі, маємо повне право виявити поблажливість. “Як позбутися хлопця…” Дональда Петрі - як не крути, один із найкращих представників свого жанру, і в першу чергу це заслуга Мак-Конагей та його партнерки Кейт Хадсон. Ось вона, екранна "хімія" у дії - і спостерігати за подібними парами насправді і є одне з найбільших задоволень, які отримують від кіно.

Отже, журналістка Енді (Хадсон), яка працює в жіночому журналі, пропонує своєму редактору тему для статті – вона заведе роман із хлопцем, а потім наробить рівно стільки типових дурниць, щоб стосунки припинились  за 10 днів. У той же час рекламний агент Бен (Мак-Конагей), самовпевнений хлопець, що любить хизуватися оголеним торсом, сперечається зі своїми колегами та начальником, що здатний закохати в себе по вуха будь-яку дівчину за ті ж 10 днів… Нудно вам не буде.

"Лінкольн для адвоката" (2011)

Фільми про адвокатів - особливий жанр. В ідеалі адвокат у кіно має бути харизматичний, з чертовщинкою, само собою – хитрий, а ще краще – людиною без жодних принципів. Але це, хоч і ідеальний, все ж таки стандартний варіант. У найкращих фільмах адвокат по-справжньому дивує глядача і по-справжньому приваблює його до себе. Це вдавалося свого часу Аль Пачіно у класичному “Правосудді для всіх”, це вдалося Меттью Мак-Конагей у “Лінкольні для адвоката” режисера Бреда Фурмана.

Так, герой Меттью, адвокат Міккі Холлер, фактично живе та працює у своєму «Лінкольні», яким керує особистий шофер. Це і є його офіс, і Холлер справедливо вважає себе "працюючим на вулиці". Він береться за чергову справу – його клієнт Луїс Руле (Райан Філіпп) звинувачується у побитті до напівсмерті жінки, швидше за все повії. Руле – сина багатої та успішної матері – відпущено під заставу завдяки зусиллям Холлера. Але це тільки початок ... Фільм вийшов настільки вдалим, що задоволеним залишився навіть автор роману, за яким знята картина, Майкл Коннеллі - таке трапляється вкрай рідко. І ще – Меттью Мак-Конагей шалено пасують костюми.

"Даласький клуб покупців" (2013)

А ще справжні ковбої можуть бути такими – у цьому фільмі Мак-Конагей зовсім не схожий на Джона Уейна чи Клінта Іствуда, великих екранних героїв минулого в капелюсі та з кольтом, але він є стовідсотковим ковбоєм. Звісно, ​​картина Жан-Марка Валле – зовсім не вестерн. Але герой Мак-Конагей на ім'я Рон Вудруф, корінний техасець, у цій драмі, дія якої відбувається в середині вісімдесятих років минулого століття, поводиться саме як герой вестерну.

Отже, Рон Вудруф, електрик за фахом і герой родео за покликанням, веде досить розпусний спосіб життя. Він вступає у безладні статеві зв'язки, не гидує випивкою, балується наркотиками. Він нескінченно впевнений у собі, а свою правоту може доводити як міцними висловлюваннями,  так і кулаками. Якось, після нещасного випадку на роботі, Вудруф опиняється у лікарні, де йому повідомляють, що в крові виявлено ВІЛ та жити йому залишилося не більше місяця. На що вусатий герой Мак-Конагей заявляє, що немає такої сили, яка б могла вбити його за 30 днів...

Найдивовижніше, що глядачеві доводиться вірити Рону, незважаючи на його худорлявість, кашль і явно хворобливий  вигляд. У Меттью, що виріс поряд з Далласом, було багато спільного зі своїм Роном, так що особливих зусиль для входження в образ не знадобилося - крім того, що йому довелося схуднути на 22 кілограми. Але муки не пройшли даремно – за роль Вудруфа актор отримав заслужений “Оскар”.

"Вовк з Волл-стріт" (2013)

Взагалі великий Мартін Скорсезе не так часто знімає фільми, під час перегляду яких глядач може надірвати живіт від сміху. Але відмінний "Вовк з Волл-стріт" з Леонардо Ді Капріо в головній ролі якраз є прикладом чорного і знущального гумору від маестро Скорсезе. Нагадаємо, що фільм розповідає про карколомну кар'єру нью-йоркського брокера Джордана Белфорта (Ді Капріо), злети та падіння якої супроводжували тонни наркотиків, натовпи дівчат модельної зовнішності та сотні літрів алкоголю.

До чого тут Мак-Конагей? Меттью зіграв у картині одну з найкращих епізодичних ролей двадцять першого століття - ледь не перетягнувши ковдру на самому початку фільму. Його герой, Марк Ханна, виступив кимось на зразок гуру для Белфорта в перший же день його роботи на Волл-стріт. Саме Ханна бив себе кулаком у груди, стогнав, наспівував, мукав і бурмотів щось невиразне, а потім замовляв купу мартіні для себе та для «учня». Саме він вчив його тому, що головне завдання – дістати гроші з кишені клієнта та покласти собі в кишеню, ось і все. Саме він радив герою Ді Капріо частіше мастурбувати та нюхати білий порошок. І все це вимовлялося з таким виглядом, ніби Мак-Конагей і сам свято вірить у кожне вимовлене слово – та він і не просто говорить, а промовляє Істину. Обсмієтесь.

"Інтерстеллар" (2014)

Після всіх романтичних героїв, після адвокатів, брокерів і ковбоїв Мак-Конагей зробив те, чого від нього найменше очікував глядач – а саме зіграв астронавта. Зіграв не в когось, а в одного з найяскравіших режисерів сучасності, у Крістофера Нолана. Нолан не прогадав, взявши Мак-Конагей на головну роль у цьому чудовому фантастичному фільмі – просто тому, що такий “земний” актор саме завдяки цій якості чудовим і достовірним чином виглядає у космічних нетрях.

Та й справді – давно в “космічних” фільмах астронавти не залітали у такі непрохідні космічні хащі, на глядача чекає не якийсь банальний політ на Марс. Але про все по порядку. 2067 рік. Через жахливі піщані бурі та супутні неврожаї людство перебуває на межі глобального голоду – насилу можна вирощувати тільки кукурудзу. У минулому пілот НАСА Джозеф Купер (Мак-Конагей) разом із дочкою, сином та тестем тепер живе на фермі і займається саме цим – намагається прогодувати сім'ю, трясеться над дорогоцінними кукурудзяними качанами. Але так не продовжуватиметься вічно. Куперу в компанії ще кількох астронавтів доведеться вирушити через "кротову нору" біля Сатурна в іншу галактику - у пошуках місць, придатних для виживання людства.

У фільмі геть-чисто відсутній позитивний настрій і життєрадісність того ж “Марсіанина” Рідлі Скотта, що вийшов на екрани рівно через рік. Але в найстрашніші моменти "Інтерстеллара", єдиний якір за який може вчепитися глядач - це стійкість, впевненість і живий розум героя Мак-Конагей, який явно знає всі плюси та мінуси своєї улюбленої роботи. Несподівано чудовий результат.

"Джентльмени" (2019)

Хтось стане стверджувати, що Гай Річі всю свою кар'єру лише наслідує Квентіна Тарантіно. Не вірте, це не так. Тарантіно - не англієць і не знімає кіно про британців, і крапка. А Гай Річі займається саме цим, і успішно знімає суто британське кіно вже чверть століття – ну, майже завжди успішно. У фільмах Річі, ось як у цьому, герої ставлять справжні мідні чайники на вогонь, п'ють односолодовий віскі та займаються безліччю інших гідних речей. То що робить у фільмі Річі уродженець Техасу Мак-Конагей? Про все по черзі.

Переказувати сюжети фільмів Річі – заняття дуже невдячне, тому ми просто прояснимо, ким у цій стрічці (однієї з найкращих, відколи режисер розлучився з Мадонною) є герой Меттью. А героя його звуть Міккі Пірсон, і він - наркоторговець, який вирощує плантації коноплі (так-так, Річі повернувся до лейтмотиву фільму "Карти, гроші два стволи").

Колись у юні роки хитрющий американець Міккі дивом вступив до Оксфордського університету – там він не стільки навчався, скільки збував цю саму коноплю хлопчикам-мажорам. З роками його бізнес досяг грандіозних масштабів – Міккі ще й завів близькі стосунки зі збіднілими представниками британської аристократії, щоб на їхніх землях вирощувати свій товар… Ми говорили, що Мак-Конагей пасує костюм ділової людини? Так от, заміське вбрання англійського джентльмена, нехай і американського походження, личить йому ще більше.

Раніше ми розповідали про 7 геніальних робіт Кіану Рівза. Ці фільми принаймні раз у житті має побачити кожен!