Ніколь Кідман витратила не одне десятиліття на те, щоб змусити сприймати себе не просто як рудоволосу красуню з Автралії з приголомшливою фігурою та шкірою, ніжність якої міг передати навіть екран. Але з кінця 90-х минулого століття світ почав розуміти, що Кідман – одна з провідних актрис нашого часу. Відтоді актриса доводила це багато разів – ми згадуємо її найкращі ролі.
З широко заплющеними очима (1999)
Дует Кідман і Тома Круза в цій останній картині геніального Стенлі Кубріка – своєрідне кінематографічне явище. Справа в тому, що Круз та Кідман були реальною подружньою парою під час зйомок, але їхній шлюб уже почав давати тріщину. Хоча пара розлучилася тільки через два роки після виходу фільму на екрани, глядач шкірою відчуває всю ту напругу, яка дійсно існувала в той період між Томом і Ніколь. У той же час, рідко коли в кіно можна було так явно відчути близькість акторів та непідробне бажання зрозуміти один одного, розібратися у партнері та його почуттях.
Так, Кідман ще ніколи не була настільки спокусливою на екрані. Зрештою, перші кадри, які ми бачимо – це її оголена героїня на підборах, що перевдягається перед дзеркалом. Ніколь та її тодішній чоловік грають цілком щасливу і гармонійну на перший погляд сімейну пару, яка виховує маленьку дочку. Білл Харфорд (Круз) – лікар, який добре заробляє та часто бере з собою чарівну дружину Еліс (Кідман) на шикарні вечірки у вищіх колах Нью-Йорку. На цих вечірках Еліс, як правило, досить небезпечно фліртує з іншими чоловіками – Білл абсолютно впевнений у вірності Еліс… Одного разу вона зізнається Біллу, що одного разу готова була кинути його і дочку заради незнайомого морського офіцера… Тут і починають відбуватися дивні речі.
Круз і Кідман могли і не потрапити на майданчик до Кубрика – той уже збирався покликати на головні ролі Алека Болдуїна та Кім Бейсінгер. Але одного разу Том і Ніколь відвідали режисера в його англійському домі, і так зачарували маестро, що про інші кандидатури уже не йшлося. Кубрик помер через шість днів після того, як показав фінальний монтаж стрічки кіностудії.
Знак оклику в назві цього мюзиклу База Лурмана цілком доречний - насправді, в той час, на самому початку нашого століття, глядач ще не бачив стрічки, в якій все було настільки "занадто". І справа навіть не в бюджеті в 50 мільйонів доларів – не така вже й нечувана сума за нинішніх часів. Винна у всьому фантазія, якою наділений Лурман, божевільність режисера, а також дивовижна особливість його смаку та почуття міри домовлятися між собою та йди на компроміси.
"Мулен Руж!" досі вражає і картинкою, і розмахом, і своїм хуліганським підходом до саундтреку. Зрештою, одягнена у фраки та вечірні сукні масовка у фільмі, дія якого відбувається у 1900-х роках, танцює під танцювальну версію “Smells Like Teen Spirit” “Нірвани” - і хором співає приспів пісні. Зараз ми звикли до всього, але 2001-го це було по-справжньому свіжо. Проте, звичайно ж, головною прикрасою "Мулен Руж!" був блискучий у всіх сенсах дует виконавців головних ролей, Ніколь Кідман та Юена Макгрегора. За сюжетом, який, в принципі, не такий вже й важливий (головне – саме дійство), молодий англійський поет Крістіан приїжджає до Парижа в пошуках кохання та натхнення, поселяється на Монмартрі та закохується в зірку кабаре “Мулен Руж”, куртизанку Сатін (Кідман) ). О диво - вона відповідає йому взаємністю, але не все так просто і безхмарно. Одна з найважливіших переваг Кідман у цій ролі – це те, як чудово їй вдається фокусувати увагу на собі, незважаючи на чарівний хаос більшості сцен.
Кідман, до речі, у прямому значенні жертвувала собою на майданчику - актриса двічі ламала ребра. Перший раз це трапилося, коли Ніколь намагалася якомога тугіше затягнути корсет - після чого дівчина впала зі сходів, танцюючи на підборах. Тим часом роль Сатін могла дістатись вдові Курта Кобейна Кортні Лав, але вона не зовсім відповідала вимогам Лурмана – зате дала дозвіл на використання того самого хіта “Нірвани”.
Незважаючи на те, що окрім Кідман у цій приголомшливій картині Стівена Долдрі знялися ще такі чудові актриси як Меріл Стріп та Джуліанна Мур, саме Ніколь своєю грою привертає левову частку уваги та співчуття глядача. Безумовно, у жодній ще іншій ролі Кідман не вражала глядача таким безперечним магнетизмом – при цьому не йдеться в даному випадку про невимовну красу чи харизму.
У “Годин” дуже своєрідна структура – дія фільму відбувається у двадцятих та п'ятдесятих роках минулого століття, а також на самому початку 21-го. Кідман грає не когось, а Вірджинію Вулф, одну з найзначніших постатей в англійській літературі між двома світовими війнами. На дворі - літо 1923-го. У Вірджинії чергове загострення недуги, що мучила її все життя, того, що в наш час називається біполярним розладом. Єдине, що рятує Вірджинію від темного виру, що затягує її - це відданий люблячий чоловік і робота, але їй тісно в пасторальній сільській атмосфері, і вона рветься назад, у галасливий і нервовий Лондон, незважаючи на застереження лікарів.
О, треба бачити обличчя Кідман, ці очі над фальшивим носом - так-так, актрису гримували по три години щодня, і Ніколь тут зовсім не впізнати, але це не головне. Найважливіше – очі. Рідко коли в кіно зустрінеш такий глибокий, такий божевільний, і в той же час все розуміючий, проникаючий в усі страшні таємниці погляд. За цю роль Кідман більш ніж заслужено отримала "Оскар" - що ж, залишається шкодувати лише про те, що Долдрі не зняв повноцінний байопік про Вулф.
Догвіль (2003)
Питання про те, чи вважати "Догвілль" Ларса фон Трієра істинним кіношедевром або просто прискіпливим, безпристрасним дослідженням природи зла, що твориться людиною - все ще залишається відкритим. Але не можна не заперечувати одного – це дуже потужна картина і глядач не має жодних шансів залишитись байдужим до того, що відбувається на екрані.
На екрані – або на сцені. Так, по суті, "Догвілль" є виставою, знятою на кінокамери, виставою з вельми умовними, мінімалістичними декораціями. Догвіль – це крихітне містечко, загублене десь у горах штату Колорадо. Дія відбувається у тридцяті роки, епоху гангстерів, безробіття та сухого закону. Одного разу на околицях з'являється дівчина, яка явно ховається від когось – вона збирається пройти далі, через гори, але Том, місцевий житель, який вважає себе письменником, переконує прекрасну Грейс (Кідман) залишитися і сховатися в них, в Догвіллі. Потроху Грейс приживається у нечисленній громаді, допомагає мешканцям по господарству, але те, що починається досить мило, перетворюється на справжній кошмар та пекло для Грейс… Хто були ті, від кого тікала героїня Кідман? І чи вона мститиме жителям Догвілля?
Ця роль – ймовірно, найскладніша у кар'єрі Кідман. Адже ми й справді технічно маємо справу майже з театральною постановкою – акторка не мала змоги сховатися за численними хитрощами кінематографу чи вдатися до їхньої допомоги. Тільки талант, лише непідробні емоції та реакції – все, як на долоні. Це – мистецтво у чистому вигляді, хоча ненавидіти “Догвілль” набагато легше, ніж любити.
У розпал сміливих шукань рубежу століть, коли Ніколь, здавалося, кидала виклик і старим шанувальникам, і самій собі, з'явилася ця картина Ентоні Мінгелли. І Кідман знову вразила публіку – цього разу просто класичним, еталонним виконанням, гідним «золотої доби» Голлівуду. Так, те, як Ніколь грає свою роль Ади Монро, чарівної американської жінки другої половини дев'ятнадцятого століття – цілком можна порівняти з образом Скарлетт О'Хари, створеному Вів'єн Лі в канонічних “Віднесених вітром” 1939-го року.
Американці завжди трепетно ставилися до такого епізоду своєї історії, як Громадянська війна між Північчю та Півднем, і в кінематографі це було особливо помітно. "Холодна гора" - не виняток. Стрічка розповідає довгу і непросту історію кохання між головними героями, Адою та Інманом (Джуд Лоу). Кохання, яке боязко і зворушливо народилося буквально за кілька днів до того, як Інман вирушив воювати за південні штати, за Конфедерацію. Попереду у нього – жахи війни, у Ади – нескінченні поневіряння, їх обох рятують лише думки один про одного. Але треба бачити, як незважаючи на голод, горе та злидні героїня Кідман тільки дивним чином гарнішає рік у рік – і стає ще більш впевненою у найважливіших речах на світі.
Лев (2016)
Навіть у найсвітліших, найсімейніших і безтурботних фільмах за участю Кідман, у її погляді та виразі обличчя завжди відчувалася і спостерігалася якась демонічна дрібничка. Вона завжди бентежила глядача - будучи при цьому невід'ємною частиною чарівності Ніколь.Що ж, з виходом на екрани “Лева” Гарта Девіса Ніколь довела, що здатна не лише змінюватись сама, а й змінювати свої методи роботи.
У її Сью Брайєрлі, австралійській прийомній матері головного героя картини, жодної такої "демонічної дрібнички" немає й близько. Зате героїня Кідман, якщо ви росли у вісімдесятих і дев'яностих, неодмінно нагадає вам відразу всіх добрих і добрих тітоньок, яких ви зустрічали в дитинстві. І річ тут не тільки в зачісці Ніколь, повірте. Але про все по порядку.
Насправді "Лев", заснований на реальних подіях - це історія індійського хлопчика Сару, який одного разу загубився, вирушивши зі старшим братом за компанію на нічну роботу. Сару опинився в Калькутті, за багато сотень кілометрів від будинку - після серії пригод хлопчик потрапляє до сирітського притулку, звідки його забирає австралійська родина. У послужному списку Кідман є безліч сцен, що пронизують і вичавлюють сльозу. Але та, в якій заплакана місіс Брайєрлі вперше обіймається з прийомним сином, який прийшов її втішити – безумовно, найзворушливіша.
"Варяг" - останнє на сьогоднішній день творіння Роберта Еггерса, одного з найяскравіших режисерів сучасності. Але, на відміну від “Відьми” та “Маяка”, цей фільм дещо потурає масовому смаку – що, втім, лише йде на користь стрічці. Сюжет фільму заснований на скандинавській міфології, і в першу чергу – на легенді про Амледа, без якої не було б шекспірівського “Гамлета”.
Що є найважливішим для нас, так це те, що головною окрасою фільму є не ландшафти Ірландії чи Ісландії (де проходили зйомки), не велика кількість накачаних чоловічих торсів і борід різного ступеня занедбаності, і навіть не Аня Тейлор-Джой, а Ніколь Кідман ролі королеви Гудрун. Її владна героїня – мати, власне Амлета (Олександр Скарсгард), молодого чоловіка, який мстить дядькові за смерть свого батька, короля. Так от, ніколи ще Кідман не втілювала на екрані так наочно всю небезпеку, силу і водночас жорстоку чесність жінки, як вона це робить тут. При цьому, разючі співрозмовника словами, Ніколь вважає за краще вимовляти їх пошепки - там, де багато інших актрис зривалися б на крик. Більш ніж гідна робота Кідман її “середнього” періоду.
Раніше ми розповідали про
5 найкращих фільмів і серіалів
з Меттью Перрі, які варто освіжити в пам'яті. Актор прославився не лише завдяки легендарному серіалу "Друзі" - за 54 роки свого життя Чендлер показав справжній клас!
