Син ірландської матері та батька-німця, Майкл Фассбендер, таки вважає себе ірландським актором, хоч і народився в Німеччині. Ще до того, як стати актором, Фассбендер мріяв бути автогонщиком – у результаті став і тим, і іншим. Немає сумніву, що якостями професійного гонщика Фассбендер користується і на знімальному майданчику – настільки зосередженими та чіпкими бувають його образи.
Сьогодні ми згадуємо найкращі фільми Фассбендера, якого безперечно усі знають як Магнето з серії фільмів "Люди Х". Та насправді в його доробку - чимало крутих ролей. Подивитися є на що!
В одній зі своїх перших картин, класичній мелодрамі, дія якої розгортається в Англії початку минулого століття, Фассбендерпостає перед глядачами вже таким, за що його люблять кіномани. Він твердий, дещо стриманий у почуттях, явно насмішкуватий, але за виставленою напоказ бронею вгадується вулкан емоцій – різної палітри.
Картина знята французьким режисером Франсуа Озоном – і дуже смішно спостерігати за тим, як іноді все ірландське, що є у Фассбендері, бунтує проти французької сентиментальності, що нав'язується йому. У центрі сюжету - історія письменниці ЕнжелДеверелл (РомолаГараї), дівчини, яка пише досить пафосні, самозакохані і водночас дешеві романи. Її книги, однак, мають успіх у Лондоні, це саме те, що хоче читати публіка – і сама Енжел, відповідно, знаменитість. Дівчина, як і слід очікувати, досить егоїстична, але одного разу коса находить на камінь – вона знайомиться з молодим художником Есмі (Фассбендер), людиною дуже іронічною, і закохується в нього.
Вони одружуються, починається Перша світова і Есмі йде добровольцем на фронт.Треба бачити героя Фассбендера, який повернувся додому без ноги – постарілого років на двадцять, який зневірився у всьому і в собі, але явно бажає лише одного… Вражаюча метаморфоза та вражаюча роль.
"Акваріум" (2009)
Так близько і такого справжнього (ну, все-таки це кіно) Фассбендера ви не побачите в жодній іншій стрічці. Фільм Андреї Арнольд знятий наприкінці нульових, всюдисущою на той час “стрибаючою” камерою – щоб підкреслити реалізм картинки, а в тім і всієї розповіді загалом. Це справді найпобутовіший, найреалістичніший фільм у кар'єрі Майкла – і в ньому він зіграв одну зі своїх найкращих ролей.
Дівчина Міа, 15-річний підліток, живе у Східному Лондоні – у звичайному багатоповерховому будинку, серед звичайних сусідів. Міа захоплюється танцями, має незграбногобойфренда, у неї є маленька сестра і мама. У мами раптом з'являється привабливий і не дуже старий за поняттями Мії коханець, якого звати Коннор (Фасбендер). Звичайно, як властиво підліткам, спочатку Міа приймає Коннора вороже. Але незабаром між ними навіть зав'язується щось подібне до дружби – адже герой Фассбендера вчить Мію ловити рибу голими руками, позичає їй гроші, віддає свою відеокамеру...
Якось увечері ця дружба переростає на щось більше – але навіть це в картині виглядає якось надто повсякденно. Фассбендер у фільмі носить звичайну зачіску, звичайні майку та джинси, у нього звичайна робота, він їздить на звичайній машині – і лише після перегляду глядач починає розуміти, який незвичний фільм щойно зайняв дві години його часу.Цікаво, що під час зйомок актор був не в курсі розвитку сюжету – Фассбендеру давали лише кілька сторінок сценарію з поточною сценою. Хто знає, погодився б Майкл на цю досить ризиковану роль, якби заздалегідь прочитав сценарій повністю.
Безумовно, військова форма і військова виправка Фассбендеру вельми личать – переконайтеся в цьому самі, переглянувши цей шедевр КвентінаТарантіно, в якому майстер безсовісно, хуліганськи та геніально переписує історію Другої Світової.
Коротко нагадаємо сюжет. Тож, окупована нацистами Франція. За євреями веде полювання штандартенфюрер Ганс Ланда (КрістофВальц), але одного разу з його лап дивом вислизає дівчина Шошанна. Саме ШошаннаДрейфюс (Мелані Лоран) через деякий час стане в Парижі господаркою кінотеатру, в якому судиться згоріти (так-так!) всій верхівці Третього рейху, включаючи Гітлера. Паралельно Шошанні та її коханому, місією знищення Гітлера в цьому самому кінотеатрі зайнята банда «Безславних виродків», а також британські військові в особі бравого лейтенанта Арчі Хікокса (Фассбендер).
Ні, “бравий” – надто іронічне слово. Фассбендер у ролі Хікокса, який писав про кіно у мирний час, а тепер втілює справжнього кіногероя тридцятих-сорокових років там, у тарантинівській реальності – просто чудовий. За планом місії, він змушений зображати німця, але все йде не зовсім так, як було задумано… Епізоди з лейтенантом Хікоксом – одні з найнапруженіших і найзахопленіших у кар'єрі Фассбендера. Враховуючи його походження, Майклу не становило великих зусиль говорити німецькою більшу частину екранного часу – а його помітний акцент лише йшов на користь загальній ідеї.
"Джейн Ейр" (2011)
Нечасто побачиш Фассбендера в екранізації літературної класики, і цей фільм режисера КеріФуканага – пряме влучення у яблучко.Зрештою, Майкл має всі необхідні переваги для того, щоб грати саме в екранізаціях шедеврів дев'ятнадцятого століття, а саме – харизму, яка може бути як класично мужньою, так і рівною мірою різкою і мінливою.
Отже, всім відома "Джейн Ейр" Шарлотти Бронте. Джейн (МіаВасіковска), яка пережила дитинство і юність, сповнених всіляких поневірянь, стає гувернанткою у будинку містера Едварда Рочестера (Фассбендер). Рочестер, чоловік середніх років, із серцем, яке вже починає покривати павутиння, відчайдушно потребує кохання – і ось вона, юна Джейн. Фассбендер у цьому фільмі - не просто істота з бакенбардами з позаминулого століття. Але він і не лізе зі шкіри, намагаючись пристосувати класику до нашого часу. Його Рочестер фліртує, любить і страждає на екрані так, як це робить будь-яка нормальна людина в будь-які часи, здатна на почуття. Ну а вже сцена з пропозицією руки і серця - при всій своїй стриманості - настільки сльозоточива, що варта решти екранізацій «Джейн Ейр» разом узятих.
Іноді в цьому фільмі Стіва МаккуїнаФассбендер виглядає просто таки по-вампірськи елегантним і спокусливо-зловіщим. А іноді його герой Брендон лежить у оголеному вигляді у своїй нью-йоркській квартирі і витріщається в стелю з таким відсутнім виглядом, що Фассбендера просто не впізнати.
Так, це фільм про людину, яка буквально одержима сексом - повії, порносайти, випадкові знайомства і так далі. Але ще більшою мірою це фільм про самотність, позбутися якої секс зовсім не допомагає - швидше, навпаки, підкреслює її. Зі родичів у Брендона є лише молодша сестра Сіссі. Герой Фассбендера може місяцями не відповідати на її телефонні дзвінки та ігнорувати голосові повідомлення.
Одного разу Сіссі таки залишається пожити в нього ненадовго – виявляється, що вона болісно страждає від нерозділеного кохання… Якось Брендон застає Сіссі з перерізаними венами. Вона виживає, Брендон відвідує її в госпіталі, а потім довго бреде під дощем, що починається. Прямо-таки хрестоматійна сцена з ридаючим від болю під дощовими краплями Фассбендером – поза всяким сумнівом, сама вражаюча у його фільмографії.
"Небезпечний метод" (2011)
У цій картині Девіда КроненбергаФассбендер зіграв не когось, а засновника аналітичної психології, швейцарця Карла Юнга. Кумедно, але в жодному іншому фільмі актор не виглядає настільки по-доброму - він просто випромінює спокій і позитивний настрій. Так, Майкл грає якогось лікаря з картинки, з вусиками і в окулярах, це звичайне кліше - але в цьому випадку воно працює.
За сюжетом одного разу до Юнга доставляють пацієнтку з буйними істериками – це Сабіна Шпільрейн (Кіра Найтлі), майбутня коханка вченого, а потім ще й його колега. Шалено цікаво спостерігати за розвитком їхніх відносин – а на самого Фассбендера приємно дивитися ще й із суто естетичного боку. Ні, справді, створюється стійке враження, що Фассбендер виписаний режисером прямо з початку двадцятого століття – так привабливо він снідає, або, наприклад, просто прогулюється з героїнею Найтлі, що хоч картини малюй, а не просто знімай кіно. З іншого боку, деякі еротичні сцени у фільмі будуть навіть сміливішими, ніж у тому ж “Соромі”. Замість Фассбендера Юнга цілком міг зіграти Крістіан Бейл – але режисера привабило німецьке коріння Фассбендера.
Що найпримітніше в цій картині Денні Бойла, присвяченій самому сенсаційному бізнесмену межі століть Стіву Джобсу, так це те, що вона зовсім не сприймається як байопік. Бойл не ставив собі завдання відстежити всю біографію Джобса, достовірно і художньо представивши її глядачеві – як самостійне кіно, у відриві від реальних історичних подій, фільм теж цілком непогано працює.
Фассбендер, який зіграв головну роль, теж не намагався бути схожим на Джобса зовні, ретельно передаючи його пластику і міміку. Врешті-решт Джобс був не поп-зіркою і не політиком – тому Майкл зосередився зовсім на іншому. Фассбендер у картині блискуче передав пристрасть засновника “Apple” до своєї справи – та його чітке розуміння мети у житті. Показовими є вже перші хвилини фільму.Середина вісімдесятих, герой Фассбендера готується до презентації першого персонального комп'ютера "Apple" - і будь-яка деталь цієї презентації турбує його набагато більше, ніж одночасний візит колишньої подружки, яка народила йому дочку та потребує грошей... За роль Джобса актор був номінований на "Оскар".
