Розбираємося у питаннях самооцінки: психологиня і ведуча Юлія Зорій дала відповіді на найпоширеніші запити

Ведуча програми "Ранок у великому місті" на каналі ICTV2 і практикуюча психологиня Юлія Зорій відповіла на гарячі питання щодо самооцінки

Сьогодні, 23 квітня, у Всеукраїнський день психолога, пропонуємо розглянути важливі питання ментального здоров’я. Чому не варто порівнювати себе або свою дитину з іншими? Звідки ростуть ноги у відчуття провини? Висока самооцінка і нарцисизм — це одне й те саме? 

На 12 найпопулярніших питань щодо самооцінки відповіла практикуюча психологиня Юлія Зорій у новому випуску ОнлайнТерапії. В ефірі психологиня і ведуча телеканалу ICTV2 прокоментувала запитання від слухачів і розповіла, як формується самооцінка, що таке самоцінність, порушення кордонів, і що стоїть за фразами на кшталт “якщо любиш — доведи”. А про найцікавіші відповіді читайте у добірці. 

• Що таке самооцінка і що на неї впливає?

Самооцінка — це те, як я оцінюю себе на базі зовнішніх факторів. Вона формується у дитинстві нашими батьками, дідусями й бабусями, опікунами та всіма людьми, що нас оточують. Потім — це двір, школа, друзі — усі вони формують наше уявлення про нас. Дуже важливо розуміти: що з того, що нам казали про нас, відповідає дійсності, а що — ні.

Самооцінка — поняття нестабільне. Більш стабільне — це самоцінність, коли людина любить і приймає себе, попри розуміння своїх переваг, гарних якостей і недоліків, досягнень або їхньої відсутності. Треба більш звертати увагу на відчуття самоцінності.

• Як порівняння з іншими впливають на самооцінку?

Порівняння — дуже неприємна штука, бо з’являється відчуття, що з нами щось не так. І якщо у людини не вийде обійти подругу, з якої її порівнюють, то це дасть підставу думати про себе не дуже добре. Порівняння завше веде до зниження самооцінки, бо людині рекомендують бути як хтось, наче вона сама по собі не дуже цікава, приваблива, самоцінна.

• Як зрозуміти, що твої кордони порушують?

Я б прислухалася до власних відчуттів. Якщо після комунікації з людиною ви відчуваєте дискомфорт, виснаженість, тривогу, невдоволення, вам фізично й емоційно погано — то скоріше за все, ваші кордони порушують. 

• Як зрозуміти рівень своєї самооцінки?

Особисто я ділю самооцінку на збалансовану і незбалансовану. Перша — коли у людини все окей, а от друга ділиться на завищену або занижену. 

Людина з заниженою самооцінкою усього боїться: висловлювати думки, казати “ні” — бо це чи не єдиний спосіб бути хорошим у своїх очах. Це формується у ранньому дитинстві. Наприклад, коли батьки кажуть: “Усі діти як діти, а ти як не зрозуміло хто”, “В усіх виходить, а тобі треба більше старатися”, “4 отримав, а чому не 5?”, “Не будь вискочкою, я — остання буква в алфавіті” — все це говориться з найкращих намірів, але нам не на користь. Проте не будемо засуджувати батьків, вони хотіли як найкраще.

Просто пригадайте, що вам про вас казали. Яких дівчаток і хлопчиків намагалися виростити? Бо зараз ви дієте на базі того, що вам тоді вкладали в голову.

• Правда, що зірки й політики — люди з високою самооцінкою?

Я б не стала узагальнювати, адже усі люди різні. Дійсно хтось стає відомим, щоб реалізувати себе, самооцінка тут ні до чого. Але бажання йти в політичний або творчий публічний простір може бути певною компенсацією: прагнення похвали, визнання. Якщо дитину недохвалили, недолюбили, то через зовнішній світ і чинники вона буде добирати потребу у визнанні. Якщо не було відчуття, що людина контролює своє життя, то через політичну діяльність компенсує бажання  контролювати. Добре, якщо він чи вона розуміє, що саме закриває своїми бажаннями.

• Висока самооцінка і нарцисизм — одне і те саме?

Нарцисизм — це коли людина надмірно захоплена собою, надмірно потребує уваги оточення, не зважає на потреби інших, і в цілому це не здорове ставлення і сприйняття себе. Вимагання жертовності до себе – також тут. Наприклад, таке: “Якщо любиш — доведи: приїдь о 2-ій ночі. Ну так що, що комендантська година — любляча людина придумає, як це зробити”. Оце і є прояви нарцисизму — очікування жертовності від інших людей. Але ці люди — не тато і не мама, вони цієї прогалини не закриють.

Щоб розібратися в питаннях самооцінки на прикладах і послухати поради психологині Юлій Зорій, дивіться відео: