Театр і кіно почали відроджуватися й активно розвиватися в Україні. Глядачі скучили за якісними виставами та захопливими фільмами. Тому працівники кінематографії й театру активно працюють, щоб радувати аудиторію, підбадьорювати її й дарувати позитивні емоції.

У новому ексклюзивному інтерв’ю для HOCHU.ua українська акторка театру та кіно Любава Грєшнова розповіла про те, які ролі грає найчастіше, а також поділилася улюбленими роботами та пояснила, чи є різниця між актором театру і кіноактором.

Що обираєш ти зйомки в кіно чи гру в театрі? Чому?

Я б взагалі ніколи не обирала між цими двома світами, бо кіно і театр не відокремлюються одне від одного, принаймні для мене. І те, й інше – це мистецтво, просто різне. За одним і тим же актором неймовірно цікаво спостерігати і в кіно, і в театрі. Я знаю, що багато глядачів, які люблять різних акторів в кіно, спеціально йдуть в театр, щоб подивитися, як ця людина існує в іншому просторі. Мені цікаво спостерігати за своїми улюбленими кіноакторами в театрі, дивитися на них вже наживо, як вони рухаються, розмовляють, як себе поводять.

З одного боку театр та кіно –  це два різних види мистецтва, з іншого боку вони дуже подібні, сенси в них однакові. Змінювати структуру душ людей, змінювати їхні думки на краще або налаштовувати на більш глибинні роздуми. Людина приходить в театр для того, щоб наповнитися чимось, видихнути, повірити у щось нове. З кіно у більшості випадків подібна історія, людина вмикає кіно, щоб наповнитися, щось відчути.

Розкажи про свої найулюбленіші ролі в кіно

Моїми найулюбленішими ролями в кіно, серед майже 70 проєктів, залишаються досі 2 роботи. “Родина на рік” – це фільм виробництва “Квартал 95”. Дуже і дуже смішна комедія, історія про сильну жінку, якій потрібен був чоловік на кілька місяців, тому вона його взяла в оренду. Ця комедія завжди йшла по українському телебаченню на Новий рік, дуже сімейна та дуже тепла.

Друга робота – це “Ігри дітей старшого віку” – це також українське виробництво, напружена, детективна драма, в якій у мене дуже серйозна та близька мені роль, я дуже її ціную. Цей фільм про нашу сучасну молодь і про вміння дорослих домовлятися та про те, що буває, якщо батьки і вчителі не дослухаються до підлітків, чим може обернутися брехня та невміння спілкуватися в сім'ї.

Яка відмінність по відчуттях, коли граєш в театрі та знімаєшся в кіно? Чим актор театру відрізняється від актора кіно?

Я не відчуваю особливої відмінності, тому що насправді для хорошого актора, який любить свою професію це рівнозначні відчуття. Кіно – це можливість достукатися зі своїми меседжами до більшої кількості людей, одночасно фільм можуть побачити мільйони. А театр – це більш камерна історія, вузький сегмент людей чує і бачить те, про що розповідають актори. Якщо це розважальна або легка вистава, то легше, актори просто наповнюють людей світлом і вони виходять щасливі. А якщо це соціальна історія, про яку треба кричати, то звісно кіно дієвіше. Саме в цьому я бачу відмінність. Актор театру від актора кіно нічим не відрізняється і не має відрізнятися, принаймні нас так вчили в університеті, так голосить театрально-кінематографічна освіта за всіма канонами.

А що для тебе означає театр? Які відчуття в тебе після спектаклів?

Для мене театр означає можливість поспілкуватися з глядачами напряму, можливість бачити очі, обіймати. Після вистави для мене це взагалі найцінніше, бо я знаю, що є люди, які люблять мої фільми та мріють мене зустріти в житті. Я бачу їхнє щастя від того, що після вистави ми просто обіймаємося, спілкуємося, ділимося враженнями. Підтримуємо одне одного, особливо так було на початку повномасштабного вторгнення. Коли я не тільки грала виставу, а й морально їх підтримувала. Після вистави дуже змішані відчуття – це завжди абсолютно тотальне щастя і дуже сильна здебільшого фізична втома. Гастролі – це не тільки сукні на сцені, а й довга дорога, неможливість поспати. А ще для мене найбільшою проблемою є підбори.

Які ролі найчастіше граєш в театрі?

В театрі я граю ті ролі, які хочу, тому що я є і продюсером в більшості своїх вистав. Дуже радію, що доросла до того, щоб обирати те, що я хочу грати, під яку музику, з яким режисером. В цьому сенсі театр для мене зараз дуже комфортний. Зараз це така  можливість реалізовувати свої давні мрії, бо в кіно все ж таки нас затверджують, ми проходимо проби і не завжди можемо обирати, що грати, скоріше обирають здебільшого нас, а ми думаємо погоджуватись на цю роботу чи ні. А от в театрі у мене зараз є можливість створювати той продукт, який я хочу, звісно все це у товаристві та компанії прекрасних, талановитих колег, акторів режисерів.

Раніше Любава Грєшнова розповідала, що свого часу пережила аж 2 клінічні смерті . Це було ще в студентські часи, однак забути таке просто неможливо!