Зриватися - моя історія. Це коли я вирішила з понеділка худнути. Понеділок, вівторок середа - я худну, четвер ще нормально, але п'ятниця і ми кудись йдемо з подружками. А в мене подружки такі, що вони їдять усе, що хочуть, і вони все одно худі, а я постійно на дієтах.

Пішли в кіно, вони беруть солоний та солодкий попкорн, я з'їла свій - ті кілограми, які скинула за 5 днів, повернулися. В суботу звинувачую себе: чому скрізь всі худі, а я одна з зайвою вагою? Чому я виглядаю, як жінка, яка народжувала, хоча я ще не народжувала.

Субота: їм все підряд, торт і все інше, а потім блюю. Неділя - також їм все підряд, тому що з понеділка знову худну. До цього ще додавався спорт, різні спеціалісти, обмеження у 1200 калорій на день. І це було замкнене коло.

Я все життя худнула, у мене були нездорові стосунки з їжею. Оскільки цукерки були нагородою, мама ховала їх у шафі. У мене був квест, відшукати цукерку, з'їсти так, щоб вона не помітила і сховати обгортку, щоб вона не знайшла. До мене приходила бабуся з коробкою цукерок, я об'їдалася. Тато приходив додому з пачкою кіндерів, я за раз їх з'їдала, бо знала, що мама забере.

У нас не було традиції снідати, обідати або вечеряти разом. Мене не запитували, подобається чи ні. Їж, що є, і це не завжди було смачно. У мене МакДональдз був як винагорода. Я постійно ходила з батьками на роботу й чекала поки вони працювали. Нагородою було, що ми разом купуємо щось у МакДональдз і їмо. Мама у мене повненька, а тато худий. Маму знайомі гнобили за це і мені казали, щоб я не була як вона.

Тому я пила чаї для схуднення, експериментувала дієти “500 калорій”, монодієти, займалася спортом - наїстися вдосталь, і потім проблюватися. І я дивилась на свої шкільні фото, на них я не була повною, але мені постійно було некомфортно у своєму тілі. Тоді я вперше потрапила до психотерапевта. Мені розповіли, як себе поводити, що не можна випльовувати їжу.