У перший зимовий місяць у кінотеатрах – навала злісних гномів, Адам Драйвер у ролі засновника компанії “Феррарі”, Тімоті Шаламе в образі казкового кондитера Віллі Вонка, друга частина “Трьох мушкетерів”, новий фільм невгамовного Вуді Аллена та стрічка-тріумфатор кінофестивалю у Каннах.
"Альма й Оскар"
Здавалося б, фільмів про кохання – безліч, хороших фільмів про нього ж – трохи менше, але насправді далеко не кожен місяць у кінотеатрі можна побачити справді хвилюючу любовну історію. Але саме про такі захоплюючі та непрості стосунки між чоловіком та жінкою – австрійська стрічка режисера Дітера Бернера.
Ця історія, заснована на реальних подіях, і не могла бути простою та прісною. Любовна пара – це австрійський художник-експресіоніст Оскар Кокошка (Антон Фон Люк) та віденська красуня початку минулого століття Альма Малер (Емілі Кокс), фатальна жінка, вдова композитора Густава Малера. Їхній роман із низкою злетів і падінь тривав лише кілька років – але саме Альму Кокошка довгий час вважав своєю головною музою. Художник вкрай важко переживав сварки та розлуки з коханою – сповнений любовного божевілля, одного разу він замовив у знайомого майстра ляльку Альми в натуральний зріст. Цей епізод був описаний Кокошкою в його творі під промовистою назвою “Фетіш”.
Чергове звернення кіношників до літературної спадщини чудового британського дитячого письменника Роальда Даля можна лише вітати – особливо напередодні Різдва та Нового року. Існує більш ніж висока ймовірність того, що нова картина від режисера Пола Кінга буде такою ж теплою та захоплюючою, як класичний фільм 1971 року Мела Стюарта "Віллі Вонка та шоколадна фабрика". Ну, або такою ж яскравою, як стрічка "Чарлі та шоколадна фабрика" з Джонні Деппом - якщо врахувати бюджет у 125 мільйонів доларів. Але є одне “але". Справа в тому, що нинішній "Вонка" - це приквел до чудової картини 1971 року, і, відповідно, до книги Даля 1964-го. І якщо письменник був ще й автором сценарію до того легендарного фільму початку сімдесятих, то «Вонка» 2023-го – повністю плід фантазії сучасних продюсерів і сценаристів, і до Даля, в принципі, має дуже віддалене відношення.
Хоча яка різниця, якщо Віллі Вонку грає загальний улюбленець Тімоті Шаламе? Отже, тепер ми зможемо поспостерігати за тим, як Вонка, геній кондитерської справи, ставав тим, ким став -абсолютною легендою, найзнаменитішим (і найексцентричним) “шоколадником” планети, якому поклонялися і діти, і дорослі. З сюрпризів - появи на екрані в невеликих, але кумедних ролях Роуена Аткінсона і Х'ю Гранта. Аткінсон, незабутній містер Бін у відставці, зіграв священика, а Грант – персонажа на ім'я Умпа-Лумп, заточеного у скляній банці. До речі, продюсери та режисер особливо не сумнівалися в кандидатурі Шаламе – їм достатньо було переглянути відеозапис шкільного спектаклю, в якому юний Тімоті блискуче зіграв того самого Вонку.
"Анатомія падіння"
Не так часто “Золоту пальмову гілку” у Каннах вручають фільмам детективного жанру, але “Анатомія падіння” Жюстін Тріє, цьогорічної тріумфаторки Канського фестивалю – особливий випадок. Стріча є тим, що іноді називають “судовою драмою” - нас зацікавлять не лише обставинами злочину, а й найдрібнішими деталями розслідування та судового процесу.
Що сталося? Головна героїня (і звинувачена), Сандра Войтер (Сандра Хюллер) – німецька письменниця, яка вийшла заміж за француза. Пара живе в будинку в Греноблі. Якось до Сандри приходить інтерв'юер, який розмовляє з письменницею, поки процесу не стала заважати надто гучна музика, включена чоловіком. Кореспондент йде, сліпий син Сандри тим часом вирушає на прогулянку із собакою-поводирем. Повернувшись, він застає батька мертвим.
Навіть уже перебуваючи на знімальному майданчику, Хюллер була не в курсі, чи насправді вбивцею є її героїня - Тріє категорично відмовилася посвячувати актрису в цю таємницю. Більше того, незважаючи на побажання Хюллер щодо того, щоб обвинувачена письменниця вільно говорила французькою, Тріє наполягла на протилежному. Войтер у фільмі – німкеня, яка розмовляє англійською і намагається говорити французькою, і все це тільки заплутує ситуацію…
Грудневі кінотеатри складно уявити без будь-якого тематичного фільму, покликаного створити передноворічний настрій – усім лихам на зло. Найчастіше ми маємо справу з досить однотипною продукцією, зробленою з тих самих взірців. Але "Погані гноми", норвезько-фінська стрічка, обіцяє бути чимось особливим. Її творці пішли від зворотнього, і не стали перетворювати своє кіно просто на милу і нудотну казку – що ж, побачимо, чи стане фільм таким самим культовим, як, наприклад, “Один вдома”.
Отже, американська родина, яка давно мріяла провести Різдво десь у мальовничій скандинавській глушині, опиняється в засніженому затишному будиночку в Норвегії. Навколо – кучугури та гірська краса. Допитливий хлопчик Лукас раптом виявляє в сарайчику неподалік будинку дивних істот – гномів. Гноми взагалі мають правила спільного проживання на території – жодного яскравого світла, ніякої гучної музики і галасливого сміху, ніяких перестановок у дворі. А як же ж свята? Спочатку батько сімейства порушує перше правило, завісивши все навколо різдвяними вогнями, потім сім'я плює і на інші два. А даремно!
"Три мушкетери: Міледі"
Якщо вам припала до смаку перша частина картини, “Три мушкетери: д'Артаньян”, з її навмисним “нерозважальним” підходом та академічністю, то цей фільм вас точно не розчарує – матеріал для обох частин знімався одночасно, минулого та позаминулого року. Звичайно, для шанувальників Єви Грін, яка зіграла харизматичну та підступну Міледі Вінтер, бонусом буде ще й те, що сцен із актрисою в цій частині за визначенням буде більше.
Отже, кохану д'Артаньяна (Франсуа Сівіль), прекрасну Констанцію Бонасьє (Ліна Кудрі) викрали – прямо на очах у мушкетера. Для того, щоб її врятувати, д'Артаньяну доведеться вдатися до допомоги Міледі… Що ж, не переказуватимемо книгу Дюма – хоча, наприклад, той самий Франсуа Сівіль прослухав “Трьох Мушкетерів” в аудіоформаті на високій швидкості тільки перед зустріччю з продюсером проекту, Дмитром Рассамом. Сівіль відчайдушно хотів отримати роль д'Артаньяна, зібрав перед зустріччю волосся в короткий хвостик, належним чином підстриг вуса і навіть збрехав, що “Три мушкетери” з дитинства є його настільною книгою. Роман він все-таки спромігся прочитати під час першого ковідного локдауна, але все-таки свіжим підходом до образу ми завдячуємо саме “незацикленістю” актора на літературному оригіналі.
Як і перша частина, "Міледі" порадує рідкісною в наш час природністю картинки - цифрові спецефекти застосовувалися лише тоді, коли потрібно було видалити атрибути двадцять першого століття, що видно на задньому плані, всюдисущі автомобільні паркування або навіть автобусні зупинки.
Фільми Вуді Аллена, живої кінолегенди (в ці дні маестро виповнюється 88) – завжди подія, скільки б десятків картин Аллен не зняв за свою багаторічну кар'єру. Так, його фільми можуть бути справді ненав’язливими – і глядач іноді може просто не помічати їх у строкатому потоці кіношних новинок. Потім, схаменувшись, який-небудь кіноман, що зазівався, може з подивом виявити, що дідуган Вуді, виявляється, за останні кілька років видав кілька приголомшливих робіт - і вкотре порадіти довголіттю і працездатності режисера.
Останні фільми Аллена, “Дощовий день у Нью-Йорку” (2019) та “Фестиваль Ріфкіна” (2020) були чудовими картинами, які цілком відповідали його рівню. За всієї своєї “несансаційності” вони були на голову вищі за багато фільмів, які гриміли тоді в прокаті. Але “Фестиваль Ріфкіна”, незважаючи на всю свою винахідливість та фірмову іронію (і в той же час теплоту), особливо цінні зараз, не викликав особливих захоплень у публіки. Це, мабуть, дещо зачепило режисера – на початку 2022-го Аллен говорив про те, що “Фестиваль”, найімовірніше, виявився його останнім фільмом. Але влітку того ж року стало відомо, що Вуді знімає чергову картину, його п'ятдесятий фільм – цього разу трилер французькою мовою та виключно з французькими акторами.
Отже, одного разу в Парижі молода і приваблива жінка зустрічається з колишнім однокласником, який колись був пристрасно закоханий у неї. Фанні (Лу де Лааж) не надто щаслива у шлюбі, тому вирішує завести роман з Аленом (Нільс Шнайдер). Але догадливий чоловік Фанні не збирається бути терплячим спостерігачем.
"Феррарі"
Отже, не встигли вщухнути всі захоплення з приводу гри Адама Драйвера в біографічній драмі "Гуччі" Рідлі Скотта, як актор втілив образ ще одного уславленого італійця - Енцо Феррарі, засновника автомобілебудівної компанії свого імені та гонщика. Режисером, який став на чолі гучного проекту, став один із найавторитетніших майстрів Голлівуду – 80-річний Майкл Манн (пам'ятаєте “Сутичку” з Аль Пачіно та Робертом Де Ніро?). Безперечно, немає жодних причин сумніватися в тому, що таланти Манна та Драйвера розчарують нас цього разу – окрім цього, у картині у ролі дружини Феррарі знялася Пенелопа Крус, тож екранний дует Адама та Пенелопи став ще одним «зваблюючим» елементом стрічки.
Є лише одна проблема. Драйверу на момент зйомок було майже сорок – грає ж він людину, якій за сценарієм фільму майже шістдесят. Отже, ще велике питання, як шанувальники Адама сприймуть велику кількість гриму на обличчі актора – і незвично сиве волосся.
Дія відбувається в 1957-му році – Енцо переживає не найкращі часи в сімейному житті та в бізнесі, але тим не менш посилено готується до участі своєї команди “Ferrari” у знаменитій італійській гонці “Міллі Мілья”, тобто “Тисяча миль”. Це були перегони на витривалість і проходили вони виключно дорогами громадського користування, які навіть не перекривалися організаторами. 1957-й – останній рік, коли проводилися перегони…
Майк Манн задумав проект ще 2000-го року. Головну роль мали грати спочатку Крістіан Бейл, потім - Х'ю Джекман, але обидві зірки в результаті відмовлялися від участі ще до початку зйомок. Найбільш працездатним виявився саме Драйвер.
