Що подивитися з цією кумедною дівчиною, яка вражає майстерністю перевтілення
Хто б міг подумати, що дівчина-підліток, яку звали Емма Стоун і яка знімалася в численних звичайнісіньких серіалах, до 30 років перетвориться на одну з найшанованіших і найоплачуваніших акторок планети? Більше того, до 35, Емма, дочка підрядника та домогосподарки з Арізони, стала кимось на зразок нової Меріл Стріп – отримавши нещодавно вже другий “Оскар” у своїй кар'єрі (не рахуючи номінацій).
Вірогідно, попереду у неї ще багато тріумфів, а поки що ми згадуємо найкращі зіграні ролі Стоун. ТОП-7 її фільмів ми зібрали у цій статті!
Що стосується безпосередньо акторської майстерності, то це дуже складно – майстерно зображати погану гру. А тим часом саме цим займається Емма Стоун у багатьох сценах цього чудового фільму Вуді Аллена. Справа в тому, що Емма грає дівчину, яка видає себе за медіума – її героїня Софі Бейкер нібито може спілкуватися з духами та «отримувати інформацію» з того світу.
Так от, коли ця сама Софі Бейкер приймає інфернальні сигнали, тут і починається справжній самодіяльний театр - і Софі в ньому головна зірка. Для того, щоб обдурити (чи все-таки ні?) богемних мешканців і гостей Рів’єри (і героя Коліна Ферта зокрема), Софі доводиться постійно витріщати очі (від чого вони, "таємна зброя" Емми Стоун, стають ще виразнішими) напускати на себе таємничий вигляд і дивитися кудись у бік горизонту над морем.
При цьому акторка являє собою саму чарівність - і просто ідеально вписується в образ легковажної, авантюрної, але при цьому ще й дівчини двадцятих років минулого століття, що твердо стоїть на ногах.
"Бьордмен" (2014)
Фото: harpersbazaar.com.ua
А ось у цій чудовій оскароносній стрічці Алехандро Іньярріту Емма зіграла зовсім протилежного персонажа. Її героїня Сем - дівчина-проблема, схильна до наркотичної залежності і така, що надає занадто багато значення соцмережам. А ще вона сидить на краєчку балкона, звісивши ноги над жвавою нью-йоркською вулицею – в очікуванні припливу адреналіну.
Звичайно, головний герой цього фільму – той самий Бьордмен, актор Рігган Томсон (Майкл Кітон), який пожертвував усім заради того, щоб домогтися поваги театралів на Бродвеї, а не залишатися зіркою із “супергеройських” фільмів дев'яностих. Але Емма Стоун і її гра не бліднуть на тлі Кітона і навіть Едварда Нортона, який зіграв театральну зірку. Сем - дочка головного героя, а ще його "персональний помічник", але вона не так допомагає батькові, скільки активно з'ясовує з ним стосунки. Так, мало кому вдавалося так аргументовано і переконливо принизити свого батька в кіно, як героїні Стоун у тій сцені, де Томсон застукує дочку за курінням.
Ще один незабутній момент – епізод, у якому герої Нортона та Стоун грають у гру “правда чи бажання”. Сем, яка все ще шукає адреналін, виглядає спокусливо, але вона не збирається ставати просто ще однією здобиччю для Майка, героя Нортона – а той насправді просто мріє знову побачити світ очима такої дівчини, як героїня Стоун. Чи не найкраща сцена у фільмі і одна з найкращих у кар'єрі Емми.
Таки нечасто глядачам випадає можливість помилуватися спільною грою акторів, які незабаром отримають свої перші "Оскари" - але в цьому випадку Емма Стоун та майбутній Джокер Хоакін Фенікс надали нам такий шанс. "Ірраціональна людина" - ще один фільм Вуді Аллена у послужному списку Стоун, але цього разу ми маємо справу зовсім не з легкою сентиментальною історією.
Отже, Емма грає чемну студентку, що чудово формулює свої думки і яка здатна вступити у захоплюючу полеміку з викладачем . Її звуть Джилл і їй вдається зацікавити собою людину, яка втратила будь-який інтерес до життя і до себе – професора філософії Ейба Лукаса (Фенікс).
Але Стоун у цій ролі зовсім не виглядає як спокусниця, у більшій мірі як чуйний друг – і поводиться відповідно. Навіть коли вона пропонує герою Фенікса переспати, виглядає і звучить це невинно і навіть чарівно - Джилл просто намагалася навчити депресивного і ласого до алкоголю професора любити життя. Але це лише початок історії.
"Ла-Ла Ленд" (2016)
Фото: elle.ua
Здавалося б, ну скільки можна знімати нескінченні сльозливі історії про те, як дівчина безуспішно намагається стати зіркою – і знайомиться з такою самою амбітною і такою самою нефартовою молодою людиною? І який ще такий мюзикл потрібно зняти, щоб нарешті переконати скептиків, які вважають кіномюзикли "сміттєвим" жанром, що не заслуговує на увагу і час?
Так ось, такі історії, як виявилося, можна спокійно продовжувати знімати – якщо ви режисер, якого звати Дем'єн Шазелл, а в головних ролях у вас знімаються Емма Стоун та Райан Гослінг. Насправді вони знайшли один одного. Шазелл, Стоун і Гослінг були і є великими шанувальниками мюзиклів. Крім того, потаємною акторською мрією Емми завжди була можливість раптом взяти і заспівати посеред знімального майданчика, а потім почати хвацько танцювати - як це належить робити у мюзиклах.
У “Ла-Ла Ленд” Еммі було надано такий шанс – і не один. Але що найважливіше, так це те, що саме завдяки зусиллям та таланту Стоун і Гослінга фільм нагадує як найкращі приклади золотої епохи голлівудських мюзиклів, а саме кольорові фільми п'ятдесятих років, так і французькі кіномюзикли шістдесятих. І це при тому, що дія відбувається у наш час – і фільм виглядає цілком сучасно.
І Еммі, і Райану, звичайно ж, став у нагоді їхній власний досвід ходіння по нескінченним прослуховуванням і кастингам – можливо, саме тому такої природної гри, яку демонструє Стоун, ви не побачите в жодному іншому мюзиклі. За роль баристи Мії в гонитві за голлівудською славою Емма отримала "Оскар".
Насправді перший досвід співпраці Емми з грецьким режисером Йоргосом Лантімосом був не менш вдалим, ніж нещодавні славнозвісні “Бідні-нещасні”. Більше того, можливо в "Фаворитці" ще більш переконливо і наочно показується те, яким складним і часом незрозумілим створінням є жінка - створінням, здатним бути як божественно прекрасним, так і таким, що здатне нажахати.
Отже, Англія, початок вісімнадцятого століття. При дворі королеви Анни (Олівія Колман) з'являється нова служниця, кузина фаворитки королеви Сари Черчілль (Рейчел Вайс) – дівчина, яку звуть Ебігейл Хілл (Стоун). Ебігейл трохи налякана атмоферою в палаці, але взагалі вона дуже винахідлива, рішуча і, як і кузина, не позбавлена чарівності. Героїні Стоун теж судилося стати фавориткою королеви - і буде створений любовний трикутник, від учасників якого залежатимуть мільйони життів.
Роль Ебігейл – одна з найскладніших у кар'єрі Емми, але саме завдяки старанням акторки стрічка так не схожа на звичайну костюмовану драму. Звичайно ж, ще більша заслуга в цьому самого Лантімоса – Емма давно вважала себе прихильницею його фільмів і сама запропонувала свої послуги через агента. Режисер не пошкодував про своє рішення затвердити Стоун на роль Ебігейл – єдиною його умовою після першої особистої зустрічі було те, що Емма посилено попрацює над потрібним для зйомок англійським акцентом.
"Круелла" (2021)
Фото: harpersbazaar.com.ua
Свого часу той же "Диявол носить Prada" здавався чарівно розкутою, навіть зухвалою стрічкою про світ фешн-журналістики та високої моди, але "Круелла" в цьому сенсі пішла ще далі. І якщо у випадку з "Дияволом..." ми мали справу з відмінним дуетом Енн Гетеуей і Меріл Стріп, то в "Круеллі" можна насолодитися не менш приголомшливою спільною грою двох Емм - Стоун і Томпсон. Але якщо у фільмі 2006-го року ми спостерігали за тим, що відбувається у стінах редакції авторитетного фешн-видання, то у “Круеллі” події розгортається у значно ширших масштабах.
Героїня Стоун, Естелла Міллер – дівчина складна, вперта і норовлива, яка з дитинства мріє стати знаменитим дизайнером. Вона втратила в дитинстві матір, тинялася сиротою Лондоном у шістдесятих – і нарешті потоваришувала з двома кишеньковими злодіями. Естелла підросла, навчилася красти – але бажання прославитись у світі моди її не залишило. Але для початку їй доведеться попрацювати прибиральницею в магазині одягу.
Напевно, нікому ще з акторок не вдавалося так приголомшливо виглядати, як Стоун-прибиральниця – навіть після того, як на неї вивалювався контейнер зі сміттям. Ну а приголомшлива метаморфоза Естели – її перетворення на суперстервозну Круеллу Де Віль, ту саму, з франшизи “101 далматинець” – це кіноатракціон, від якого можуть почати трястись коліна. Стоун дуже хотіла, щоб її героїня курила у кадрі – але керівництво “Дісней” не дозволило їй такої свободи дій. Що ж, вражає і без тютюнового диму.
Ця захоплююча екранізація роману шотландського письменника Аласдера Грея – другий досвід спільної роботи режисера Йоргоса Лантімоса та Емми Стоун. Вони напрочуд швидко порозумілися під час зйомок "Фаворитки" - і взялися за "Бідолашних створінь" з подвоєним ентузіазмом, до того ж Емма цього разу взяла на себе ще й роль продюсера.
Якби хтось інший, не настільки винахідливий, як Лантимос, знімав фільм за книгою тоді, коли вона вийшла у світ, тобто на початку дев'яностих – напевно вийшло б щось на зразок історії про Франкенштейна, тільки монстр був би у спідниці. Але у руках Лантимоса ця похмура і моторошна історія про вагітну жінку, яка наклала на себе руки, запалала новими фарбами. За сюжетом, ця жінка воскресла - вже з пересадженим геніальним ученим Годвіном Бакстером мозком власної ненародженої дитини.
Тепер жінку звуть Белла Бакстер, Беллу грає Стоун - і ми спостерігаємо за тим, як дитина з тілом дорослої леді вікторіанської доби відкриває для себе світ. Звичайно ж, як і будь-яка дитина, Белла абсолютно позбавлена нав'язаних суспільством забобонів - вона дуже швидко дорослішає, але не збирається піддаватися умовностям, фальші, стандартам та штампам.
Стоун показала високий акторський клас, зайвий раз нагадавши про те, що бути акторкою - це означає не просто промовляти рядки сценарію і добре виглядати у кадрі. Наприклад, для того, щоб опанувати ту саму незграбну дитячу ходу, вона брала уроки танців – щоб потім переосмислити танцювальні па в пластику людини, якої не повинно було існувати в природі. Роль Белли Бакстер принесла актрисі цього року ще один заслужений “Оскар”.
